Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ

Завдання та вправи для самоконтролю

1. Визначте, до якого стилю й типу мовлення належить цей текст. Відповідь аргументуйте. Поставте потрібні розділові знаки.

По обидва боки Росі стояли круті горби, поперерізувані й перетяті глибокими вузькими ярками і долини й горби були засипані свіжим білим снігом, неначе лебединим пухом небо було вкрите білим прозорим туманом через туман лився срібний тихий світ вечірнього сонця. Надворі було тихо, мертво. На крутих горбах мрів густий старий дубовий та грабовий ліс, вкритий інеєм.

Понад Россю в лузі стояли рідко розкидані розкішні старі дуби з рідким розкидчастим гіллям, неначе порозпинали сотні рук на всі боки. Кожна гілка була вкрита широкою, на два пальці смужкою інею. Вузлуваті гілки та сучки стриміли вгору, наче розчепірені пальці рук, висіли вниз, як пазури на пташиних ногах на сучках, на гілках біліли та світились наскрізь ніби довгі гусячі пера з дрібненькими зубчиками, котрі стриміли то вгору, то вниз, переплутувались, перехрещувались чудними взірцями й світились наскрізь (За І. Нечуй-Левицьким).

2. Визначте стиль мовлення. Назвіть основні ознаки та мовні засоби, притаманні цьому стилю.

Основою динаміки є закони Ньютона.

Перший закон Ньютона: якщо на тіло не діють інші тіла або їх дія скомпенсована, то тіло або перебуає в стані спокою, або рухається прямолінійно рівномірно.

Інерція — явище збереження тілом величини й напряму швидкості руху за відсутності дії на нього з боку інших тіл.

Рух завжди відбувається відносно деякої системи відліку (СВ). СВ називається інерційною, якщо в ній виконується І закон Ньютона, і неінерційною, якщо І закон Ньютона не виконується. СВ, що перебуває в стані спокою або рухається зі сталою швидкістю відносно деякої інерційної СВ, також є інерційною.

3. Визначте стиль мовлення. Які зв'язки існують між частинами цього тексту?

Хтось із великих людей сказав: «Усе минає, а слово залишається». Зникають у безвісті держави, володарі, раби, на порох розсипаються величні будівлі, вмирають дерева, пересихають ріки, гори перетворюються на купи каміння, все стає тліном і прахом, а написане слово залишається. Залишається і несе крізь час голос людської душі. Це — одне з найбільших див нашого світу. Диво написаного слова, яке пережило століття й покоління.

Ми майже нічого не знали б про давню давнину, аби історія не подарувала нам літописців, людей, мобілізованих словом і правдою на виконання свого обов'язку перед далекими нащадками. Літописці — посланці з далекого минулого у далеке майбутнє, зв'язківці між епохами. Здебільшого безіменні, вони анітрохи не дбали про свою славу, не прагнули залишитися в історії. Головним для них було те, аби все, чим жили їхні сучасники, зафіксувати в слові, пронести крізь провалля часу.

4. Визначте стиль мовлення. З'ясуйте, яких мовних засобів вираження міжфразних зв'язків вжито в цьому тексті.

Шевченко мав сильних попередників в українській літературі, але, незважаючи на це, він став її справжнім основоположником. Справа не тільки в тому, що в поезії Шевченка заграла всіма тонами звучна і ніжна українська мова. Справа не тільки в тому, що Шевченко ствердив і виховав національну гідність українського народу. Справа не тільки в тому, що Шевченко нагадує своїм універсальним талантом (він був живописцем, драматургом, прозаїком, гравером, філософом, критиком і передовсім — геніальним поетом) таких людей, як Леонардо да Вінчі. Справа насамперед в тому, що завдяки Шевченкові українською мовою були написані твори, які мають як з естетичного, так і з ідейного боку світове значення. Тут неможливо не згадати слів Франка, які найточніше виражають суть Шевченка — мислителя і творця: «Він є немов великий факел з українського воску, що світиться найяснішим, найчистішим вогнем європейського поступу...» (Д. Павличко).

5. Зробіть аналіз тексту.

Лада

Як ще не було початку світа, то ще не було неба, ні землі, а лишень було широке море, а на тім морі явір зелений — Древо Життя. Те Древо Життя явило богиню Ладу, а богиня Лада і дала першо-початок усьому — і землі, і небесам, і богам, і людям, і кожній тварі та билинці на землі, і кожній пташці та зірці в небі.

Величною і прекрасною була богиня-рожаниця. Мати Всесвіту. Коли вона — вся в сонячному промінні, в зеленій сукні і в легкій синій хустині, заквітчана різнобарвними квітками і вбрана колоссям, — проходила степами чи лісами, то все живе тягнулося до неї і славило її. І сяяла обручка у руці богині, випромінюючи у світ любов і злагоду.

Особливо шанували Ладу в людських поселеннях. Адже це з її благословення приходила у світ весна, зароджувалося кохання, творилося таїнство шлюбу. З її благословення згоряв сніг, а зоране і засіяне поле сповнювалося буйною силою і гнало вгору тугий проріст. З її благословення мали люди свій хліб щоденний і всілякі радощі життя. Тож після зимових холодів щоразу, як тільки на південних схилах ближніх пагорбів сходив сніг, у сині надвечір'я збиралися старе й мале на проталинах, щоб звернутися до богині Лади:

Благослови, мати,

Ой мати Ладо,

Весну закликати!

І ті закликання линули луною від села до села, від міста до міста по всій Україні-Русі. До самого Києва линули, до найвищих Дніпрових круч.

Найшанованіші мужі добували о тій порі «живий вогонь», тручи деревом об дерево. І спалахували рясні багаття. І сама Лада пильнувала, щоб тепло тих багать остаточно обігріло світ, скинуло з нього окови зимового оціпеніння. Пильнувала, щоб душі людські освітилися для праці, для творення добра і примноження багатства. А як жив лющий, всеочищаючий вогонь із тріском поглинав солом'яне чучело мертвотної зими, як із пагорба в долину скочувалося вогненне колесо, а на ньому просочені смолою солом'яні віхті навсібіч бризкали снопами іскринок, тоді зринали веснянки і ласкавили слух богині Лади аж до настання Ярилових днів.

Скільки веснянок складено на честь богині Лади — ніхто не порахує. Бо кожне поселення мало свої співанки, а кожне покоління творило

собі ще нові. Як не злічити й розмаїття яєць-писа-нок на веснянім святі та візерунків на величальних рушниках, вишитих українками у передсвяткові вечори.

Приурочені Ладі пісні співалися і на новорічне свято, і в купальські дні, і в осіннє свято врожаю. Але весною звучало їх таки найбільше. Особливо старалися співати ті дівчата і хлопці, які чекали, щоб Лада подарувала їм світлосяйну весільну обручку — свій найважливіший знак.

М. Слабошпицький


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua