Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ

Другорядні члени речення

Завдання та вправи для самоконтролю

1. Перепишіть речення, підкресліть означення, вкажіть, до якого слова вони відносяться, яким способом синтаксичного зв'язку пов'язуються з означуваним словом. Поділіть означення на узгоджені та неузгоджені.

І.Благословенна тиша навкруги. Лише зашерхоче десь суха зелена ящірка, пробігаючи у траві, бризнуть врізнобіч з-під ніг коники-ковалі та ще жайворонки дзюркочуть у тиші, проймаючи її вверх і вниз, невидимі в повітрі, як струмки, що течуть і течуть, розмаїті, джерельно-дзвінкі. Здається, співає від краю до краю саме повітря, співає марево, що вже схоплюється, тече, струмує де-не-де над ковилою (О. Гончар).

II. 1. Стало пахучим і свіжим повітря після грози. 2.На площу вискочив осідланий кінь без вершника. 3. З кущів підліска линуть перші трелі солов'я (А. Шиян). 4. Одні тільки бажання творити добрі діла й зосталися при мені на все життя (О.Довженко). 5. У млині стояв теплий, приємно солодкуватий запах свіжої кукурудзяної муки (М. Коцюбинський). 6. Свіжозорані ниви обсівалися великими вечірніми зорями (М. Стельмах). 7. Широкою долиною, між двома рядками розложистих гір, тихо тече по Васильківщині невеличка річка Раставиця (І. Нечуй-Левицький). 8. Година для праці настала (Леся Українка). 9. Вискочить сонце на мить на блакитну полянку, щоб обсушитись, гляне на себе в калюжу, і знову лізуть на нього важкі, розтріпані хмари (М. Коцюбинський). 10. Генерал підходить до сферичного вікна і, нахилившись трохи вперед, наче повисає в блакитному просторі над неосяжною рівниною і тонким струмочком Дніпра внизу, серед пісків (О; Довженко). 11. Облиті полум'ям хмари рвано, кошлато звисали над смугою потемнілих плавневих лісів, над пустинними пенькуватими зрубами, навіваючи якусь неясну тривогу (О. Гончар).

2. Знайдіть у реченнях неузгоджені означення, виражені іменниками у непрямих відмінках або словосполученнями. З'ясуйте значення родового відмінка, що виступає в ролі означення.

1. Чутка про маєток у тридцять тисяч не давала нікому покою(Панас Мирний). 2. Парубок літ двадцяти бігав за ним (Панас Мирний). 3. Десь далеко стукає калатало нічного сторожа (М. Коцюбинський). 4. Над берегом висів солоний туман од дрібних бризків (М. Коцюбинський). 5. Світ вечірнього сонця заглянув у причілкове вікно (І. Нечуй-Левицький). 6. Хазяїн шиє, якусь полу від кожуха строчить (Марко Вовчок). 7. Маленький, ніби іграшка, дитячий черевичок жовтої шкіри лежав у Юрка на долоні (В. Козаченко). 8. Ідуть воїни Святослава, прямуючи на Царгород (Ю. Яновський). 9. З будиночка виходить чоловік у формі залізничника (А. Шиян). 10. На землі безладно розкидано каструлі, бляшанки з-під варення і кайла з обгорілими держаками (Ю. Смолич). 11. А поки що тут тільки світле, як після величезного вибуху, руйновище порушило одвічну дрімоту землі (О. Гончар). 12. Хата наша, батьківська і дідівська, старовинна, з плетеним бовдуром і без віконниць, стояла над шляхом, що веде з Полтави до Гадяча (Гр. Тютюнник). 13. Лежить під небом чистим і високим холодний степ моєї самоти (Л. Костенко). 14. Люблю я й досі присмерки прозорі квітневих вечорів і чорну сіть вишневих, яблуневих верховіть і по калюжах ніжнотонні зорі (М. Зеров). 15. Зацвіли каштани в пелюстках проміння, і хитає віти теплий вітровій, гей ви, далі, далі, безкінечні й сині, як чудесно жити на землі моїй (В. Сосюра).

3. Проаналізуйте синтаксичну функцію інфінітива. Виділіть інфінітиви, які виступають у ролі неузгоджених означень.

1. На фронті виробилася армійська звичка швидко орієнтуватись і приймати рішення (А. Шиян). 2. Залишив Грицько думку вернутися повесні додому (Панас Мирний). 3. В Чіпчинім серці вже ворухнулось бажання верховодити (Панас Мирний). 4. Настає час розставатись (О. Довженко). 5. Зосталася тільки надія одна: надія вернутись ще раз на Вкраїну (Леся Українка). 6. Як порива мене палке бажання піти туди пісками, чагарами, послухати гірської пущі гомін, заглянути в таємничу безодню, з потоками прудкими сперечатись, поміж льоди дістатись самоцвітні, збудити в горах піснею луну (Леся Українка). 7. Стала наближатися година рушати в дорогу (С. Васильченко). 8. Я так любив стояти під тобою, коли ти місяцю молилася вночі (Г. Коваль). 9. Я знаю: не уникнути полону цих диво-див земної красоти (Г. Коваль). 10. Василь дістав завдання дійти до села і дізнатися про всі події (М. Стельмах). 11.1Івсе ж я повинен був приїхати (О. Гончар). 12. Мені давно хотілося розказати про цього чоловіка (А. Головко).

4. Перепишіть речення. Підкресліть означення, охарактеризуйте їх за типом зв'язку з означуваним словом: а) узгоджені, б) неузгоджені (керування), в) неузгоджені (прилягання).

1. Вили бурі історії (Є. Маланюк). 2. Дорога до лісу Юркові була близька (М. Стельмах). 3. Цілі дні ходив сумний Семен Магазаник після зустрічі віч-на-віч із Онікієм Безбородьком (М. Стельмах). 4. Він стояв зовсім блідий, наляканий їхньою витівкою (О. Гончар). 5. Проблиски світла, спочатку такі бліді й тихі, чимдалі розростались і потужніли (М. Коцюбинський). 6. В першу ніч молотьби Трохим Сидорович не заснув ні на одне око (О. Гончар). 7. В долині льон зацвів, як щастя, під небом синьо-грозовим (М. Стельмах). 8. На обрії, ховаючись в імлі, ледь-ледь тремтять димки рожево-сині (В. Бичко). 9. Троянди паморозь іскристо-сиза вкрила (М. Рильський). 10. Хай помріє, хай подивиться на той місяць уповні (О. Гончар). 11. Навколо було все зелене, і губи твої в шумі трав, що тепло всміхались до мене, я з сонцем разом цілував (В. Сосюра). 12. Сагайда подав команду в'ючитись (О. Гончар).

5. У поданих реченнях замініть, де можна, узгоджені означення неузгодженими.

1. Міцні Олегові руки підкорили собі човен (Д. Бедзик). 2. На гірських вершинах нависли димні хмари (О. Гончар). 3. Тепер Юрко сидить на березі і вдивляється в морську далечінь (О.Донченко). 4. Василева мати йшла на станцію по воду (О. Бойченко). 5. За Джериною хатою, під старою грушею, на зеленій траві спав молодий парубок, підклавши під голову білу свиту. 6. На Миколине щастя, один скрипчинський парубок посватав вербівську дівчину (І. Нечуй-Левицький). 7. Першою такою колючкою в Чіпчинім житті була смерть бабина. 8. Казочки бабусині, при самотньому житті, осторонь од товариства, пластом дожилися на дитячий розум (Панас Мирний). 9. Гірським ключем він пахне і глицею густою, оцей карельський вітер, запеклий сніговій (М. Бажан). 10. Стояла удовина хатка на луці під горою (М. Вороний).11. Ламкий юначий голос гасне за крок (П. Гуріненко). 12. Доторкнусь до яблуневих віт — і в дорогу до вершин зберуся (А. Чубинський). 13. Вербовий гай на тім боці повивсь у темряву, почорнів, блакитні гори стали синіми та хорошими (М. Коцюбинський). 14. Золотий навскісний промінь підпалив мою герань (І. Жиленко).

 

6. Складіть речення, у яких подані слова і словосполучення виступали б означеннями.

Високого зросту, веселий, імені Т. Шевченка, з дерева, з карими очима, верхи, років двадцяти, зопалу, сьогодні, писати, брата, чорні.

7. Перепишіть речення. Підкресліть поширені означення, поясніть засоби їх морфологічного вираження.

1.Я не турист у ріднім краї,не мовчазний спостерігач (М. Рильський). 2. Як не любити любов'ю наснажених, мудрістю сповнених книг, троп невідомих, дерзань ще не зважених і небосхилів нових (М. Рильський). 3. Заграв, зарум'янився Дніпро, злегка повитий свіжим серпанковим туманцем (О. Гончар). 4. Село, зачароване зоряним небом, синіє розкиданими хатками (М. Стельмах). 5. Причерствілий хліб, принесений орачем увечері додому, — найкращий хліб мого дитинства (М. Стельмах). 6. Хати в садках і вулиця в пилу гарячому, рожевому, виткому (Л. Первомайсъкий). 7. Од цариці прийшов указ лоби голить (Т. Шевченко). 8.1 в радісні очі хитають каштани привітним і теплим гіллям (В. Собко). 9. Як весело, як молодо шумить під берестом чи дубом віковічним, стемнілу оживляючи блакить, вогонь рибальський разом з поетичним (М. Рильський). 10. Перед ними була зовсім городська вулиця з мостовою, з тротуарами (І. Нечуй-Левицький). 11. А де ж твої думи, рожевії квіти? Доглядані, спілі, викохані діти? (Т. Шевченко) 12. Сонце, ще не сховане за хмари, пекло щедро (В. Собко), 13. Там матір добрую мою ще молодую — у могилу нужда та праця положила (Т. Шевченко).

8. Перепишіть речення. Підкресліть прикладки, поясніть, до якого слова вони відносяться і чим виражені.

1. Повернулися додому п'ять братів, п'ять братів-богатирів із боїв (В. Бичко). 2. Чим тобі, любий краю, віддячу, де слова-самоцвіти зберу (Л. Дмитерко). 3. Зацвіла весна, та весна красна, квітом-цвітом простелилась до села (А.Малишко). 4.І тополя шепче, горнеться до матері-землі (А. Малишко). 5. Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина (Т. Шевченко). 6. Вдяг ясен-князь кирею золоту, а дика рожа — буйнії корали (Леся Українка). 7. Десь-не-десь лежали на землі дерева-великани, підриті й поборені віком або розколені громом (О. Кобилянська). 8. Ой, який же ти став тепер, мій лісу-брате! (О.Десняк) 9. І, може, зустрінеться пісня моя самотняя у світі з пташками-піснями, то швидко полине тоді тая гучная зграя далеко шляхами-тернами (Леся Українка). 10. Десна-красуня горне свій гнучкий стан до Дніпра-Славути (І. Цюпа). 11. Чи не чув хто, чи не бачив москаля-солдата, мого сина (Т. Шевченко). 12. А Дніпр мов підслухав: широкий та синій, підняв гори-хвилі (Т. Шевченко). 13. Серед довгої мами-зими буду спать в порцеляновій скриньці (І. Жиленко).

9. У поданих реченнях виділіть прикладки, поділіть їх на поширені / непоширені та поясніть, чим вони виражені.

1. Три дівчини, студентки-агрономи, йшли взимку по доріжці лісовій (М. Рильський). 2. Слово, моя ти єдиная зброє, ми не повинні загинуть обоє! (Леся Українка) 3. Тихою ходою, ледве ступаючи натомленими ногами по свіжій ріллі, йшов за плугом парубок, Семен Ворон (М. Коцюбинський). 4. З муки-смерті її відживи! (П. Грабовський) 5. Був собі раз Вовчик-братик і Лисичка-сестричка... (І. Франко) 6. Ходить вечір-краснозорець, б'ється хлопець-партизан (А. Малишко). 7. І пригадалось дитинство, коли він із батьком, старим лісорубом, гонив міцно скручені ужвою плоти по Десні і Дніпру (М. Стельмах). 8. Старий просувається до вікна, зазира всередину й бачить: у хаті, за столом, сидять гості — учитель та селяни (М. Коцюбинський). 9. З усього роду зосталася я та рідний брат батьків — мій дядько (Панас Мирний). 10. Холодком, у свято, приходив Скоробогатько Максим, староста сільський, якого дражнили «вовчком», і тесть Підпари, Гаврило (М. Коцюбинський).

10. Перепишіть речення. Розставте потрібні розділові знаки, поясніть їх. Підкресліть відокремлені прикладки.

1. Закусував своїм харчем хлібом і салом що зосталися ще від обіду в лісі (Є. Гуцало). 2. Ось він його красень височіє над тополями на залізобетонному стапелі грудьми до сонця (О. Гончар). 3. Він секунди не вагаючись віддав би своє життя до останку аби жила вона його ясочка його зіронька яку він так і не зміг врятувати... (О. Гончар) 4. Чоловік її радгоспний комбайнер на той час уже був на фронті (О. Гончар). 5. До кімнати увірвалась Галина Терентіївна Гаркуша старший науковий співробітник лабораторії (І. Щербак). 6. Тоді підвівся з місця бригадир Семен Бойко колишній командир партизанського загону (Ю. Яновський). 7. Саме з цією піснею ми з Василем моїм героєм повертали було з роботи (О. Довженко). 8. То був старий Бубка батько того парубчака такий смаглявий як і син (І. Нечуй-Левицький). 9. Сама наречена його дочка вже налагодила все до вінця (І. Нечуй-Левицький). 10. Тим часом підійшло два купці близькі сусіди (І. Нечуй-Левицький). 11. Мотря жінка хорошого господарського роду теж допомагала Іванові у його праці (Панас Мирний).

11. Знайдіть у реченнях додатки, поясніть, чим вони виражені.

1. Він заговорив дрібно й сердито, наговорив синам сім мішків гречаної вовни, незважаючи на святу п'ятницю (І. Нечуй-Левицький). 2. Нам нема ні впину ані меж, лиш в труді натхнення ти знайдеш (В. Сосюра). 3. В усмішку теплу склались губи, і день в очах його розцвів, над ним димлять заводів труби, гудуть мотори літаків (В. Сосюра). 4. Як любо йти коханою землею і рідний вітер пити без кінця (В. Сосюра). 5. Протягли своє «ку-ку-рі-ку!» горласті півні (Панас Мирний). 6. Недавно в шпиталі я прочитав «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (М. Стельмах). 7. Андрій згадував колишнє (М. Коцюбинський). 8. У відповідь рибалки закричали «ура» (М. Трублаїні). 9. Не здороваючись, Богдан застигає біля дверей, ловить здивований погляд мельника, ловить нерівний струмок муки, втоплює очі вгору, де лихоманиться кіш, і не вірить собі: тут, в тінях, з порожнім мішкомуруці, стоїть вона(М. Стельмах). 10. Сірі тумани курилися над нашою землею, брудні та важкі хмари вистилали високе небо, холодний вітер переганяв їх з одного боку на другий, і від його подиху коли-не-коли розривалась ота брудна запона, і з-під неї крадькома визирав невеличкий крайок блакитного неба, щоб через хвилину знову покритися хмарою, потонути в її сірій безодні (Панас Мирний).

12. Визначте прямі й непрямі додатки. З'ясуйте, які члени речення та які частини мови керують додатками.

1. Пахне огірками, старим неретом волока, хлібом, батьком і косарями, болотом і травами... (О. Довженко). 2. Перехожі з подивом зиркали на дівчину, на її танець, на заволохаченого, з намерзлими ніздрями коня (М. Стельмах). 3. Хмари снігу свистіли над усім безмежжям рідного краю — ласкавого й суворого, але завжди дорогого серцеві (О. Донченко). 4. Величезна калюжа заросла травами, ліловими дзвониками і скидалась на озеро (О. Донченко). 5. Якийсь тихий спокій вас обіймає (Панас Мирний). 6. Гарячий степовий вітерець подихнув і обдав польовими пахощами — зігрітою травою, чебрецем, материнкою (Панас Мирний). 7. У мене нема тут знайомих (М. Коцюбинський). 8. Сиджу я під вербою, стережу рушники та крадькома од хазяйки вишиваю хмелем собі сорочку (І. Нечуй-Левицький). 9. Не хились додолу, зраджений козаче, про лиху пригоду навіки забудь, найлютішу муку серце переплаче... (П. Грабовський). 10. Отож ми проїхали добрих п'ять верст, поки побачили, врешті, село (М. Коцюбинський). 11. Перехрестився неборак, коня найкращого сідлає і скаче в Київ (Т. Шевченко).

13. Випишіть речення з непрямими додатками, установіть значення кожної відмінкової форми додатка та засоби його вираження.

1. Теплий краплистий дощ застав птахів і людей серед поля (В. Земляк). 2. Ти мечем стрічала супостата і вогнем ненависті палила, і козацька вдача заповзята гайдамацьким гнівом клекотіла (М. Луків). 3. Вийду в поле, стану серед жита, задивлюся в небо голубе. Земле рідна, скільки буду жити, стільки і любитиму тебе (М. Луків). 4. Мені здалося, що тримаєш ти не серце, а планету на долоні (А. Головко). 5. Ти мене з дитинства підіймала, хліб дала з піснями солов'я, відвела доріг мені немало, земле, зореносице моя! (А. Малишко) 6. Я сама себе винувачу, сама на себе жалію і нічого не враю з собою (Панас Мирний). 7. На довгім шляху до сивин було вам спокійно без мене (А. Чубинський). 8. Заросли шляхи тернами на тую країну (Т. Шевченко). 9. Пропахли села сіном і травою в чеканні жнив і спілої черешні (А. Чубинський). 10. Я так давно тягнуся до краси (А. Чубинський). 11. Місяць світить на білу постать і на хату (С. Васильченко). 12. За селом, на житниці, показався рідкісний в цих місцях ховрах. Він ніс пророслого колоска (В. Земляк). 13. Не щебече соловейко в луці над водою (Т. Шевченко). 14. Ринуло з неба ціле море тихого світла, все на землі потопляючи (С. Васильченко).

14. Виділіть у поданих реченнях другорядні члени речення. Розмежуйте означення та додатки, поясніть, чому.

1. По діброві вітер виє, гуляє по полю, край дороги гне тополю до самого долу (Т. Шевченко). 2.І смутно, і радо покинути парту, де ріс і мужнів, розпущені віти весняного саду, на березі човен, політ голубів (В. Швець). 3. Химерними візерунками лягли на шлях тіні акацій (О. Гончар). 4. Молодь заповнила невеличку кімнату вчительки (О. Войченко). 5. Ріку переходили бродом, з боями — і бродом, і вплав (В. Швець). 6. Пишається проти сонця гай, увесь у блискучих краплях, як у дорогому намисті (С. Васильченко). 7. Поспішаючи, кудись ховаються останні шуми й гуки довгої літньої днини (С. Васильченко). 8. Ще чути бурі десь шалений клекіт (Г. Коваль). 9. Бряжчать мережані ярма з терновими занозами, поскрипують нові чумацькі мажі, укриті шкурами, закурені в далекій дорозі (М. Коцюбинський) 10. Іду майданом, розгортаю листя і слухаю вечірній спів соборів (І. Жиленко). 11. Хто в дикий вихор гопака втіляв життя назустріч степу (Є. Маланюк). 12. Доторкнусь до яблуневих віт — і в дорогу до вершин зберуся (А. Чубинський).

15. Визначте, у яких словосполученнях керований іменник є неузгодженим означенням, а в яких —додатком.

Берег озера, стрілка годинника, обкладинка книги, сторінка листа, риса характеру, кучугури снігу, вікна аудиторії, хлопець веселої вдачі, бані церков, зал засідань, глибина моря, дитина сусіда, студент університету, книжки учня, герой нашого часу, збирання врожаю, оранка землі, краса природи, кущ троянд, ряд верб, кордони країни, потиск руки, щастя материнства, боротьба за існування.

16. Підкресліть у поданому тексті додатки та означення, дайте їм характеристику.

Плине ущерть налита світлом ріка. Розсунула очерети, розлилася привільно, відтворює саму широчінь і сяйво неба, з усім живим спілкується своєю безмовною мовою... Тут я впадаю у Світовий океан. З цими очеретами прощаюсь, що, як єгипетські папіруси, вбирають у себе щедрі тайнощі Світла... Прощаюся з прикордонною вишкою, що височить в очеретах, і прикордонник молодий там чатує з біноклем угорі... Цей день чатує, залитий потопом світла, і маревну тишу верб, і безконтрольний політ птаха понад усі межові знаки... Йду, зникаю своїми прісними водами у Світовім океані. Він поглинає мене, одну з безлічі рік, щоб уподібнити собі, розчинити у синіх своїх безмеж-жях. А чи так уже й безслідно зникаю? Не позначусь хіба — хоч певною мірою — на складі його ж власних вод, на мірі її солоності, на рівні його берегів, на самому характері Океану? Ріка рівнин і гір ще довго тектиме й там, серед моря, далеко буде видно серед морської блакиті течію рудої річкової води, вона й там ще довго зберігатиме свою річкову природу — і прісноту джерел, і колір гірських та долинних ґрунтів, і внутрішній рух життя... Вода серед води — вже в цьому одвічнім єднанні гирла ріки з океаном (О. Гончар).

17. Прочитайте речення. Знайдіть обставини місця, чим вони виражені.

1. Через відкрите віконце вдирається вітер, зі свистом летить у відчинені двері, далі — крізь двері протилежного залу, і витікає, співаючи, крізь вікна (І. Гавриленко). 2. Знадвору веранду обплітав густими звоями дикий виноград (В. Кучер). 3. Вітрові вслід котився не знати куди беручкий курай (В. Кучер). 4. Справа, і зліва, і спереду стояли озера й озерця (А. Шиян). 5. Через кілька хат, проти воріт стояли запряжені коні (А. Шиян). 6. У чотирьох кілометрах від радгоспу в глибокім вибалку причаївся хутір (О. Гончар). 7. По узліссі і на галявині зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава (Леся Українка).

8.Довкола спалахували вогники (П. Панч). 9.Уздовж річки по воді простелилась золота мерехтлива стежка (В. Козаченко). 10. Ой з-за гори, з-за діброви вийшли хлопці чорноброві (М. Рильський). 11. Там горді верховини довгорукавих і густих ялин гудуть і верховини схиляються до дружньої розмови (М. Рильський). 12. Здалека і зблизька, з гір і з долів, з сіл і містечок сотні людей пливли-напливали до Борислава (І. Франко). 13. За горами гори, хмарами повиті, засіяні горем, кровію политі (Т. Шевченко). 14. Повернулись ми з полювання, не зробивши жодного пострілу (Ю. Збанацький). 15. У сонці красуючись, біла хмаринка тріпоче вгорі (Т. Шевченко). 16. Вилізли тіні з садків, з-під стріх, із-за повіток (А. Головко).

18. У поданих реченнях знайдіть обставини часу, поясніть, чим вони виражені.

1. Починаючи з середини тижня, ходили по вулицях молоді з розпущеними косами (М. Коцюбинський). 2. Днями сиділи в нетопленій хаті і не варили страви (М. Коцюбинський). 3. День у день на вершинах снуються холодні тумани (А Шиян). 4. Ще малим дівчам вона блукала отут з подружками (О. Донченко). 5. Лежимо ми вночі під Новий рік на своїй позиції (О. Гончар). 6. Цілу ніч до зорі я не спала Леся Українка). 7. Якось сидимо ми в своїй хаті (М. Вороний). 8. Над селом стояв звичайний в осінню пору туман (М. Коцюбинський). 9. Малий чабанець повертався смерком додому (Ю. Яновський). 10. Над білим Києвом ще зляться сніговії, скував Славутича мороз на довгі дні (О. Донченко). 11. Повір, ніколи зла не мав до тебе, хоч змалку ти обскакував мене (Б. Чіп). 12. Скільки я не бачився з тобою! Як там нині під горою гай? А луги та верби над водою? (М. Луків) 13. Твоїм пісням, полкам твоїм і чатам вставать з бійцями рано на зорі (А. Малишко). 14. Змивала увечері лугом доччине волосся, а тепер тихенько на долонях собі розіслала (В. Коломієць). 15.1 нашіптує вітер всю ніч в прапори (А Чубинський).

19. У поданих реченнях виділіть додатки й обставини, поясніть способи їх вираження.

1.На узвишші є місцина, що в народі й досі зветь ся Золотий Тік (О. Гончар). 2. По дорозі косарі гомоніли про різне (О. Довженко). 3.І люблю восени по коліна ходити в листі (М. Стельмах). 4. Ти приходиш до мене не раз і не двічі повідати про муки глухі і заковані (А. Малишко). 5. Вже день кладе на мудрість сиву гарячий промінь розсвітань (А Малишко). 6. Схід сонця зустріти я вийшов у поле і став на коліна до сходу (О. Олесь). 7. Дорога величезною спіраллю спускалася вниз (О. Гончар). 8. Ходить осінь дрлами в золотій обнові (А Малишко). 9. Пішла в снопи, пошкандибала Івана-сина годувать (Т. Шевченко). 10. Місяць ховається за темну стіну лісу (Леся Українка). 11. Над берегом висів солоний туман од дрібних бризків (М. Коцюбинський). 12. Кулі тонко зумкотіли над її головою (О. Гончар). 13. В той день вони вже прийшли були прощатися з Дніпром перед поверненням на батьківщину (О. Гончар). 14. Свіжа рослинність блищала під блакитним небом проти сонця (М. Коцюбинський).

20. Випишіть обставини, згрупувавши їх за значенням (місця, часу, причини, мети, способу дії, умови, допустовості).

1. Човен то здіймався високо, то спускався низько, м'яко і лагідно перебираючись з хвилі на хвилю (Леся Українка). 2. Дрібні хвилі зливались докупи і, мов брили зеленуватого скла, непомітно підкрадались до берега, падали на пісок і розбивались на білу піну (М. Коцюбинський). 3. У відчинених дверях досвітнім павутинням вигойдувався дим, а назустріч йому пробивався такий сонячний пилок, наче він творився в цору яблуневих відцвітань (М. Стельмах). 4. Не погасло ще на заході, як кров, червоне зарево, а вже над ним у темряві далекого неба зажевріла, немов жарина в попелі, вечірня зоря (С. Воскрекасенко). 5. Обабіч вузенької доріжки чорніли ріллі, зеленіла озимина, і по ній тіні легеньких хмаринок нечутно гасали, мов бавились (А. Головко). 6. Капітан стояв біля стернового, раз у раз припадав до великого бінокля і командував, куди повертати стерно (М. Трублаїні). 7. На сході одразу якимсь чародійним помахом розгонисто вимальовувалась сонячна крона, і кілька хмаринок стали оздобою в її промінцях (М. Стельмах). 8. А Яшко сів у нього в ногах і дивився задумано у двері на леваду, де бігали тіні поміж дерев, як у хованки з місяцем грали (А. Головко). 9. На світанку вона притиснула одну дитину до грудей, а другу взяла за руку і поза селом рушила назустріч Якимові (П. Панч). 10. Раз у раз Черниш зупинявся перепочити, тримаючись за скелю руками і ногами (О. Гончар).


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua