Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
МОРФОЛОГІЯ

Частка

Групи часток за значенням

Часток у мові дуже багато і виконувані ними функції — найрізноманітніші. Це зумовлює труднощі класифікації.

Розрізняють словотворчі частки, які, уточнюючи зміст окремих слів, є їх складовими частинами, і формотворчі частки, які вживаються лише в деяких формах слова для вираження граматичних значень (хай, би та ін.).

Формотворчі частки утворюють дієслівні форми умовного та наказового способів (хай, нехай, би, б):

Хай я загину, та хай сяє мило над людьми сонцем правда і надія (Леся Українка).

Дивлюся на море широке, глибоке, поплив би на той бік — човна не дають (Т. Шевченко).

Частки хай, нехай завжди стоять перед дієсловами, до яких вони відносяться, частка би (б) може стояти як після дієслова, до якого відноситься, так і перед ним.

Формотворчі частки завжди пишуться окремо.

До словотворчих часток належать заперечні й модальні частки.

Заперечні частки не, ні, ані слугують для заперечення змісту цілого речення або окремої його частини. Частки не, ні можуть мати й підсилювальне значення:

Яке б завдання не дали йому, він завжди його виконає (тобто будь-яке завдання, яке йому доручать, він виконає).

Не сказав ні слова (частка ні підсилює заперечення).

Заперечна частка ні при повторенні виступає в значенні єднального сполучника:

Беркути ніколи не сплямували ні своїх рук, ні свого серця підступно пролитою кров'ю (І. Франко).

Модальні частки вживаються для оформлення певних типів речень, для надання певних смислових відтінків окремим словам, для вираження ставлення мовця до висловленого змісту.

Серед них виділяють:

питальні: чи, хіба, невже:

Чи є слова, якими гоять рани? (І. Жиленко);

окличні: як, що за, що то за:

Що за розкіш, що за привілля в степу (Панас Мирний);

вказівні: ось, он, от, ген, це, оце, то, ото:

От і вечірня зіронька стрепенулась за сусідським двором (М. Стельмах);

стверджувальні: так, еге, авжеж, атож:

Так, я буду крізь сльози сміятись (Леся Українка);

підсилювальні: же (ж), аж, адже, і, навіть, та й, таки:

Зростай же, добрий, пречудовий світе! (П. Тичина);

видільні: тільки, лише (лиш), хоча (хоч):

Тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив (Леся Українка);

обмежувальні: майже, чи не, трохи не, мало не:

Мало не вся робота була на ній: і в печі топила,і воду носила;

спонукальні: годі, ну, нумо, бодай, бо, но:

Скажи-бо, Степане: може, справді нездужаєш! (Т. Шевченко);

уточнювальні: саме, якраз, точно, дійсно:

Ми саме зібралися йти;

виражають сумнів, упевненість, припущення: мабуть, навряд, нібито, може:

Може, не підемо?


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua