Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
МОРФОЛОГІЯ

Сполучник

Завдання та вправи для самоконтролю

1. Спишіть речення. Поясніть правопис сполучників.

1. Гетьте, думи, ви хмари осінні! Тож тепера весна золота (Леся Українка). 2. Таж ми з тобою були колись товариші (Леся Українка). 3. Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя (Т. Шевченко). 4. Ну що б, здавалося, слова (Т. Шевченко). 5. Щоб між нами не погасло проміння величне, ти поставив «насторожі» слово твоє вічне. 6. Як би я тепер хотіла у мале човенце сісти і далеко на схід сонця золотим шляхом поплисти! (Леся Українка) 7. Темінь упала на місто раптово, начебто хто опустив завісу (В. Шевчук).

8.Дівчата спросонку спершу перегукуються з кимось, немовби пробуючи голоси (І. Ле). 9. Якщо втрачено все, залишається совість (Л. Первомайський).

2. Допишіть у поданих прислів'ях потрібні за змістом сполучники, назвіть їх розряд.

1. М'яко стеле, ... твердо спати. 2. В очі любить, ...за очі гудить. 3. Нетойурожай,... уполі, ...той, ... в коморі. 4. Сніг і завірюха, ... вже зима коло вуха. 5. ... хліб та одежа, їв би козак лежа. 6. Захистив, ... вовк овець. 7. Така правда, ... на вербі груші. 8. Світи, зоре, на все поле, ... місяць зійде. 9. ... влітку часті зірниці — буде гарний урожай.

3. Знайдіть «зайве» слово, враховуючи групи сполучників за значенням:

а) тому що, тим що, бо, у зв'язку з тим що, дарма що;

б) щоб, для того щоб, з тим щоб, щоби, тим що;

в) тільки-но, щойно, скоро, ледве, наче, з того часу як;

г) мов, немов, коли б, мовби, нібито, як.

4. Розкрийте дужки, записуючи сполучники окремо або разом.

1. Я знаю, ти р своєму плині ... нікому спуску не даєш.: (а) ні державі, ні людині, ні сивині, (а) ні дитині (М. Вінграновський). 2. Ти будеш жить від роду і до роду, (до) поки хліб росте, поки буяє цвіт (М. Волинець). 3. Тому і тривожно за слово гаряче, (а) би не потрапили в мислі огризки (П. Воронько). 4. Та усе ж мені хочеться дуже, (що) б стозвуко звучало й моє. Рідне слово... (В. Крищенко). 5. Якого (ж) ми будемо племені-роду, (як) що буде в устах наша мова згасать? (А. Демиденко) 6. Є почуття такі прозорі, (що) коли (б) з них відлити зорі, вони б світились, як небесні (П. Воронько). 7. Довго співали дівчата, довго гуляли хлопці, (не) зважаючи (на) те що другого дня треба було рано вставати (І. Нечуй-Левицький). 8. (В) той (час) як надворі все вигоряло, барометр уже третій день показував у конторі дощ (О. Гончар). 9. Даю тобі цей меч, дарма (що) ти не сильна (Леся Українка). 10. Добре, дуже б добре було, якби (то) воно так і сталося, як гадається (Т. Шевченко). 11. Тільки (но) Хаєцький сів з товаришами снідати, як за вікнами вдарила важка гармата (О. Гончар). 12. Ніч мине, як вже не раз минала, — то (ж) недарма темрява тремтить (Леся Українка).

5. Перепишіть, розкриваючи дужки. Поясніть правопис сполучників.

1. Як (би) не крутила хуртовина, блисне промінь — крига розтане (3. Гончарук). 2. Як (би) я була зіркою в небі, я б не знала ні туги, ні жалю (Леся Українка). 3. Що (б) прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. Коцюбинський). 4. Вітри проспівають над хвилями нив про (те), як в негоду він край боронив (П. Усенко). 5. Як (би) оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила арфу золоту (Леся Українка). 6. Де б він не був, що (б) з ним не трапилося, звик ніколи не схиляти голову (Петро Панч). 7. Блискавки тримав поет в руці — то (ж) блискавки він кидав із трибуни (П. Тичина). 8. Хотіла б я піснею стати у сюю хвилину ясну, що (б) вільно по світі літати, що (б) вітер розносив луну (Леся Українка). 9. У мене одна думка: як (би) нам нашу красну мову так високо підняти, як підняв її Шевченко у пісні (Панас Мирний). 10. На те й лихо, що (б) з тим лихом боротися (Т. Шевченко). 11. Скорить повинні дощову ми непокірну хмару, — то (ж) сіймо у ріллю нову пшеницю яру (М. Рильський).

6. Перепишіть, розкриваючи дужки.

Угору стяг, а світоч в руки, і, що (б) не сталося, — вперед (М. Старицький). 2. Як (би) я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти (Д. Павличко). 3. Пам'ять могла б убити нас, коли (б) не мала рятівної властивості забувати (Л. Первомайський). 4. Одна в нас голова, хоч (би) ми як несли її високо (М. Рильський). 5. Дарма (що) рудим називають, за (те) ж серце в нього золоте (О. Гончар). 6. Як (би) то далися орлинії крила, за синім би морем милого знайшла (Т. Шевченко). 7. Загинув би, напевно, люд нещасний, як (би) погасла та маленька іскра любові братньої (Леся Українка). 8. Народна пісня — то (ж) землі окраса (М. Рильський).

7. Перепишіть, розкриваючи дужки. З'ясуйте, у яких випадках слова є сполучниками, а в яких — іншими частинами мови.

1. А Михайлик (тим) часом добіг додому (Б. Грінченко). 2. (Тим) (часом) як гості розмовляли й пили чай, молодий Радюк приїхав у двір (І. Нечуй-Левицъкий). 3. Хто зробив шкоду, (про) те ніхто не дізнався: (за) те знала одна Ва-силина (І. Нечуй-Левицький). 4. (Про) те діда не видно (В. Нестайко). 5. (За) те ж як у свято або в неділю, як вирвешся на вулицю, усе село розлягається піснями (Панас Мирний). 6. Але іноді ми Стьопці прощали (за) те, що, на наш погляд, він дуже багато знав (В. Нестайко). 7. Як на ноги сп'явся, то (й) за працю взявся. 8. Не кожен, хто дбає, то (й) має (Народна творчість). 8. Перепишіть текст. Випишіть сполучники, зробіть їхній морфологічний розбір.

Тяжко захворів князь Володимир Мономах. Різні знахарі й цілителі бували в нього, але нічим ніхто не годен був допомогти. Здавалося, настала судна пора прощатися князеві з цим світом. Та ось хтось сказав, що в монастирі Феодосія Печерського живе незвичайний чернець на ймення Агапіт, який лікує всі хвороби й повертає всіх з лабет смерті до життя.

Послали з Чернігова до Києва гінців. З'явилися вони до ігумена монастиря й прохають негайно відпустити знахаря-чудотворця Агапіта до Чернігова. Той відповів, що не владен над Агапітом і не може давати йому ніяких наказів. Агапіт вчинить так, як сам вважає за потрібне.

Попрохали покликати Агапіта. Прийшов він, уважно вислухав Мономахових послів. Зітхнув і відповів на їхнє прохання, що наклав на себе обітницю, заприсягся перед Богом ніколи не кидати стін святої обителі, а тому й не може рушити з ними на Чернігів. Мономахові посли гнівались на Агапіта, всовіщали його і благали його зламати присягу в ім'я порятунку князя. Але Агапіт був невблаганний. Сказав, що слово його перед Богом — тверде, і він ніколи і нізащо не порушить його. Однак обов'язок лікаря не дозволяє йому лишити Мономаха без допомоги. І не тому, що то славетний князь, великий син Руської землі. Для Агапіта всі хворі рівні, всі однакові, ніколи й нікому не надає він переваги, всіх прагне зцілити з недуги. І передав через посланців чудодійне зілля для Мономаха. Ще й запевнив, що той скоро стане на ноги (М. Слабошпицький).


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua