Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
МОРФОЛОГІЯ

Числівник

Тексти для диктантів

** *

У Бабиному Яру в Києві, у тому місці, де під час війни починався протитанковий рів, тепер височіє великий дубовий хрест. Він поставлений 21 лютого 1992 року. 55 літ тому тут фашисти розстріляли українську письменницю Олену Телігу. Розстріляли разом з іншими патріотами, які служили Україні та її визволенню. Вона була згустком енергії, невичерпного оптимізму, романтичного максималізму і сприймання життя в усіх його проявах. їй судилося спалахнути яскравою зіркою і згаснути в апогеї апокаліпсису тих часів. Відсвіт від тієї зірки йде до нас і понині. Біля Олениного хреста завжди живі квіти...

Олена Теліга мала коротке, наповнене активною патріотичною діяльністю життя. Творчий спадок її сягає 36 віднайдених на сьогодні поезій, близько двадцяти публіцистичних і літературознавчих статей, які друкувалися лише в газетах та журналах. Тільки по смерті стараннями друзів за кордоном вийшли збірки «Душа на сторожі» (1946), «Прапори духу» (1947). Поезія Олени Телігй — то світлий, радісний, оптимістичний світ емоцій, почуттів, глибоких душевних переконань. У ньому, безперечно, важливе місце займає палка любов до України. Але, як усяке справжнє почуття, висловлене воно з класичною елегантністю.

Відкривати Олену Телігу, доростати до сили її духу, насолоджуватися її словом — то буде найсвітліша пам'ять про неї. А людина живе стільки, скільки про неї пам'ятають.

(194 сл.) За Р.Мовчан

***

22 січня святкується річниця IV Універсалу Центральної Ради, що проголосив незалежність Української Народної Республіки. Через кілька днів після проголошення незалежності відбувся бій під Крутами. У холодному полі серед снігу 600 українських вояків вступили в бій з переважаючим вдесятеро більшовицьким військом.

Бій під Крутами — станцією залізниці Москва — Київ, між Бахмачем та Ніжином — відбувся 29 січня 1918 року. Українські сили складали 4 сотні (понад 500 вояків), переважно юнкерів Київської військової школи ім. гетьмана Б. Хмельницького, та одна сотня (115-130 осіб) Студентського куреня Січових стрільців під керівництвом поручика Омельченка. Наші вояки розмістилися по обидва боки колії. Протягом 10 годин тривав бій. Українці були озброєні рушницями, мали 20 кулеметів і одну саморобну гармату. Юнаки відбивали атаки більшовиків, яких було понад 6 тисяч. Керував боєм сотник Гончаренко, керівник студентської сотні; важкопоранений, він помер по дорозі до столиці. Після бою всі 4 сотні організовано відступили до станції Крути на потяг до Києва. Одна чота студентської сотні з 27 осіб під час відступу збилася вночі з дороги зорієнтувавшись на світло станції Крути. Вони були захоплені більшовиками. Полонених ворог не взяв — усіх студентів-вояків закололи багнетами. Саме їх поховали на Аскольдовій могилі в Києві.

Головний тягар бою взяли на себе юнаки військової школи. їх загинуло 250 осіб, у тому числі 10 старшин (офіцерів). Жертви бою під Крутами складають близько 300 молодих людей — кращих синів України. Вони, не вагаючись, віддали за неї найдорожче — своє життя.

(226 сл.) В. Окаринський


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua