Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Фразеологія сучасної української мови

Розділ 15

ПОХОДЖЕННЯ І ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ

§ 42. Сфера первісного функціонування фразеологізмів

Як бачимо з попереднього параграфа, у фразеології української мови представлені найрізноманітніші сфери буття народу. Детальніше розгляньмо деякі з названих і нові сфери первісного функціонування прототипів українських фразеологізмів (особливо за родом занять), їх семантико — образну динаміку, "згасання" чи активізацію, заміну одного живильного джерела іншим.

Давній побут, знаряддя праці, трудові процеси селянського життя започаткували особливо великий пласт фразеосполучень. Своєрідними "віхами" висловів цієї сфери слугують побутові слова — компоненти ФО, слова — концепти, які відображали (а багато й відображають) повсякденні реалії життя наших предків: у ступі не влучиш (кого), дурний як ступа, хомут на шию, попасти в хомут "опинитися в скрутному становищі", нагострювати сокиру, возом зачепити, і на воза не вбереш, не в свої сани, пані на всі сани, перейти крізь сито й решето, сіяти мов крізь густе сито (про дощ), перебрати віжки, випускати віжки з своїх рук, не на ярмарок, а з ярмарку, припасти як собака на ярмарку, нарубати дров, ні в дрова ні в тріски "недоладно, не до речі", варити воду (з кого), і в ложці води не спіймаєш (кого), а також в оберемок не забереш, межу переорати, закінчити третій упруг тощо.

Небагатьма висловами відображено ремесло кушнірів, чинбарів, лимарів (линтварі дубити, линтварі вичинити); чумацького промислу (у Крим по сіль, чумак з сіллю перекинувся, чумак з возом перекинувся "про щось солоне"). ФО на підгін поїхати чумакам "поїхати назустріч з новими волами для заміни втомлених", яку знаходимо в словнику Б. Грінченка, зовсім вийшла з ужитку, як і саме чумацтво й чумакування. Уживані відшарування з мови столярів (стружку знімати (з кого), крити лаком); різників (шкуру спускати (з кого)); колісників (хоч обіддя гни — про шию, статуру); лудильників (лудити очі (кому), знімати з очей полуду, полуда на очі впала (кому)). Залишилися відшарування мови перукарів: без мила поголити, милити шию (голову, холку) (кому), чесати всіх під одну гребінку (під один гребінець); олійників: бити (давити) олію, вижимати всі соки; лихварів: брати (малий, високий) процент.

Більші відшарування бондарської термінології: обручі розсихаються, жарт, розгубити обручі від макітри, особливо зі стрижневими іменними опорами клепка та втори (утори). Слово клепка увійшло до численної сім'ї стійких висловів для характеристики розумових здібностей людини: без третьої (сьомої, дванадцятої) клепки (клепок), без клепки в голові, без клепки в тім'ї, не вистачає (бракує) однієї (третьої, десятої) клепки в голові, розсохлися клепки (в кого), позбутися клепки, вставити клепки (клепку) (кому), "То чи є в нього тринадцята клепка в макітрі, чи варить щось його баняк?" (М. Стельмах). І. Нечуй-Левицький в оповіданні "Без взуття" майстерно обіграв мало не весь бондарський "набір" термінів: "Його [Павлуся] всі звали божевільним; її [Настусю] — навісною. Вона була й розумна, але в неї неначе не було однієї клепки в голові, в його зроду голова була не без тями, але була ніби недобре набита обручами, ще й з слабими вторами".

Ще в кінці XVIII ст. вислови на втори (утори) слабий, слабкий на втори (утори) активно вживалися. Їх бачимо, наприклад, в "Енеїді" І. Котляревського ("Богині в гніві ті же баби і так же на утори слабі"); у Номисовій збірці "Українських приказок" компонент втори виступає частиною паремії — бабка на утори слабка [310, № 12409]. Вирази слабий, слабкий на втори, утори розійшлися, утори розсохлися знаходимо в 4-му томі Грінченкового словника. Тлумачний академічній "Словник української мови" в 11 томах ще поміщає вислів слабий (слабкий) на утори "невитриманий, неврівноважений", де утори (втори) первісно — "пази на краю бочки, діжки, барила, в які вставляють дно". Проте вже низка фразеологічних словників кінця XX і поч. XXI ст. [317; 290; 305] його обходять, засвідчуючи, таким чином, вихід фразеологізму з активного вжитку.

Із шевських висловів [як] з молоточка, міняти шило на швайку, пришити пришву (пришви) "обманути": "А що... трапляється, що й премудрих немудрі одурять. — Авжеж, можуть ману напустити, і пришви пришити" (Є. Гуцало) — найколоритніші фразеологізми на один копил, на одно копито "однаково; однакові", на своє копито "по-своєму": "У таборі нас усіх одягали однаково. Штани, бушлати, шапки — усе на один копил" (С. Караванський); "А запорожці — люди без круть-верть, все кажуть щиро, на своє копито" (Л. Костенко). Внутрішня їх форма прояснюється на тлі повніших варіантів — на один копил зшиті (зроблені, скроєні, побудовані) — або діалектних, як-от: буков, всі на одно копито роблені "всі однакові" [160, IV: 78], лемк. на єдной копыто "однакове, шаблонне" [36: 71], де копил і копито — "дерев'яне шевське знаряддя, що має форму ступні". Такі самі й фраземи на одну колодку, на одну мірку. Цікаво, що вираз на один копил ще на початку XX ст. на Прикарпатті розумівся буквальніше, оскільки чоботи шили справді на одну колодку — без визначення правої чи лівої ноги [68: 142].

Давнє кравецьке ремесло збагатило фразеологію активними й нині виразами сім раз примір (сім раз примір, а раз відріж сім раз примір), тріщати по всіх швах, як з голки, [як] з голочки, як нитка за голкою, проходити наскрізною ниткою, зметати на живу нитку, до [останньої] нитки, ні пришити ні прилатати, на латку не годитися (кому). Словосполучення шити на зріст "шити так, щоб пошите згодилося й тоді, коли виросте той, для кого шите" і кожух зложити "пошити шубу", латку вкинути "покласти латку" фіксуються ще Грінченковим словником, а латати (залатати) дірки (діри) (чиї, чим, у чому), залатати [хоч одну] дірку, латання (залатування) дірок (дір), латка на латці (лата на латі), в латках знаходимо в найновішому академічному СФУМі (2003). ФО ликом шитий, не ликом (не з лика) шитий, валом шитий мотивововані якістю лика й валу (пошите ними легко рветься): "То гріх вам великий забувати хоть і ликом шитого, та все-таки земляка вашого" (Т. Шевченко). У Панаса Мирного: " — Що ж я? Я нічого. Не личком же, бач, иштий!" — "Коли не личком, то валом!"

Усе рідше вживаються, а отже, і непослідовно фіксуються вже немотивовані фраземи утяти до гапликів, утнути до гапликів "зробити, сказати щось не до речі, невчасно, не до ладу". О. Афанасьєв-Чужбинський розрізняв два значення ФО удрать до гапликив: 1) "зробити що-небудь невправно, не до речі" (в О. Кониського ще учистити до гапликів) і 2) "сказати щось недоречно" [10: 355]. Треба думати, що саме таким і був шлях розвитку значень ФО утяти до гапликів: спочатку відкраяти до гапликів (гаплик — запозичення зі ставропольської мови XVI ст. "дротяна петля на одязі"), тобто відрізати невправно, необережно, до самих петель — крючків, а потім перенесене до сфери усного загального мовлення — "сказати не до речі": " — Ну та й утяла до гапликів. Музика — одне, а вона — друге..." (М. Старицький). У сучасному мовленні вживається ще пришити гаплик "зауважити в'їдливо, дошкульно" — за зразком пришити латку.

Ковальські фразеологізми формуються навколо давніх ключових назв — концептів цієї сфери (молот, ковадло, гарт, ковальський міх, обценьки, кліщі, вухналь, коваль, кувати тощо): "Так і ріс Гундосик — поміж молотом і ковадлом" (А. Дімаров); " — Годі жартів! — крикнув згорда. — Бо задам тобі я гарту!" (Леся Українка); "Перебіжить [Гадючиха] греблю — вже й сопе, наче ковальський міх" (О. Кониський); "Гонить Аниця сліпу кобилу, кобила сопе, як три міхи" (Лесь Мартович), а також міцного гарту, дати гарту, кувати залізо, кувати на обидві руки (див. у паремії: добре тому ковалеві, що на обидві руки кує), обценьками обхопити (що), обценьками не вирвеш (не витягнеш) слова (з кого), жаліти вухналя (ухналя, ухналиків) "скнарувати, бути надто дріб'язковим", заст. холодний коваль "слюсар" та ін. Ковальські з походження словосполучення брати в кліщі (кого), зімкнулися кліщі, брати в лещата (кого, що), попадати в лещата подаються в Словнику української мови [260] і пов'язані з діями військових — "охоплювати з боків супротивника", "завершено повне оточення супротивника", "потрапляти в оточення", що свідчить про семантико — тематичні можливості перенесення концептосфер у зв'язку з певними позамовними причинами. Зазначимо, що І. Франко вираз взьив го в кліщі в "Галицько-руських народних приповідках" пов'язував з побутовою сферою — "узяв його в свою власть, коверзує ним як хоче" [49, X: 155]. Вислови клепати язиком, клепаний на язик (синонім до гострий на язик), кувати речі недобрії "лихословити", коване слово засвідчують (через метафору) семантичне зближення ковальських понять зі сферою мовлення. Семантичне зміщення відбулося й у виразі з опорним словом вухналь. Вухналь (ухналь) — спеціальний цвях, яким прибивають підкову до коппта. "Кування" зубами від холоду чи переляку нагадують удари ковальського молотка при забиванні вухналів. Звідси й ковальські метафори аж кувати вухналі зубами, кувати ухналі зубами "сильно тремтіти від холоду чи переляку": " — Ти чого, сякий, а не такий, на холоді вухналі куєш зубами?" (М. Стельмах), див. ще вислів ковачі кують "злякатися" [251,1: 206]. Подібні вислови все більше й більше забуваються.

Млинарські (мірошницькі), власне, загальномлинарські, ті, що стосуються й вітряка, і водяного млина, вислови — попасти на жорна, перемолоти на муку, не твоє мелеться, брати мірку, одмолов (чии)млин, [як] пуста мельниця (меле язиком як пуста мельниця). Серед них можна виділити ФО, пов'язані з водяним млином: лити воду на (чий) млин, лити воду на (чиє) колесо, у всі лотоки (лотік, лотоки — канали на водяному млині), на всі заставки (заставочки) "скільки є сили" (заставка — щит, що затримує воду). Останній фразеологізм — із широкою валентністю: 1) клясти, лаяти, сварити, чехвостити; батожити на всі заставки (О. Гончар); 2) грати; "Гей, ріжте на всі заставки, музики" (П. Куліш); 3) мчати, нестися, бігти; "Тут козачня пре на всі заставки..." (П. Кононенко); 4) кричати, голосити; лящати на всі заставки (П. Панч); 5) сміятися; реготати на всі заставки (М. Тарновський); 6) хропіти, чхати; хропти на всі заставки (О. Ковінька); 7) на всі заставки (брехати). За І. Франком, порівняння взяте "з мельницької практики: на всі заставки пускає воду мельник, щоб усі колеса оберталися" [49, XXIV: 126]. І. Нечуй-Левицький послідовно вживав варіант на всі застави ("Голодні козаки... уплітали страву на всі застави, аж за вухами лящало..."; "Усі позіхали на всі застави"). Словники фіксують і контаміновану форму, хоч і з факультативними компонентами — на всі [спусти й] заставки, де застаріле вже спуст — пристрій для відведення води.

Фразеологізми, пов'язані з гужовим транспортом, роботами з кіньми як тягловою силою й засобом пересування, узагалі з їздовою справою, увібрали в себе такі сигнали — опори, як кінь (був кінь та з'їздився), віз (бути на возі і під возом), колесо (п'яте колесо до воза), голобля (повертати голоблі), повід (попускати поводи), вудила (закусити вудила), гуж (в один гуж тягти), вуздечка (знайти вуздечку (на кого)) та ін.; "Не дамо себе панську шлею впрягнути" (Б. Лепкий); "Мартин не попускав віжок..., і всі козаки слухались його й розуміли з півслова" (В. Кулаковський). Вислови входити в свою колію, виходити з своєї колії, попадати в колію, пор.: " — А чим довір'я ваше обґрунтоване? Ведете суд на хибну колію" (Л. Костенко), спричинені умовами возової чи санної їзди відповідно на ґрунтових, розгрузлих чи на занесених снігом дорогах. Якщо ідіома в реченні "Тихе й просте життя сільського священика ввійшло в свою колію" (М. Старицький) може стосуватися прототипу "обох типів доріг", то в реченні "Тепер частіше стали попадатися назустріч сани... Весь час доводилося виходити з колії і ждати, поки проїдуть" (А. Головко) — виразно "санного".

Частиною виразів — ходити попідвіконню, стукати у вікна, собак дражнити (дратувати), почепити торби, протягувати (довгу) руку, підвести під монастир — відклалося в загальновживаній українській фразеології мовлення жебраків. Концентроване їх використання може бути спричинене темою твору. До них нерідко вдається, наприклад, у "Київських прохачах" (. Нечуй-Левицький, де контексти певною мірою розкривають і їх мотивацію: "Коли б часом мені знов не довелось простягати руку за милостиною попід монастирями"; "Підвели її під монастир і батько, й усякі прудивуси гультіпаки..."; "...Але ж ви самі тільки жебраєте, чи й ваша жінка ходить під монастирем?" Додамо, що в усному мовленні монастирем нерідко називають і звичайну церкву, де збирається особливо багато прохачів (з довгою рукою під церкву).

Досить повно представлені в сучасній літературній мові вислови картярів: розкривати [свою] масть, усіх мастей, різної масті, під масть, до масті, не до масті, під одну масть, попасти в масть; ставка (чия) бита, ставити ставку, робити ставку (на що), на всю ставку; ставити на кін; нічим крити; козирний туз, грати втемну (грати, не бачачи своїх карт); розкривати свої козирі, козир (усі козирі) в руках (до рук) (кому, у кого), кидати (викладати) останнього козиря, вибивати козиря з рук, гра з відкритими козирями, козиря гнути "поводити себе зарозуміло". ФО битий козир ("Він битий козир і на слові не промахнеться", І. Лeпешев) належить до тієї самої мотиваційної моделі, що й битий жак, битий вовк, битий собака тощо.

Декілька висловів — тримати банк, зірвати банк, іти ва-банк (як і багато з наведених вище) — запозичені з французької мови. Особливо адаптований українською мовою останній фразеологізм. Природно, що ним послуговуються в перекладах з французької: "Найважче й найризикованіше в будь-якому дізнанні — це правильно вибрати момент, коли можна іти ва-банк" (Ж. Сіменон). Він часто вживається і в багатьох українських авторів: "Звір знову приліг і нашорошився. Це остання генеральна спроба. Ва-банк, або пан або пропав" (Л. Гомін); " — А що ви хотіли б? Про що мрієте? — пішов Багрич ва-банк" (Л. Дмитерко); "Дивуєтесь, що я йду ва-банк?" (М. Стельмах). Іти ва-банк скальковане з va banque, доел, "іде банк" (гравець ставить на карту все те, що є в банку). Власне, "діяти, ризикуючи всім" — таке значення цієї ФО, що й розкривається в наведених контекстах.

Особливою фразеопродуктивністю вирізняється лексема карта: карту побито, і карти в руки (кому), показати свої карти, викласти (перед ким) свої карти, класти (покласти, поставити) на карту (що), поплутати (сплутати, змішати) карти (кому, чиї), "Ми трохи захопилися своєю грою. Час уже відкрити Лісовський усі карти" (М. Гнидюк); "Це буде війна довга, затяжна, аж поки один із супротивників не зрозуміє, що карта його бита!" (В. Малик).

"Темним" уже здається фразеологізм підвезти візка (воза) "нишком зробити прикрість": "Вчителька вона хороша, лагідна..., а я їй підвіз такого візка" (Л. Смілянський). У 3-й частині "Енеїди" І. Котляревський називає його прототип якраз серед багатьох картярських висловів: "Які ж були до карт охочі. То не сиділи дурно тут; гуляли часто до півночі В ніска, в пари, у лави, в джгут, У памфиля, в візка і в кепа, кому ж із них була дотепа, То в гроші грали в сім листів". Практично всі перелічені сполуки, крім грати в візка, підвезти візка, вийшли з ужитку. Ще в XIX — на поч. XX ст. вирази з опорним словом візок (віз) — гуляти в возка, давайте грати у воза, підвезти воза, візка — дружно фіксували численні укладачі словників (П. Білецький-Носенко, М. Уманець та А. Спілка, Б. Грінченко), зустрінемо його в Панаса Мирного: "[Явдоха:] Це я знаю, хто підвіз візка!

Це той попенко...". С. Ісаєвич, автор ґрунтовної розвідки про розваги наших прапрабатьків ("Малорусские народные игры окрестностей Переяслава"), пояснює слово віз і висловлює слушне припущення про подібні вислови: "Дуже поширена в народі гра..., назву вона одержала, очевидно, від того, що тим, хто програв, тут вважається той, кому дістається на кінець уся купа карт, яка нагадує собою навантажений віз" [101: 465]. Словник української мови в 11 т., як і ФСУМ, УУ, ще фіксують ФО підвезти візка (кому) і докласти воза "бити, карати" (або один з них) як "застарілі". Інші лексикографічні праці [262; 290] їх уже опускають.

Серед багатьох фразеологізмів, породжених мовленням учасників битв, воєн, висловів, що постали узагалі на основі військової термінології в різні періоди нашої історії, — схрестити списи, ламати списи (за що, навколо чого), брати меч в руки, вогнем і мечем, пускати під меч, вчинити напад, пити шоломом з Дону, займати оборону, тримати облогу, зустрічати в штики, взяти на озброєння, підняти зброю, викликати вогонь на себе, важка артилерія та ін. — звертає на себе увагу рідковживаний і вже загадковий вислів (діяти, чинити, робити) тихою сапою "потай, підступно; нишком". Семантичним центром тут виступає маловідоме вже слово сапа "окоп, траншея, хід сполучення, які риють у напрямі до позицій противника для поступового й непомітного наближення до нього". За словником Брокгауза і Сфрона, воно пройшло приблизно такий шлях: лат. suffosor (воїн, що підкопує кам'яні стіни обложеного міста) через італійську потрапило до французької мови. Французьке sape означає особливий вид роботи — сапи (споріднене із сапер). Ведення сап, тобто нечутних підкопів, відбувалося тихо, таємно, що й мотивує сучасне значення виразу — "непомітно, приховано; спідтишка": "Бач який! Ми знаємо, що це вони перебудовуються, міняють тактику. Хочуть діяти тихою сапою" (І. Цюпа); "Вона [опозиція] не загрожує зброєю... Ні! Вона діє тихою сапою" (3 газ.). Із сучасних словників тільки деякі (Г. Удовиченка, В. Ужченка та Д. Ужченка, СФУМ) ще подають його, інші вже опускають.

Мовлення рибалок започаткувало вислови закидати вудку (вудочку), попускати вудку, змотувати вудку (вудки, вудочки), спійматися па вудочку, клювати на живця, загнати у вершу, закинути гачок, ловитися на гачок, потрапити в сіть, наставляти сіть, попастися на перемет (перемет — довгі мотузки, що перекидаються через ріку, які тримають прив'язані до них на маленьких мотузочках гачки), попастися в матню (матня — середня поглиблена частина невода), попастися в бродак (павук, невід, волокушу, тотпуху, кошулю). Скалькований, треба думати, з російської вираз попасти в перепльот, широко вживаний у південно-східних говірках, — зустрівся також в А. Головка: "Не раз, напевно, доведеться нам ще й не в такі перепльоти попадати"; "Якийсь дядько потрапив у перепльот...'''' ("Артем Гармаш") — легко може асоціюватися з образами мовленнєвої сфери палітурників. Однак він органічно вписується саме в "рибальську" структурно-семантичну модель: попасти в сіть, попасти в сак, попасти в матню, попасти в перепльот (плетену з прутів перегородку), очевидко, на зразок гуцульських "совпів", "перевітів", сплетених із прутів [68: 157]. Рибальський промисел дав життя ФО за зябра брати (взяти, схопити) (кого), ловити окунів, носом рибу вудити, клювати носом "дрімати, куняти (сидячи)". Особливості життя риби відбиті у ФО метати ікру "нервувати, злостивитися" і вивести на чисту воду (кого). Проте якщо перший з них мотивований, то другий — дещо затемнений. С. Караванський вважає, що прийшов він саме з мови рибалок (хоч є також інші гіпотези). Певні види риб легше ловити в чистій, ніж у каламутній воді. Поширений серед рибалок вираз дуже точно відтворював ситуацію, коли треба було щось "каламутне" зробити ясним. Звідси й метафоричне його вживання в мовленні широкого загалу.

Нарешті, немало й висловів, що містять компоненти — прикмети багатьох сфер первісного функціонування ФО, можуть стосуватися різного роду занять, ремесел. їх можна умовно назвати різнопрофесійними, оскільки вони поєднують компоненти — маркери всіляких професій. Такі і швець, і жнець, і на дуду грець; ні швець, ні жнець, ні на дуду грець (вони такі ж шевські, як і жниварські чи музичні); ні кує ні меле, ні кує ні плеще [310, № 7627]; ні грач ні помагач "ні до чого не придатний" (первісно про того, хто не може ні грати, ні комусь у чомусь допомагати); ні кувати ні молоти. Такі й Номисові ні пришити, ні приліпити; а ні пришити, а ні прилатати; ні занять, ні донять (доточить) [310, № 7624 — 7626].

Зміни в суспільстві, науково-технічний і культурний прогрес активізували інші шари професійної фразеології або й зумовили функціонування нових висловів.

Широко представлено у фразеології мовлення акторів, співаків; зійти зі сцени, задавати тон, заключний акорд, генеральна репетиція, у своєму репертуарі, брати акорди, бас урвався, з іншої опери, давати концерт, як по нотах, грати першу (другу) скрипку. Пор. у С. Караванського: саме мистецьке життя породило вирази зійти з кону, вийти на кін, грати роль, згущувати фарби (з мови художників), які згодом перенесено й на інші сфери життя [106: 147].

Досягнення в галузі науки й техніки, важливі політичні події в світі і в Україні в кінці XX ст., перехід до ринкової економіки, усезростаюча вага електронних та друкованих засобів масової інформації сприяли активізації наукової, суспільно-політичної, фінансово-економічної, спортивної фразеології.

Потужний пласт наукової фразеології (зводити до нуля, на всі сто процентів, перейти мертву точку, ланцюгова реакція, бурхлива реакція, питома вага, лакмусовий папірець, зірка першої величини, гірка пілюля) активно поповнився (і поповнюється) суспільно-політичною метафоризованою термінологією. Давні відшарування, як-от холодна війна (калька з англ. cold war — із виступу прем'єр-міністра Великобританії В. Черчилля у Фултоні 1946 p.), берлінський мур як символ холодної війни (стіна, яка розділяла східний і західний Берлін) сусідують з новішими актуалізованими висловами: велика сімка "про найрозвиненіші країни світу" (США, Англія, Німеччина, Франція, Канада, Італія, Японія), зустрічі без краваток "неофіційні зустрічі між високими посадовими особами". Становить інтерес зміна конотації висловів навіть за короткий термін. Сполука залізна завіса, калька з англ. iron curtain або з нім. der eiserne Vorhang, ще в 1987 p. експлікувалася як "перепони, що заважають дружнім контактам між країнами" [327: 49]. Проте вже в перші роки XIX ст. її тлумачать як "соціальну, економічну й культурну ізоляцію громадян колишнього Радянського Союзу". Суспільно-політична фразеологія відображає інноваційні реалії висловами з пейоративною, негативно-оцінною конотацією: новий українець (підприємець, що швидко розбагатів нечесним шляхом), чорнобильський синдром (негативні екологічні та економічні наслідки вибуху в Чорнобилі), зона відчуження (тридцятикілометрова зона навколо Чорнобиля, у якій заборонено жити).

Фінансово-економічна фразеологія віддзеркалює бурхливі зміни в економіці країни. Особливо частотні такі вислови, як споживчий кошик, чорний ринок, тіньовий ринок, валютний коридор. Активно функціонує спортивна фразеологія: бути в спортивній формі, брати бар'єр, виходити на фінішну пряму. Закріпилися в узусі ФО давати фору, брати старт, справа техніки. З мовлення боксерів прийшли вирази удар нижче пояса, тримати удар, посилати в нокаут (нокдаун); велосипедистів — сідати на колесо (кому); спортсменів — гравців — гра в одні ворота, обманний фінт; шахістів — попадати в цейтнот; хокеїстів — запалювати червоне світло (первісно — сигнал про взяття воріт). Багато спортивних висловів калькується з англійської мови — тайм-аут (time out, досл. "поза часом", тобто вилучене з основного часу) — "перерва в спортивній грі на вимогу команди"; хет-трик (the hat trick, досл. "капелюшний (від капелюх) трюк" — "потрійний успіх"; у крикеті — триразове руйнування воріт трьома послідовними кидками м'яча, раніше за таке досягнення гравець нагороджувався капелюхом свого клубу); "Він [Блохін] тричі змушував капітулювати голкіпера Уварова. Це був четвертий "хет-трік" Блохіна..." (З газ.); хід конем, з фр. jouer le cavalier, досл. "грати конем": ним іменується рішучий засіб, який застосовують у крайньому разі ("Льоня Шляхтич — це твій хід конем. Ну, не вийшло. Нічого страшного", П. Загребельний).

Таким чином, уживані в сучасній мові вислови засвідчують різну фразеопродуктивність окремих виробничих і культурних сфер, різний ступінь метафоризації, активне перенесення окремих ланок однієї концептосфери на іншу, неоднакову стійкість протягом певного часу, поступове старіння й роду занять, і висловів і як наслідок — затемнення їхньої внутрішньої форми. Відновлення первісного образу, правильне визначення сфери первісного функціонування фразеологізмів — особливо в межах їх природних тематичних груп — це заглиблення в побут, ремесла, професії, які стали живильним джерелом для фразеології українського народу.

Багато що може повідомити детальніше, відповідно — ширше висвітлення того чи іншого розряду. Для прикладу візьмімо сферу фауни, тобто фразеологію, пов'язану з поведінкою тварин, або ж вирази, у складі яких є фауноніми.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua