Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Фразеологія сучасної української мови

Розділ 1

ФРАЗЕОЛОГІЗМ ЯК ЛІНГВІСТИЧНА ОДИНИЦЯ

§ 2. Обсяг фразеології

Установилося два погляди на обсяг фразеології, які чітко підсумував О. Ожегов у праці "Про структуру фразеології" (1974): фразеологія в широкому розумінні і фразеологія у вузькому розумінні. До фразеології в широкому розумінні традиційно відносять прислів'я, деякі приказки, крилаті вислови, "різні стійкі змеханізовані вирази, штампи та народно-розмовні кліше (традиційні формули вітань, побажань, запрошень), дотепні каламбури" (Ф. Медведєв). Фразеологам добре відомі слова М. Шанського: будь-який мовний утвір, яким би він щодо розміру, структури й значення не був, є фразеологізмом, "якщо він надслівний і відтворюваний". Услід за М. Копиленком і 3. Поповою, зазначає Т. Шев'якова, ми називаємо фразеосполученням (ФС) "будь-яке номінативне сполучення лексем (від так званих вільних до ідіом)". Розшифровуючи дещо загальну дефініцію, вона називає такі ознаки фразеосполучень, як цілісність номінації ФС, семантичну самостійність, стійкість їх складу, не виключаючи варіювання й факультативності компонентів ФС, а також регулярність уживання не менше ніж у двох різних мовленнєвих жанрах, для термінологічних ФС — регулярне вживання в певній термінологічній сфері [328: 42]. Зважаючи на дефініцію — предметом вивчення фразеології є стійкі сполучення двох і більше слів, що створюють семантичну цілість і відтворюються в процесі мовлення як готові словесні формули, — Л. Скрипник, наприклад, до фразеології відносить прислів'я (згода будує, а незгода руйнує); приказки (вивести на чисту воду); лексичні ідіоми (власне фразеологізми) (пекти раків); традиційні формули, як-от: формули вітань (скільки літ, скільки зим), усталені формули припрошування, запрошення до столу (ласкаво просимо), формули побажань, віншувань (від краю до краю усім добра бажаю), формули прокльонів (бий би її трясця), узвичаєних відповідей на певні запитання, прохання ("Як поживаєш? — А так! Жию — хліб жую"), формули дражніння (заплач, Матвійку, дай копійку), каламбурні сполуки (тринди-ринди коржі з маком) (усі перераховані групи народно-розмовних кліше авторка об'єднує терміном примовки); крилаті вислови (слова) (оживуть степи, озера, Т. Шевченко); складені терміни (атомна енергія) [246: 24—72]. Подібної думки про обсяг фразеології дотримуються й деякі інші вчені, наприклад Н. Бабич.

Проте навіть таке розуміння обсягу фразеології не вичерпує того, що підводиться під поняття "фразеологія в широкому розумінні", оскільки, наприклад, за О. Єфімовим, "фразеологія звичайно починається там, де вільне лексичне значення слова заступається фразеологічно-зв'язаним". Згідно з таким розумінням, обсяг фразеології стає безмежним: фразеологічна зв'язаність властива для більшості лексем — "немає слів абсолютно вільних за сполучуваністю" (О. Ожегов).

Значно чіткіше друге розуміння обсягу фразеології: їй властиві певні структурні особливості; семантика ФО співвідносна з семантикою слова; поряд з окремими словами ФО слугують засобом побудови речень або є елементами речень. Тоді до фразеології у вузькому розумінні увійдуть:

1) метафоризовані сполуки різної структури й походження: сушити голову, до схід сонця, вітер у голові (кого), до сьомого ноту, крик моди, ні в тин ні в ворота ("Якийсь він такий, прости біг, ні в тин, ні в ворота...", А. Іщук);

2) метафоризовані професійні словосполучення: на живу нитку (з мовлення кравців), закласти фундамент (з мовлення будівельників), скласти зброю (з мовлення військових), питома вага (з мовлення фізиків);

3) компаративні фразеологізми, які постали на основі порівняльних словосполучень чи речень: як корова язиком злизала, мов на долоні, наче в усі. Вони часто вживаються зі словами фразеологічного оточення, які до складу компаративізмів не входять. Найчастіше це дієслова (боятися як вогню) та прикметники (схожий як дві краплі води, "Фросинка була, як дві краплини води, схожа на Степку...", М. Зарудний). Лексикографічно подібні сполуки розробляються за формулою "фразеологічний зворот + зі сл. + слово (слова) фразеологічного оточення": як за своїм оком, зі сл. доглядати, дивитися тощо — дуже старанно, дбайливо, постійно і т. ін.; як (мов, ніби і т. ін.) осика на вітрі, зі сл. тремтіти, затремтіти тощо [262];

4) допустові фразеологічні одиниці, найчастіше структурно оформлені за участю допустового сполучника хоч та дієслова наказового способу (хоч водою розливай, хоч око вийми, "Удень ще сяк-так.., а притюпає ніч — хоч вий по — вовчі, Григорій Тютюнник); проте див. хоч у пекло, хоч з мосту та в воду, хоч би де;

5) сполучення повнозначного слова зі службовим (зі службовими): з-під поли, на кістках (чиїх), не за горами;

6) метафоризовані крилаті вислови різного походження: справно цифра, синій птах, буря в склянці води;

7) метафоризовані дериватами, тобто еліптичні (вилучені) частини ширших усталених висловів: піймати синицю в руку (з паремії краще синиця в руках, ніж журавель у небі), кувати залізо — куй валізо, поки гаряче.

Не всі вчені погоджуються з термінами фразеологія в "широкому" чи "вузькому" розумінні. Деякі дослідники (В. Архангельський, М. Шанський, Р. Еккерт, І. Пете та ін.) вважають, що не можна розглядати фразеологію у вузькому й широкому розумінні. Якщо взяти за основу той безперечний факт, що фразеологія є такою ж лінгвістичною дисципліною, як фонетика, морфологія, синтаксис та ін., ю як же їх можна розглядати у вузькому й широкому розумінні? Ніяк, — різко опонує Б. Татар. "Фразеологію треба розглядати як лінгвістичну дисципліну, що вивчає фразеологічні одиниці", — робить висновок угорський дослідник. О. Молотков також дотримується думки, що немає обсягу фразеологічних одиниць мови в "широкому" або "вузькому" смислі слова. Правда, подальші слова прояснюють, що він під цим розуміє. До складу фразеологізмів "кількісно включаються в с і одиниці мови, які визначаються якісно як фразеологізми" (розрядка О. Молоткова. — Авт.). І далі: фразеологічні одиниці "за категоріальною сутністю розрізнятися не можуть" [ 187: 18]. Виходить, що О. Молотков виступає проти термінів, а не проти такого поділу. Навряд чи можна провести чітку межу між фразеологічними і нефразеологічними одиницями. До складу різних видів зв'язаних словосполучень належать фразеологічні словосполучення типу брати до уваги (за В. Виноградовим), у яких лексичне значення одного зі слів реалізується тільки з одним строго окресленим словом або небагатьма словами (горобина ніч, тріскучий мороз), що за ознакою цілісності, звичайно, протиставляються ідіомам. Багато складених термінів, метафорично осмислених, стали класичними ідіомами (ланцюгова реакція), пор. ще в І. Лепешева: антонів вогонь, гусячі лапки, ведмеже вушко, божа корівка. Так само численні перифрази, уведені, наприклад, до "Короткого словника перифраз" (1985) М. Коломійця га Є. Регушевського (гарматне м'ясо, золоте весілля, зелений змій, зелена вулиця '' вільний шлях без перешкод і затримок" тощо), фіксують і академічні фразеологічні словники, тому більш адекватним буде поділ ФО за шкалою "центр/периферія". Тоді центр становитимуть фразеологічні зрощення й фразеологічні єдності (за термінологією В. Виноградова), або ідіоми. Практично ніхто не заперечує їх належності до фразеологічного складу мови. Сюди увійдуть вислови: від альфи до омеги, бальзам на рану (кому), не бачити смаленого вовка, з жиру, брати в шори (кого), ноги не буде (чиєї, де), і вдень і вночі, врізати дуба, не всі дома (в кого), паном діло, жива думка, хоч землю їж, не києм, то палицею, одним миром мазані та ін. Які ж групи словосполучень не належать до фразеологізмів? За Л. Юрчук та укладачами академічного "Словника фразеологізмів української мови", сюди не належать: 1) сталі словосполучення, у яких немає метафоричного чи метонімічного переосмислення (наживати ворогів); 2) прислів'я (дарованому коневі зубів не лічать); 3) приказки (коса — дівоча краса); 4) усталені порівняння (червоний як рак); 5) крилаті вирази (усе тече, все змінюється); 6) перифрастичні звороти, які замінюють слова в описовій формі (виявляти піклування = піклуватися); 7) складені терміни (електрична дуга); 8) не фразеологізовані тавтологічні словосполучення (ридма ридати); 9) словосполучення, у яких один із компонентів реалізує свою семантику лише в поєднанні з іншими компонентами (вовчий апетит); 10) складені прийменники й сполучники (у зв'язку з; через те що); 11) деякі дієслівно-іменні словосполучення, близькі до перифразів (вводити в оману) [262: 4—5].

Звичайно, названі групи й приклади подані досить узагальнено. До багатьох з них можна додати обмеження "деякі". Традиційно, наприклад, відмовляють у фразеологічності приказкам. Але ж вони неоднорідні. Компоненти деяких з них уживаються в прямому значенні (Брат любить сестру багату, а чоловік жінку здорову). В інших тільки частина компонентів переосмислена (Не такий страшний чорт, як його малюють). Нарешті, є приказки з алегоричним характером (Куй залізо, поки гаряче). Лише третя група найближче підходить до власне фразеологізмів. Однак усі наведені групи приказок виражають судження, а ФО як вторинні одиниці номінації предметів (ситуацій) — поняття. Вони можуть характеризувати внутрішні й зовнішні риси людини (з ґедзиком "неврівноважений", чугуївська верства "дуже висока людина"), стан людини (кров з молоком "здоровий"), дію (мозком ворушити "добре думати"), обставини дії (ні так ні сяк "ніяк"). Граматично фразеологічні одиниці і співвідносні з простим реченням (кіт наплакав), , функціонально заступають іменник, дієслово, прикметник чи прислівник (дійна корова, вивести на чисту воду, ні риба ні м'ясо, чорним по білому), становлять звороти зі словам и хоч, як (хоч греблю гати, як на голках) (О. Бабкін). Відкриймо будь-який збірник паремій, наприклад "Українські народні прислів'я та приказки", і серед них знайдемо вирази бурлацьке сонце, через губу не и ионе, ні пава ні ґава, не нашого поля ягода, одчіпного дать, катюзі по заслузі, не ликом зшитий, ні пари з уст та безліч інших [309]. Більшість із них вміщено й у СФУМі чи ФСУМі як ідіоматичні вислови. Нам здається, що, вживаючи термін "приказки" щодо фразеологізмів, плутають джерело (фольклорний жанр) таких одиниць і їх семантичну цілісність (лінгвістична категорія). Тому коректнішим було б уточнення: "деякі з так званих приказок". Звичайно, тільки прибічники широкого погляду на обсяг фразеології включать до фразеології вираз коса — дівоча краса. Компаративні вислови типу (червоний) як рак становлять, очевидно, третину реєстру будь-якого фразеологічного словника, а то й цілі словники, як-от: "Словник стійких народних порівнянь" (1993) О. Юрченка та А. Івченка чи "Красне слово — як золотий ключ: Постійні народні порівняння в говірках Середнього Полісся та суміжних територій" (2003) Г. Доброльожі, в анотації до цього словника сказано, що він є "найбільшим регіональним фразеологічним словником в Україні". Незрозуміло також, чому тавтологічні словосполучення типу ридма ридати не належать до фразеології, а такі ж або майже аналогічні відтворювані тавтологізми (кипнем кипіти) подаються, наприклад, в академічному Словнику (2003).

Крилаті вирази, тобто такі влучні, стійкі, поширені й загальновідомі елементи літературної мови, джерело яких можна встановити, теж неоднорідні. Звичайно, цитати на зразок А братія мовчить собі, Витріщивши очі (Т. Шевченко); Батьку!.. Де ти? Чи ти чуєш (мене)? (М. Гоголь); Боюся я данайців, навіть коли вони приносять дари (Вергілій), які мають форми закінченого простого чи складного речення й конструктивно не можуть сполучатися зі словами вільного вжитку, до фразеології залучать тільки прибічники широкого погляду на фразеологічний склад. Алеж, наприклад, у книжці А. Коваль та В. Коптілова "Крилаті вислови в українській літературній мові" (1975) вміщено сотні висловів на зразок ахіллесова п'ята, бочка Данаїд, содома і гоморра, річ у собі, які розвинули переносне значення, виступають у ролі якогось члена речення ("Медовий місяць Стадницького затягнувся для лісовиків на кілька років", М. Стельмах), поєднуються зі словами, пор. медовий місяць подружнього життя (Г. Квітка-Основ'яненко), медовий місяць українства (Ю. Смоли ч), медовий місяць своїх перемог, медовий місяць свободи (О. Гончар). Вони фіксуються словниками і становлять невід'ємний компонент загальномовної ідіоматики.

Очевидно, серед багатьох названих розрядів можлива вужча градація. І коректнішим був би розподіл, як ми вже казали, саме на центральні складники фразеологічного фонду й різною мірою віддалені від центру відтворювані одиниці — периферійні. Тоді до периферії фразеологічного складу ввійдуть (а деякі й залишаться поза його межами): а) тавтологізми (криком кричати); б) дієслівно-іменні перифрази (допомагати — надавати допомогу); в) вирази із фразеологічно-зв'язаним значенням слів (горобина ніч, малиновий дзвін, брати до уваги), деякі види крилатих слів, приказок тощо. А за прислів'ями й деякими видами приказок доцільно закріпити традиційний термін "пареміологія". Проте, як раніше окремі фразеологічні і фразеологізовані групи (паремії) намагалися роз'єднати, так тепер ми стоїмо перед новим "об'єднувальним" етапом. Про це свідчить, зокрема, і пильна увага до пареміології в останні роки, дослідження на матеріалі різних мов і навіть різних мовних сімей — української, російської, білоруської, китайської (Л. Даниленко, Т. Рамза, Є. Селівьорстова, Ван їй Динь та ін.).


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua