Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Фразеологія сучасної української мови

Розділ 4

СПІВВІДНЕСЕНІСТЬ ФРАЗЕОЛОГІЗМУ І СЛОВА

§ 7. Творення слів на базі фразеологізмів

Спостереження над процесом відфраземного словотворення допомагають простежити за конкретними виявами взаємодії слів і фразеологізмів, за їх функціональною і семантичною співвіднесеністю, виявити специфіку універбів як межі стійких нарізнооформлених лексем, глибше пізнати не лише один зі шляхів збагачування словникового складу мови, а й саму структурно-семантичну природу ФО. Аналіз мови як системи робить проблему взаємозв'язку і взаємозумовленості всіх її елементів, у тому числі лексики й фразеології, особливо актуальною.

Серед відфраземних утворень можна назвати іменники (зумазвод, носодер, алілуйник, вітрогон, закрути голова, суши голова, варивода, хлібосол, гострослов); прикметники (пустоголовий, сердобольний, тогосвітній); дієслова (батькувати, зашорювати, насобачитися, ахінеїти). Слова інших частин мови трапляються не так часто. Серед них прислівники (сторчголов), іноді — дієприкметники (колінопреклонений, зарожевлений). За підрахунками В. Стишова, серед відфраземних слів найбільше іменників — близько 500 одиниць, менше прикметників (200), невелика кількість дієслів, а утворень усіх інших лексико-граматичних розрядів — до 100 одиниць (чорти батька казна-що, добридень) [273: 6—9].

У свій час на явище відфраземного словотворення звернув увагу І. Срезневський, опублікувавши наприкінці XIX ст. статтю про утворення слів з виразів. У складанні слів і утворенні виразів найбільше й найрізноманітніше виявляється творча сила кожної мови, завжди готова створити в ній образ для втілення образу мислимого. З іншого боку, всілякі вирази придатні для утворення слів: красно баяти — краснобай, добре серце — добросерд, під спудом — підспудний [266]. На тісний зв'язок між окремими словами й деякими видами ФО — прислів'ями, приказками, приповідками, а ширше — з байкою, і навіть драмою, епопеєю, романом — указував і О. Потебня. Різниця полягатиме тільки "в ступені складності", доходив висновку вчений. Скорочення чи згущення прислів'я приводить до утворення окремих висловів — на руку, по нутру, в тупик або навіть одного слова — здуру, везе.

Цей процес учені називали по-різному: "відфраземне словотворення" (М. Алефіренко), "відфраземне утворення" (О. Стишов), "словотворення на основі фразеологічних одиниць" (Р. Попов), "творення слів на базі фразеологізмів" (В. Ужченко), "фразеологічна деривація" (О. Кунін).

Універби постають в основному двома шляхами: виділенням їх зі складу ФО й об'єднанням окремих компонентів в одну словоформу.

Виділення (вичленування) якого-небудь компонента зі складу ФО відбувається в результаті стискування стійкого словокомплексу (у плані вираження) і "згущення думки" (у плані змісту), унаслідок чого слово "сприймає смислову функцію цілої ідіоми" (В. Виноградов), "семантично намагнічується" (О. Бабкін). Так постали слова прикручувати — прикручувати гайки, заноситися — заноситися високо вгору, прикладатися — прикладатися до чарки, припирати припирати до стінки, молоти — молоти язиком, ляпати язиком, крутити — крутити хвостом, перегнути — перегнути палку (палицю): "І хоча порівняння з місяцем надто довільне, одначе Данило посміхається своїй думці: і збреде ж таке!" (М. Стельмах), пор. збрести в голову, збрести на думку, "Вона [Малайка] перебирала в пам'яті усіх парубків села... Міркувала, прикидала і все сподівалася" (М. Коцюбинський), пор. прикидати в думці, прикидати в голові, прикидати в умі [301: 20]. Становлення лексичного оказіоналізму прокотити (прокатати), який увібрав у себе семантику й конотацію фразеологізму прокотити (прокатати) на вороних (кого) "забалотувати", може проілюструвати побудована на обігруванні фразеологізму і його компонентів усмішка Остапа Вишні "Ой ви, коні, коні воронії"'. Ось деякі контексти: "Далі, коли наблизились вибори.., в справу "вплутались" вороні коні-огоні, на яких з висвистом і прокатали виборці Петра Сидоровича!"; "Вороні коні — то нещастя!"; " — Хай бере вороних!.. Його тепер до облради обрали! Хай бере!"

Вторинні слова-універби найчастіше поповнюють дієслівну систему мови, причому твірними виступають як дієслівні, так і іменні компоненти: копати яму (на кого) — копати, піднесла лиха година — піднесло, позакладало вухапозакчадало. Вивільнення слів зі складу ФО може поєднуватися з афіксацією: стати па чолі — очолити, знімати шапку (перед ким) — шапкувати. Часом важко визначити фразеотвірну базу слова-універба. Наприклад, слово затуманити у фрагменті "Справити на інших враження, затуманити, спантеличити своєю персоною було його постійною турботою" (Ю. Мушкетик) може співвідноситися і з ФО затуманювати очі (кому), і затуманювати голову (кому), і затуманювати розум (кому), тоді як слово спантеличити виразно корелює лише з висловом збити з пантелику. Дієслово колінкуватії пов'язане з твірними зворотами повзати на колінах, падати на коліна, стояти на колінах. Пор. також прикувати — прикувати погляд (очі, увагу), скрутити скрутити в три погибелі (в баранячий ріг, на гужа).

З'єднання (зрощення, злиття) компонентів ФО теж може ускладнюватися афіксацією: водити верх — верховодити, на швидку руку — нашвидкуруч, переливати з пустого в порожнє — пустопорожній, живцем їсти — живоїд, кров пити — кровопивець, лежати на боку — лежебока, закрутити голову — закрути голова, голову ламати — головоломний — головоломка, ні се ні те — нісенітниця. Низка ФО слугувала базою універбів, від яких у свою чергу постали численні слова різних частин мови, як-от: замилювати очі — окозамилювальний, окозамилювацький (прикметник), окозамилювання, окозамилювач, окозамилювачка (іменник); красно мовити — красномовний, красномовець, красномовність, красномовство, красномовно (прислівник). Такі слова найчастіше позначають властивості та якості людини, причому відфраземні деривати теж інтегрують семантику й наслідують стилістичне забарвлення ФО (з позитивною оцінкою — щиросердий, щиросердя, щиросердо, щиросердечний, щиросердечність, щиросердно; м'якосердий, м'якосердя; зі зневажливим стилістичним забарвленням — вітрогонити, вітрогін і вітрогон, вітрогонка; вітровійка; ґаволов; крутихвіст, крутихвістка). Пейоративний відтінок лайливих зворотів мідний лоб та дубова голова так само передають і похідні складені прикметники мідноголовий і дубоголовий.

Орфографія часом засвідчує різний ступінь лексикалізації ФО. Розмовне нерозлийвода фіксується сучасними словниками [260; 38], широко функціонує в усному й художньо-писемному мовленні. Однак аналітична підоснова його досить відчутна, і процес лексикалізації, очевидно, ще повністю не завершився, що й видно з різного графічного оформлення, як-от: "Хлопці були дружні.. . Про них так і казали на заводі: Не розлий вода" (М. Білкун); "Були ж подруги — нерозлийвода" (Ю. Бедзик). Див. ще нерозлийвода (нерозлийвода); вони не розмита вода [45: 118].

Немало новоутворень не кодифіковано словниками і сприймаються як ситуативні, стилістично марковані, утворені безпосередньо чи в кінцевому підсумку від ФО: язикодзвони — язиком дзвонити ("Дармоїдки, брехунки... язикодзвони... нехай он матушці — ігумені скажу...", М. Коцюбинський); високоносно (О. Ільченко) високо нестися; високолетний (Б.-І. Антонич) — високо літати; байдикар (О. Гончар) — байдики бити; брехопси (С. Олійник) — брехати як пес, крайнєхатство (П. Мовчан) хата скраю. Див. у контекстах: "Ой Гордію, Гордію... Помилять тебе колись на тверду руку та попарять сухим віником, гляди!.." (П. Оровецький); "Ось тут його Варвара завдала гречко-скокові такого прочухана..." (І. ІДюпа). Виразні й оказіональні власні назви: Приший кобилі хвіст (О. Ільченко), Розкрийротенко (С. Олійник), Золоторукий (П. Загребельний). У художніх творах О. Гончара вживаються упіверби вовчобілетник, привиддя кінецьсвітнього згасання природи ("Земля гуде"); пop. і подальше словотворення у творах цього автора: "Навіщо вони врятували мене?.. Ні, це вже, мабуть, кінецьсвіття.."; гнучкоспинець ("На косі"), збезвістився ("Твоя зоря"), "Живе дома й не вдома, то зникне, збезвіститься враз, і довго його не чути..."; пропийдуша-вербувальник ("Маша з Верховини"), яких немає в найповніших академічних працях. Функціонально й стилістично помітні такі новоутворення й у поетичних творах: чорно-золотий, відплата-сториця (П. Усенко) — чорне золото, відплатити сторицею; дзвін — дорога (М. Братан) —дорога як дзвін; хатка-куролапка (В. Бичко) хатка на курячих ланках; "Літа мої, лебеді і журавлі, У вирій знялись, бо пора. У бабинолітнім короткім теплі Сивіє Козацька гора" (П. Воронько). Пор. також авторські новотвори в засобах масової інформації: "Розумник Макс, симпатяга Макс, свій-у-дошку-хлопець Макс" (Д, 10.07.1998); "Як не вчить нас історія, а ми все ще, як іванушки-невсідома повторюємо: "Москва нас захистить" (ВК, 09.10.1998); "Домовитися з бетонноголовими комуністами у Верховній Раді не вдалося"; "...Наслідки правління "залізиорукого" президента для реформ..." (Д, 25.03.1999); "Ну ніяк не можуть розлучитися зі "старшобратською " мовною термінологією й відлучають від чергування тих, хто веде оперативну документацію українською мовою" (ВК, 15.02.1995); порожньокишеньковість [274: 183, 148]. Для них властиві всі ознаки оказіонального слова: належність до мовлення, не відтворюваність, словотвірна похідність, не нормативність, функціональна одноразовість, експресивність, номінативна факультативність, синхронно-діахронічна дифузність, індивідуальна належність [148: 11]. Проте вони є одночасно й пропозиційно-генетичними одиницями, які за певних умов можуть ствердитися узусом, оскільки семантично, функціонально й дериваційно нічим не відрізняються від кодифікованих (узусних) лексем-універбів.

Таким чином, виділення компонентів зі складу ФО або їх з'єднання, власне, семантико — структурне їх "стягнення", — не що інше, як переключення стійкого звороту на один з його компонентів або на лексему — композит. Абсолютна перевага розмовних ФО спричинює в основному й лексеми розмовного плану. Вибір компонента, здатного конденсувати семантику ФО, залежить від її лексико-граматичної структури, ступеня деактуалізації та стилістичних і культурологічних параметрів, внутрішньо-фразеологічних відношень компонентів.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua