Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України

ЧАСТИНА ПЕРША.

СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА

Розділ 1.

ПРЕДМЕТ, СТРУКТУРА І ФУНКЦІЇ СОЦІОЛОГІЇ

1.1. Об'єкт і предмет соціології

Незважаючи на те, що вік соціології сягає близько двохсот років, ще й нині існує невизначеність предмету соціології як науки і як навчальної дисципліни. З цих питань, як і з питань структури і функцій соціології, вчені ведуть активну полеміку. Разом з тим в умовах нової соціальної реальності, що склалась в Україні після проголошення в 1991 р. державної незалежності, все очевиднішою стає необхідність визначення статусу соціології, подальшого розвитку соціологічних досліджень, зростання їх ролі в умовах національного відродження, у вдалому проведенні економічних і соціально-політичних реформ, трансформації соціальної системи. Особливо важливе значення соціології полягає в її здатності з'ясовувати рушійні сили свідомості і діяльності, дійсної поведінки людей як членів громадянського суспільства, формувати у них соціологічну культуру та мислення, вміння правильно сприймати соціальні процеси, що відбуваються в посткомуністичному суспільстві. Соціологія сприяє формуванню знань про соціальну дійсність, пояснює логіку процесів соціального розвитку, розробляє концептуальний апарат, методологію та методи соціологічних досліджень.

Термін "соціологія" походить від латинського "societas" (суспільство) і грецького "logos" (вчення). У цьому розумінні соціологія означає не що інше як науку про суспільство. У науковий обіг поняття "соціологія" було введене Огюстом Конгом. І хоча воно ототожнювалося ним із суспільствознавством, термін "соціологія" з того часу став активним каталізатором для пошуків предмету й методів нової науки.

Точка зору О. Конта на соціологію як на науку про суспільство панувала в літературі до кінця XIX ст. Але з накопиченням знань про окремі сфери життя суспільства соціологія поступово втрачала роль єдиної універсальної теорії суспільства. В кінці XIX - на початку XX ст. в наукових дослідженнях суспільства почали виділяти поряд з економічними, демографічними, правовими та іншими аспектами і соціальні. Предмет соціології почав звужуватися до вивчення саме соціальних сторін суспільного розвитку. Продовжувач справи О. Конта Е. Дюркгейм в книзі "Правила соціологічного методу" (1895 р.) визначає предмет соціології як соціальні факти, які існують поза індивідом, а також прагне чітко розмежувати поняття індивідуального і колективного (соціального), доводячи безумовний пріоритет останнього стосовно першого. Соціальні явища, на думку Е. Дюркгейма, це дещо зовнішнє відносно індивідів, і їх можна і потрібно розглядати як об'єктивну даність, як речі.

Отже, рубіж ХІХ-ХХст. характеризується переходом соціології від науки, тотожної суспільствознавству; до самостійної науки, пов'язаної з вивченням соціальних явиш і відносин суспільного життя, тобто такої, що існує поряд з політичною, економічною теоріями, філософією, історією та іншими науками.

Важливу роль у конкретизації, предмету соціологічних досліджень відіграє соціологія США, з якою пов'язують новий і вищий рівень розвитку соціології в цілому. Вона бере свій початок з "класичної школи", або руху за "науковий менеджмент" (1890-1920 рр., провідні представники — Ф. Тейлор, Г. Емерсон, Г. Таун та ін.); школи "людських відносин у промисловості", сформованої у кінці 20-х років та існуючої до цього часу (Е. Мейо, А. Маслоу та ін.); "емпіричної школи" (П. Друкер, Д. Девіс, А. Слоун, Г. Саймон).

Разом з тим і нині багато дослідників прагнуть з'ясувати предметну галузь даної науки, розібратися в системі її основних понять, визначити, до якої сфери дійсності вони можуть бути застосовані, яку саме дійсність здатні відображати, що саме ми можемо описати і з'ясувати за їх допомогою.

З'ясовуючи науковий статус соціології (як і будь-якої іншої науки), важливо чітко уявляти її об'єкт і предмет. Той факт, що відбулось досить запізніле відокремлення соціології від інших наук — від філософії (у Франції), економічної теорії (в Німеччині), соціальної психології (в США) тощо - і відповідно пізнє становлення її як самостійної науки, можна пояснити саме ототожненням об'єкта і предмета соціологічного пізнання.

Об'єктом соціологічного пізнання є суспільство, зокрема, громадянське суспільство. Але виділення даного поняття як вихідного для з'ясування предмету соціології є недостатньо. Суспільство може бути об'єктом усіх гуманітарних наук. Те ж саме можна сказати і про поняття "соціальна реальність".

Будь-яке явище, процес або відносини об'єктивної реальності можуть бути об'єктами дослідження різних наук. Коли ж йдеться про предмет дослідження конкретної науки, то та чи інша частина об'єктивної реальності (місто, село, культура, людина, освіта тощо) беруться не в цілому, а лише тією її стороною, яка визначається специфікою даної науки. Решта частин конкретної об'єктивної реальності в цьому випадку розглядаються як другорядні або як умови існування даного об'єкту (наприклад, соціальний контекст економіки).

Усі гуманітарні науки можуть вивчати суспільство, яке характеризується нескінченною різноманітністю явищ і процесів. Однак кожна з них вивчає:

• свою особливу сторону або сферу об'єктивної реальності;

• специфічні тільки для даної науки закони і закономірності об'єктивної реальності;

• особливі форми прояву і механізми дії даних законів і закономірностей.

На відміну від інших суспільних наук, соціологія вивчає не суспільство, загалом, а громадянське суспільство, в якому загальне знаходиться в органічній єдності з особливим, специфічним.

Предмет науки не може бути тотожним об'єкту (або об'єктам), який вона вивчає, тому що, останній - це емпірично дана реальність, що відбиває ту чи іншу сторону об'єктивного світу. Предмет же науки — це відтворення емпіричної реальності на абстрактному рівні шляхом виявлення значущих з практичної точки зору закономірних зв'язків і відносин цієї реальності. Предмет будь-якої науки — це не просто якесь явище чи процес об'єктивного світу, а результат теоретичного обґрунтування, яке дозволяє виділити ті закономірності розвитку і функціонування об'єкта, що вивчається, які є специфічними тільки для даної науки.

Найпоширенішим серед зарубіжних і вітчизняних соціологів є підхід, коли при визначенні предмету соціологічного пізнання виділяється як ключове те або інше соціальне явище або процес. Так, наприклад, російський соціолог В. Н. Іванов розглядає соціологію як науку, що вивчає соціальні відносини. Інший російський соціолог В. А. Ядов вважає ключовою, основоположною категорію соціології — соціальну спільність.

В українській соціологічній літературі існує думка, згідно якої базовою категорією соціології є поняття "соціальна структура ". На наш погляд, збагачує гуманістичну спрямованість наступне визначення предмету соціології: соціологія як наука вивчає реальну суспільну свідомість у всьому її суперечливому розвитку — діяльність, дійсну поведінку людей, які виступають як предметне втілення (за формою та змістом) знань, установок, ціннісних орієнтацій, потреб та інтересів, зафіксованих в реальній свідомості; умови, в яких розвиваються та здійснюються реальна свідомість, діяльність і поведінка людей.

Відомий польський соціолог Ян Щепанський вважає, що предмет соціологічних досліджень становлять явища і процеси виникнення різних форм спільного життя людей; структури різних форм людських спільностей, явища і процеси, що виникають із взаємодії людей; сили, які об'єднують і руйнують ці спільності, а також зміни і перетворення, що в них відбуваються.

Висловлювання зарубіжних авторів стосовно предмету соціології можна було б продовжити, але звернемося до визначення Н. Смелзера: соціологія — це наукове дослідження суспільства та соціальних відносин. Воно спирається на дані або факти з реального світу і прагне слідувати за ними, використовуючи наукове обґрунтування.

У сучасній соціології найчастіше при визначенні предмету соціологічного пізнання виділяють як ключове те чи інше соціальне явище або процес. До таких явищ чи процесів різні автори відносять: групову взаємодію, людську взаємодію та її результати, людські соціальні відносини, соціальні інститути, соціальні організації та їх ставлення до людської поведінки, систему соціальної дії, людське суспільство і людську поведінку, природу соціального порядку, соціальні групи, форми людських спільностей, основні структури людського суспільства, соціальні процеси тощо.

Так, у Міжнародній енциклопедії соціальних наук предмет соціології визначається як вивчення соціальних агрегатів і груп в їх інституціональній організації, інститутів та їх організації, а також причин і наслідків змін інститутів та соціальних організацій.

В останньому виданні Вебстерівського словника соціологія трактується як вивчення історії, розвитку, організації і проблем сумісного життя людей як представників соціальних груп. У вищенаведених визначеннях вказано, що є основним об'єктом соціологічного пізнання, але питання про предмет соціологічного знання залишається невирішеним. Спільним для усіх цих визначень є ототожнення предмета і об'єкта соціологічного знання, нечітке розуміння поняття "соціальне", яке є найважливішим, ключовим для соціології. При цьому соціальне може розглядатися на будь-якому рівні (наприклад, на рівні взаємодії між двома індивідами, на рівні соціальних груп, організацій або суспільства в цілому).

Можна виділити такі основні риси, що характеризують специфіку соціального:

• загальна якість, притаманна різним групам індивідів, є результатом інтеграції ними тих чи інших якостей суспільних відносин;

• воно відбиває обумовлене сучасними суспільними відносинами (економічними, політичними тощо) взаємне становище індивідів та їх груп;

• соціальне проявляється у відносинах різних індивідів і груп один до одного, до свого становища в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя;

• результат сумісної діяльності різних індивідів, що проявляється в їх спілкуванні та взаємодії.

Соціальне явище або процес виникає тоді, коли поведінка навіть одного індивіда підпадає під вплив іншого або групи (спільності) незалежно від того, чи присутні фізично індивід або спільність. Саме в процесі взаємодії індивіди впливають один на одного, сприяють інтеграції тих чи інших якостей суспільних відносин. Соціальне виникає у процесі взаємодії людей, детермінується відмінностями їх місця і ролі в конкретних суспільних відносинах, що проявляється у різному ставленні індивідів і груп (спільностей) індивідів до явищ і процесів суспільного життя.

У світлі такого підходу до соціального методологічно некоректним є визначення специфіки соціологічного знання на основі виділення як ключового того чи іншого явища чи процесу соціальної дійсності, суспільного життя в цілому. Адже всі явища і процеси суспільного життя незалежно від того, до якої сфери життєдіяльності вони належать — економічної, соціальної, політичної тощо - можуть бути об'єктами соціологічного пізнання. З іншого боку, будь-яка інша суспільна чи гуманітарна наука пов'язана з вивченням тих чи інших сторін і структур суспільства та суспільних відносин, соціальних інститутів, організацій і самої людини.

Завдання соціологічної науки полягає у типологізації соціальних систем, дослідженні зв'язків і відносин кожного типологізованого об'єкту на рівні закономірностей, одержанні конкретного наукового знання про механізми їх дій і форми прояву в різних соціальних системах для цілеспрямованого управління ними. Отже, поняття соціального, соціальних зв'язків і відносин та способу їх організації є вихідними для розкриття особливостей об'єкту соціологічного пізнання. На підставі вище наведеного можна дати наступне визначення соціології: це наука про тенденції, закони функціонування і розвитку соціальних систем, про прояви даних законів в діяльності суб'єктів — великих і малих соціальних груп і спільностей людей, а також окремих особистостей.

Поєднуючи теоретичні та емпіричні засоби, соціологія досліджує саме загальні якості будь-якого прояву соціального. Специфіка соціології полягає в тому, що кожний прояв людської життєдіяльності вона вивчає в соціальному контексті, у взаємозв'язку з суспільним організмом як цілісною системою, у взаємодії різних її сторін, рівнів, підсистем.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua