Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України

ЧАСТИНА ДРУГА.

ОСНОВНІ СОЦІОЛОГІЧНІ ПОНЯТТЯ І КАТЕГОРІЇ

Розділ 5.

КАТЕГОРІЇ ТЕОРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ДИНАМІКИ

В попередньому розділі мова йшла про соціальну структуру та її елементи, які вже склалися і є статичними утвореннями. Те саме можна сказати і про соціальні зв'язки між цими елементами. Проте навіть поверховий погляд на суспільство і окремі його елементи дозволяють зрозуміти, що в соціальній сфері немає абсолютно статичних об'єктів і суб'єктів. Змінюються культурні комплекси, склад груп, взаємовідносини. Це в свою чергу впливає на зміни суспільства, сфер соціального життя.

Категорії соціальної динаміки, до розгляду яких ми переходимо в цьому розділі, вказують на те, як розвивається соціальний об'єкт, які особливості його змін, яка його еволюція, тобто вказують на якісні його перетворення. Найбільш важливими і необхідними складовими смислового каркасу, без якого неможливо змоделювати картину соціального розвитку, є категорії: "соціальний процес", "соціальна зміна ", "соціальна трансформація ", "соціальний рух ", "соціальна мобільність", "соціальний прогрес", "соціальний регрес", "соціальний розвиток" та ін. Майже у всіх сучасних теоретичних системах спостерігається взаємопорозуміння щодо основного змісту цих категорій, вказується на необхідність розглядати їх у взаємозв'язку і взаємодоповненні.

5.1. Соціальний процес

Слово процес походить від лат. procesus — проходження, просування. В природничих науках процесами називаються відносно однорідні серії явищ, які зв'язані причинно-наслідковими або структурно-функціональними залежностями (наприклад, зміна дня і ночі). Соціологію цікавлять питання взаємодії людей, малих і великих груп і об'єднань, і, отже, вона вивчає соціальні процеси.

Особливий інтерес для вітчизняної соціології представляють процеси, що відбуваються в українському суспільстві. Зростає соціальна потреба наукового аналізу поступового переходу від посткомуністичної системи до ліберально-ринкових відносин, розробки теорії цих явищ, практичних рекомендацій учених — соціологів, направлених на підтримку позитивних і нейтралізацію негативних тенденцій суспільного розвитку.

Виходячи із сутності предмета і завдань соціології, соціологічну категорію "соціальний процес" можна визначити як послідовну зміну стану або руху елементні соціальної системи та її підсистеми, будь-якого соціального об'єкта. Це можуть бути, наприклад, статистично сталі акти взаємодії людей, направлені на зміну (або збереження) свого соціального статусу, умов життя, дозвілля тощо. Основним джерелом розвитку та інших соціальних процесів є суперечності всередині соціальних систем.

Соціальні процеси здійснюються під впливом внутрішніх і зовнішніх умов, характеризуються сталим порядком взаємодії компонентів, його складових, протяжністю у часі і направленістю до того чи іншого стану соціального об'єкта. Кожний соціальний процес складається із декількох стадій, які різняться за змістом і механізмами, тобто способами взаємозв'язку його компонентів, який визначає його направленість і темпи на даній стадії.

Багато соціальних процесів є парними, мають симетричні за структурою механізми, але відрізняються знаком спрямованості: інтеграція і дезінтеграція соціальної системи, згуртованість і конфлікт в групі, стабільність і плинність персоналу в організації і т. п. Симетричність їх механізмів дозволяє парним процесам перетворюватися один в другий.

Із всієї багатоманітності соціальних процесів американські соціологи Р. Парк і Е. Берджес у свій час виділили такі: кооперації, конкуренції (суперництва), пристосування, конфлікти, асиміляції, амальгамізації. До них зазвичай приєднують два інших соціальних процеси, які проявляються лише в групах: підтримка кордонів і систематичні зв'язки.

Кооперація — узгодженні дії і досягнення спільних цілей. Вона — може відбуватися в діадах (групах з двох індивідів), малих групах, а також у великих групах (в організаціях, соціальній верстві або суспільстві). Для кооперації необхідні такі елементи поведінки, як взаємопорозуміння, узгодженість дій, встановлення правил співробітництва. Головний смисл кооперації полягає в обоюдній користі.

Конкуренція - це боротьба між індивідами, групами або суспільствами за володіння цінностями, запаси яких обмежені і нерівно розподілені між індивідами або групами (це можуть бути гроші, влада, статус, кохання та ін. цінності). Конкуренція заснована на тому факті, що люди ніколи не можуть задовольнити свої бажання.

Пристосування — прийняття індивідом або групою культурних норм, цінностей і еталонів дій нового середовища, коли форми і цінності, засвоєні в старому середовищі, не ведуть до задоволення потреб, не створюють прийнятної поведінки. Наприклад, емігранти в чужій країні прагнуть пристосуватися до нової культури. Або ще приклад: випускник школи вступає у вищий навчальний заклад і повинен пристосуватися до нових вимог, до нового середовища. Звичайно, процеси пристосування можуть бути короткочасовими або тривалими.

Асиміляція — це процес взаємного культурного проникнення, через який особистість і групи приходять до культури, яку поділяють всі учасники процесу.

Амальгамізація — біологічне змішування двох або більше етнічних груп або народів, після чого вони стають однією групою або народом.

Підтримання кордонів — процес збереження формально чи неформально існуючих соціальних кордонів груп, які відділяють їх членів від всієї решти суспільства. Для багатьох груп такими кордонами може слугувати мова (діалект, жаргон), уніформа (наприклад, лікарі відділяються від солдатів або міліції своїми білими халатами).

Створення системи зв'язків — процес, за допомогою якого елементи принаймні двох соціальних систем сполучаються таким чином, що в деякому відношенні і в деяких випадках вони виглядають як єдина система.

До основних специфічних особливостей і відмінних рис соціальних процесів соціологи відносять:

• масовий характер соціальних процесів, що означає, що одиничні дії людей або події соціального життя не можуть називатися соціальними процесами;

• суспільний зміст, джерела і результати соціальних процесів, тобто соціальні процеси не можуть здійснюватися поза суспільством і їх зміст — це діяльність, поведінка і дії людей відносно один одного або до всього того, що їх оточує. Соціальні процеси породжуються соціальними проблемами і направлені на їх зняття;

• сталість соціальних процесів. Це означає, що якщо в серії явищ не спостерігається сталий, причинно-наслідковий взаємозв'язок, то таку серію явищ не можна розглядати як соціальний процес;

• самодіяльність учасників соціальних процесів. Ця риса вказує, що соціальний процес є результатом суспільної ініціативи, а не є проявом дій суб'єктів за командою зверху.

Однією з умов соціологічного аналізу соціальних процесів є їх класифікація. Першу спробу здійснити її зробив німецький соціолог, представник формальної школи в соціології Леонольд фон Візе (1876 — 1969 рр.). На його думку, соціальні процеси можна ділити на дві категорії - асоціативні (об'єднання, пристосування, зближення) і дисоціативні (опозиція, суперництво, конфлікт).

Згідно з іншим, функціональним, підходом соціальні процеси поділяють на процеси відтворення і процеси розвитку. Якщо перша їх група направлена на збереження (підтримку) існуючого статусу відносин, то друга - на якісну їх зміну, як в позитивному, так і негативному плані.

Поширеною є класифікація соціальних процесів за критерієм їх направленості. Тут виділяють: соціальні процеси, які зв'язані з реформуванням, удосконаленням суспільних відносин (в умовах України - це роздержавлення власності, розвиток багатопартійності, плюралізм у розв'язанні соціальних проблем і т. д.; соціальні процеси, які народжуються функціонуванням конкретної соціальної системи, але які не ведуть в той же час до її безпосередньої зміни, це - соціальна мобільність, інфляція, безробіття, аномія і т. д.

За рівнем соціальної системи розрізняють процеси:

• внутрішньо особистісні (наприклад, соціалізація, самоосвіта, самовизначення);

• міжособистісні (внутрішньо сімейні відносини, кохання);

• внутрішньо групові (взаємовідносини в колективі і т. д.);

• міжгрупові і міжспільностні (наприклад, протистояння двох конфесій);

• соціетальні — які охоплюють суспільство в цілому.

Суттєвим є також відмінність між стихійними, природно історичними і свідомими, ціленаправленими соціальними процесами, які можуть перетворюватися один в інший. Стихійний соціальний процес утворюється із чисельних різно-направлених дій соціальних суб'єктів, упорядкованість якого проявляється як статистична величина (наприклад, тенденція соціальних процесів переміщень). Свідомий соціальний процес є сукупністю ціленаправлених дій, які досягають передбачуваного результату (наприклад, демонстрація на вулицях міста, пікетування місцевого органу влади). Стихійні і свідомі соціальні процеси діалектично взаємопов'язані: перші включають елементи свідомої самоорганізації, а другі - немало спонтанного, самовільного. Це робить відмінність між ними відносною.

Теоретичний аналіз і конкретне вивчення соціальних процесів — один із важливих напрямів соціологічної діяльності.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua