Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України

ЧАСТИНА ДРУГА.

ОСНОВНІ СОЦІОЛОГІЧНІ ПОНЯТТЯ І КАТЕГОРІЇ

Розділ 4.

КАТЕГОРІЇ ТЕОРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ

4.3. Соціальні класи і верстви. Проблеми стратифікації

В соціологічній літературі довгий час співіснують дві традиції. За однією з них основним елементом суспільної будови визнаються класи. Згідно з цим підходом цінності, культурні традиції, соціальні інтереси не є частинами соціальної структури. Остання пов'язана лише з диференціацією між людьми, а тому основне завдання соціологічного аналізу зводиться до необхідності пояснення форм і ступеня соціальної диференціації і їх значення для соціальної інтеграції і соціальних змін.

Парадокс полягає в тому, що багато авторів, використовуючи категорію "класова структура", насправді ведуть мову про ті ж ієрархії соціальних груп, що й представники власне стратифікаційного підходу. В рамках цієї другої традиції поняття "соціальна структура" розкриває, внутрішню будову і всю багатоманітність зв'язків в суспільстві. Та ж частина суспільних відносин, яка пов'язана з ієрархічно організованою взаємодією людей, охоплюється поняттям "стратифікація ".

Розглянемо у зв'язку з цим співвідношення понять "клас" і "верстка". Це тим більш є необхідним, що в значній частині досліджень одні й ті ж ознаки застосовуються для виділення і класів, і верств. Саме тому в ряді публікацій концепція "класу" є відкритою для декількох інтерпретацій — як статусна група, як професійна група, як група за доходом і група влади, тобто поняття класу охоплює неоднорідні соціальні об'єкти. Різним є і зміст, який вкладається різними авторами в термін "соціальна верства". Більшість соціологів позначають цим терміном соціальну диференціацію в межах ієрархічно організованого суспільства. Дуже часто зміст терміна "страта" нічим не відрізняється від змісту, який вкладається в термін "клас". Коли ж дані поняття розрізняють, терміном "страта" позначають групи в середині "класів", виділені за тими ж підставами, що й самі "класи".

Німецький соціолог Р. Дарендорф слушно вважав, що страти утворюють ієрархічну шкалу (ієрархічний континуум), відрізняючись одна від одної поступовими відмінностями, тоді як "клас — це завжди категорія для цілей аналізу динаміки соціального конфлікту і його структурних коренів, і тому може бути чітко відділений від страти як категорії для опису ієрархічних систем в даний момент часу".

Інший німецький соціолог В. Хофман також відмічав, що соціальні класи детермінуються фундаментальними соціальними відносинами праці і присвоєнням; видима система стратифікації (професія, престиж і т. д.) належить до зовнішньої форми соціального життя.

Згідно концепції американського соціолога І. Крауса, "стратифікація і класовий поділ — різні структури відносин. Стратифікація — поняття описове, яке має на увазі деяку впорядкованість членів суспільства на основі якогось підходящого критерій, як то дохід, освіта, спосіб життя, етнічне походження... Класи є конфліктними групами, які, об'єднуючись, заперечують існуючий розподіл влади, переваг та інших можливостей. Класи формуються, коли сукупність індивідів визначає свої інтереси як схожі з інтересами інших з тієї ж сукупності осіб..."

Якщо співставити класи в марксистській трактовці і страти в функціональній теорії, то побачимо таку відмінність:

• визнання класу означає визнання антагонізму, протилежності інтересів великих соціальних груп;

• визнання ж страт означає визнання певних відмінностей між людьми за якоюсь ознакою — відмінностей, які приводять до розміщення індивідів в суспільстві при просуванні їх знизу вверх за певними верствами.

Отже, теорія класів займається поділом суспільства, виявом суспільних протилежностей, а теорія стратифікації займається суспільною диференціацією. В одному випадку виділяються елементи дезінтеграції, внутрішніх антагонізмів, тоді як диференціація передбачає цілісність суспільства, його функціональну неподільність. Теорія класів проводить поділ суспільства за альтернативними ознаками на експлуататорів і експлуатованих, на власників засобів виробництва і на позбавлених їх, тоді як теорія стратифікації поділяє суспільство на основі однієї або декількох рис, які є в наявності в кожній з груп, але в різній мірі (так, наприклад, всі мають якийсь доход, але в різних розмірах, і всі в суспільстві мають якийсь престиж, але неоднаковий). В теорії класів інтереси (економічні, політичні, культурні) є саме тим, що відділяє один клас від іншого, а в теорії стратифікації категорія "інтереси" взагалі не присутня, а якщо й іноді вживається, то не є обов'язковим атрибутом верств.

І ще одне важливе зауваження. Прихильники К. Маркса вважають, що класи є об'єктивно даними, тобто вони існують незалежно від свідомості і уявлень як їх членів, так і зовнішніх спостерігачів. В більшості ж стратифікаційних підходів свідомість самих членів верств або зовнішніх спостерігачів відіграє головну, або принаймні суттєву роль в диференціації суспільства. До речі, нині чимало прихильників марксистської теорії класів відмовились від тези про зростаючу суспільну поляризацію; їх класові схеми у все більшій мірі відбивають зростаючу ускладненість суспільних структур і зростання значення і ролі середніх верств (класів). Одночасно послідовники стратифікаційного підходу все частіше вдаються до конфліктологічних аспектів класового підходу.

Так, наприклад, у книзі британського соціолога Е. Гідденса "Соціологія" відповідна глава так і названа: "Стратифікація і класова структура". Родовим поняттям виступає "стратифікація", а "класи" — як видове поняття, приватний випадок стратифікації. Розглядаючи проблеми стратифікації і нерівності в сучасних західних суспільствах, Е. Гідденс називає основні соціальні групи класами, але описує їх не у взаємному протистоянні, а як ранжировані спільності ("вищий клас", "середній клас", "нижчий клас"). Висновок про те, що класи і класовий поділ є приватним випадком стратифікації підтверджують такі важливі обставини:

• в історії крім класів нерівність існувала у формі кастової системи і системи верств;

• в етакратичних (державно-соціалістичних) суспільствах функціонувала система верств, заснована на владних відносинах;

• в суспільствах класового типу завжди значна (а дуже часто переважна) частина населення не входила до складу основних класів, утворюючи мозаїку верств, станів та інших соціальних одиниць;

• в сучасних суспільствах всі засоби виділення контрастних класів найчастіше стають даремними в силу ієрархічно існуючих в соціумі верств;

• крім основних груп (класів, верств) в суспільстві завжди існує тендерна, етнорасова, культурно-статусна та інші типи стратифікації.

Отже, узагальнюючим поняттям для наукового визначення і розуміння відносин між людьми з приводу розподілу влади, власності, престижу, присвоєння всіх видів ресурсів є "соціальна стратифікація". Соціальні відмінності стають соціальною стратифікацією, коли групи людей вишукуються ієрархічно впродовж шкали нерівності, яка виражається в різниці доходів, влади, престижу, віку, освіти, етнічної приналежності або за допомогою якоїсь іншої ознаки. В сучасних високорозвинутих суспільствах існує багато стратифікаційних критеріїв, за якими можна ділити будь-яке суспільство.

На думку П. Сорокіна, стратифікаційна система в суспільстві може бути трьох видів: економічна, політична, професійна. За таким підходом суспільство поділяється за критеріями:

• доходу (і багатства, тобто накопичення);

• впливу на поведінку членів суспільства;

• успішного виконання соціальних ролей, наявністю знань, вмінь, навичків і інтуїції, які оцінюються і винагороджуються з боку членів суспільства.

Які б критерії стратифікації не були, з кожним із них пов'язані особливі способи детермінації і відтворення соціальних нерівностей. Характер соціальної диференціації і спосіб її утвердження у своїй єдності утворюють те, що прийнято називати "стратифікаційною системою". Будь-яке суспільство складається із комбінацій різних стратифікаційних систем і чималої кількості їх перехідних форм. Нижче подаються дев'ять типів стратифікаційних систем, які запропонували для аналізу будь-якого соціального організму російські соціологи В. Радаєв і О. Шкаратан.

Тип системи

Основа диференціації

Спосіб модифікації відмінностей

Фізико — генетична

Стать, вік, фізичні дані

Фізичний примус, звичай

Рабовласницька

Права громадянства і власності

Військовий примус, кабальне право

Кастова

Релігійний і етнічний поділ праці

Релігійний ритуал, етнічна замкненість

Станова

Обов'язки перед державою

Правове оформления

Етакратична

Ранги у владній ієрархії

Військово-політичне панування

Соціально-професійна

Рід занять і кваліфікація

Освітні сертифікати

Класова

Розміри доходів і власності

Ринковий обмін

Культурно-символічна

Сакральне знання

Релігійне, наукове і ідеологічне маніпулювання

Культурно-нормативна

Норми поведінки і стиль життя

Моральне регулювання, подразнення

Типи стратифікаційних систем

 

"Ми не стверджуємо, втім, що список стратифікаційних систем вичерпується вказаними дев'ятьма типами, — пишуть названі автори. — Можна, наприклад, ставити питання про особливий соціально-територіальний тип, де груші диференціюються місцем свого мешкання і типом поселень, а відмінності детермінуються системою громадянства, паспортним режимом, житловою політикою і т. п. Наш підхід дає достатній простір для творчості".

Головний водорозділ між стратифікаційними системами є наслідуваність або ненаслідуваність відповідних позицій в ієрархії. Рабовласницька, станова і кастова системи включають в себе елементи пожиттєвого і формально-юридичного наслідування. Інші ж системи, принаймні, ні формально пожиттєвого характеру статусів, ні їх наслідування не передбачають. В реальності ж стратифікаційні типи переплітаються, доповнюють один одного. Так, наприклад, соціально-професійна ієрархія у виді офіційно закріпленого поділу праці не лише відіграє самостійну роль, але суттєво впливає на структуру будь-якої стратифікаційної системи; групи, які володіють в суспільстві найбільшою символічною владою, найчастіше стають його вищою кастою (індійські брахмани) або правлячою стратою (партійні ідеологи). Прикладів взаємного переплетення страфікаційних систем можна наводити дуже і дуже багато.

Стратифікації притаманні декілька системних властивостей: 1) соціальність (позабіологічність) цього явища; 2) традиційність, оскільки нерівність становища різних груп людей зберігається протягом всієї історії цивілізації; 3) універсальність, тобто її історична зумовленість не заперечує можливості оцінки її оптимальності стосовно конкретного суспільства; 4) функціональність, тобто визнання її історичної неминучості передбачає відмову від методологічного сприйняття соціальної нерівності як зла, небажаного в суспільстві феномена, що дозволяє соціології перейти від виконання ролі соціальної критики, від прояву ціннісного почуття справедливості ("нерівність — архаїзм, пережиток застарілих соціальних форм") до наукового аналізу реальних відносин між людьми, причин і умов їх існування, їх одвічності і корисності для функціонування суспільства, його розвитку.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua