Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Педагогічна психологія: навчальний-методичний посібник

РОЗДІЛ 3

3. ПОКОМПОНЕНТНИЙ АНАЛІЗ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

3.6. Вікова динаміка формування компонентів навчальної діяльності

Психологічні принципи формування навчальної діяльності

Навчальна діяльність, як і будь-яке психічне новоутворення, є результатом засвоєння й трансформації соціального досвіду людського індивіда. Умови для розгорнутого формування та здійснення її створюються лише в школі, де учіння як основний психологічний інструмент пізнавального розвитку людини стає предметом спеціальних формуючих впливів педагога, об'єктом діяльності саморозвитку учня. У школі дітям систематизовано подаються основи наук, які містять основні способи людського пізнавання. Вони закладають основи наукового світогляду учнів, забезпечують їх повноцінну інтелектуальну активність.

Основним завданням початкової школи є формування в учнів цілісної та повноцінної структури навчальної діяльності. Провідна мета й головний результат такої діяльності є засвоєння наукових понять і відповідних умінь оперування ними. Саме такі наукові поняття, закони науки й пов'язані з ними загальні способи розв'язування практичних завдань складають основний зміст навчальної діяльності сучасної загальноосвітньої школи.

Формування навчальної діяльності відбувається ефективно за умови дотримання певних принципів:

Викладання в молодшій школі повинно з самого початку будуватися як процес розгорнутого знайомлення дітей з відповідними навчальними діями, діями оцінки й контролю, які необхідні для того, щоб опанувати загальним принципом розв'язування завдань певного типу. Таким чином сама навчальна діяльність стає для учня предметом усвідомлення аналізу й відпрацювання. Від учня за таких умов слід вимагати усвідомлення смислу навчальної ситуації та послідовного відтворювання всіх необхідних дій.

В процесі демонстрації послідовності навчальних дій необхідно звертати увагу на ті, які потрібно виконувати в предметному плані у зовнішньо-мовленнєвому або у розумовому плані. Важливо створювати умови для того, щоб предметні дії поступово набували розумової форми, контролювати достатність їхньої узагальненості, засвоєності та повноти, оскільки більшість помилок навчальної діяльності пов'язана або з неповнотою її структурних компонентів, або з їх недостатньою відпрацьованістю.

Особливу увагу при формуванні навчальних дій слід надавати діям моделювання, які дають змогу виділити й зобразити основні характеристики предмета вивчання. Без таких дій неможливо коротко записати умови задачі, скорочено відтворити певний текст, скласти план прочитаного оповідання чи виділити в ньому головну думку. Засобами моделювання можуть виступати графічні схеми, формули з літер алфавіту, які у схематичній та узагальненій формах відтворюють зв'язки окремих частин тексту, відношення величин задачі.

Вміння самостійно ставити перед собою навчальне завдання, тобто зрозуміти сутнісні зв'язки й відношення предмета, який вивчається, виникає в учня, якщо викладач цілеспрямовано залучає його до навчальних ситуацій, орієнтуючи на пошук і усвідомлення загального способу розв'язування задач певного класу. У межах конкретної навчальної ситуації таке вміння проявляється в тому, що коли дитина одержує ряд конкретних задач, то вона, перш за все, не береться розв'язувати їх усі, а прагне знайти загальний спосіб розв'язування їх на прикладі одної чи двох задач, які стають для неї об'єктом теоретичного розгляду загальних зв'язків і відношень.

Необхідно навчити учня виділяти у власній навчальній роботі її компоненти, тобто розв'язувані навчальні задачі, навчальні дії, які виконуються або які необхідно виконати для того, щоб одержати потрібний результат.

Виділені в психолого-педагогічній літературі численні вправи й запитання сприяють перетворюванню діяльності учіння у предмет засвоювання учня. Наведемо кілька алгоритмів запитань, що сприяють формуванню повноцінної навчальної діяльності, якими можуть користуватися педагоги, батьки та учні в роботі по формуванню навчальної діяльності. Наприклад, учневі можна запропонувати такі завдання:

1. Спробуй відповісти:

а) що в твоїй навчальній роботі буде результатом;

б) яким способом ти передбачаєш його досягнути;

в) чи є інші способи досягнення цього самого результату;

г) зістав ці способи між собою й вибери найефективніший.

2. Визнач завдання власної навчальної роботи. — Вибери спосіб дій, який їй відповідає. — Зміни умови завдання й подивися як зміниться спосіб відповідних дій.

3. Визнач етапи своєї навчальної роботи: постановка завдань, вибір способу дій, виконання дій самооцінки й самоконтролю. — Запиши графічно у вигляді схеми чи умовних поз-начень її послідовність. — Виконай самостійно й послідовно етапи роботи на матеріалі конкретного завдання.

4. Сплануй свою навчальну роботу: визнач те, що є більш віддаленим завданням й що — ближчим. — Які дії необхідні для розв'язування цих завдань. — Назви послідовно першу, другу й третю дії (або третю, другу й першу). — Виріши, скільки часу необхідно на кожний етап роботи. — Який етап є суб'єктивно найважчим, а які — легкими. — Які дії відпрацьовано краще, а які потребують доопрацювання.

5. Переглянь на основі аналізу власних індивідуальних можливостей хід виконання своєї роботи, перевіряй себе на кожному етапі, користуючись наведеними схемами.

Сформованість компонентів навчальної діяльності про-являється в тому, що, опинившись перед необхідністю розв'язання задачі, учень може "розумово програти" будову необхідної самостійної діяльності з її розв'язання спочатку на рівні загального способу, а потім і конкретних дій і вже після того послідовно відтворити на практиці увесь необхідний алгоритм навчальних дій, супроводжуючи його діями самоконтролю та самооцінювання.

Вікові особливості становлення компонентів навчальної діяльності

Структура та сформованість окремих компонентів вікової динаміки навчальної діяльності дуже різняться в межах різних вікових періодів. Так, навчальна діяльність учнів молодших і середніх класів має різне співвідношення предметних, знакових і розумових компонентів дій, що входять до складу операційного компонента навчальної діяльності.

Для молодшого шкільного віку (6 — 10 років) характерне активне засвоювання змісту й загальних способів розв'язування певного класу задач. Навчальні задачі поки що ставить, планує й розгортає учитель, а учень у таких умовах опановує під керівництвом педагога основи моделювання, розрізняння об'єкта та знака як його замінника; засвоює важливі вміння переходити від предмета до моделі й навпаки. У цей час складаються сприятливі психолого-педагогічні умови для переходу операцій предметних дій у внутрішній план через їх мовленнєве усвідомлення. Молодший учень активно опановує найпростіші форми самоконтролю: контроль за результатом, або підсумковий контроль, та поточний, або покроковий. Дія оцінки у цьому віці за традиційних умов навчання є точною копією оцінки педагога, її буквальним відтворенням. У результаті цілеспрямованого формування, починаючи з 2 — 3-го класу, можуть бути розвинуті як ретроспективна, так і прогностична форми самооцінювання учнів.

Для середнього шкільного віку (11 — 14 років) характерним є опановування самостійною постановкою навчальних задач, усвідомлення власної діяльності, її компонентів та операцій. При цьому відбувається переважне "згортання" (автоматизація) предметних операцій та їх модельно-графічних зображень. Разом з тим активно виникають і "розгортаються" моделі, які фіксують особливості власної навчальної діяльності підлітка. У цьому віці стає можливим опанування й всіма формами самоконтролю (підсумковим, поточним і плануючим), а це, у свою чергу, виступає основою формування систем особистісної саморегуляції учня. Закінчується формування дії оцінки, яке, зважаючи на провідну роль для підліткового віку діяльності спілкування, відбувається особливо ефективно в процесах сумісно органі-зованої навчальної діяльності та з використанням у її межах взаємоконтролю й взаємооцінювання учнями один одного.

У старшому шкільному віці для учнів типове уміння самостійно ставити навчальні задачі, висувати гіпотези та плану-вати способи їх розв'язування та доведення. Учень вчиться самостійно здобувати наукові факти й оперувати ними, тобто аналізувати, узагальнювати й пояснювати їх. При цьому відбувається активне формування навчальних дій, необхідних для дослідницького пошуку за типом експерименту: побудова моделей, необхідних для усвідомлення дослідницького завдання, перетворювання моделей поза їх спів-віднесенням з реальним об'єктом, виділяння закономірностей досліджуваного явища та перенесення їх на реальний об'єкт. Учні старших класів використовують всі види контролю, що дає їм можливість перейти до складних форм саморегуляції. Таким чином, у старшому шкільному віці вже повноцінно сформовані всі інформаційно-операційні структури: аналіз завдань і самостійна постановка навчальних задач, висування припущень — гіпотез (як основа планування і здійснення необхідної послідовності навчальних операцій), дії оцінки та контролю. Особливо важливою є сформованість регуляційного компонента навчальної діяльності, оскільки на його основі формується особистісна й соціальна саморегуляція, яка є одним із універсальних психологічних механізмів існування особистості. Відомо також, що саморегуляція є невідривною від потребо — мотиваційної сфери людського індивіда. Саморегуляція в навчанні дає можливість учневі усвідомлювати цілі й завдання навчальної діяльності, забезпечує здатність створювати загальний план виконання певних навчальних дій з урахуванням умов їх виконання, забезпечує безпосереднє виконання окремих операцій і дій тощо.

Отже, процес учіння відбувається в єдності мотиваційної, операційної й інформаційної підсистем навчальної діяльності. Сформованість компонентів навчальної діяльності забезпечує ефективність процесу навчання. У сформованому вигляді навчальна діяльність, у свою чергу, стає основою вироблення людиною індивідуального стилю здійснювання інших видів діяльності.

Для діагностики рівня розвитку в дітей навчальної діяльності та її окремих компонентів використовують нормативно-виконавську діяльність, зорієнтовану на розв'язування навчальних задач. Орієнтовні рівневі характеристики її основних показників представлено в табл.

Психологічну основу діагностики становить оцінка способу розв'язування (конкретний для даної задачі або загальний принцип розв'язування), своєрідності засвоювання нових умінь, здатності до самостійної постановки задач учнем, а також швидкість обробляння ним навчальної інформації та приймання ефективного рішення.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua