Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Історія психології: навчальний посібник

РОЗДІЛ І.

ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЇ В КРАЇНАХ СХОДУ

1.5. ЯПОНІЯ

Країна Сонця, що сходить... Нерозвиненість наукової думки цієї країни майже до XV ст. пояснюється загальним відставанням її історичного розвитку, а відставання — відокремленістю Японії, її відмежуванням від всього світу, небажанням контактувати з іншими країнами (крім, може, Китаю).

Будь-яка наукова думка в цій країні (філософська, психологічна або інша) виникала у вигляді релігійної думки, дуже довгий час не відокремлювалася від релігії; їй не вистачало опори на науку. Але тим не менш, самобутня, оригінальна культура цього народу, його звичаї (поштивість, повага, особливі ритуали) склали "особливу ауру", неповторні умови для розвитку психології, філософії, соціології, інших наук в країні, що знаходиться "на краю світу" та на островах. Країна та її вчені внесли невелику, але вагому і своєрідну частку в розвиток світової психології.

МЬОЕ (1173-1232 рр.). Живу містах Вакаямата Кіото. Його ідеї: пояснення більш ефективні тоді, коли вони здійснюються за допомогою зворотної системи, а не розумового переконання. Мова і природа співвідносяться одне з одним безпосередньо, за своєю об'єктивною суттю. Мова може бути зрозуміла остільки, оскільки є об'єктом, доступним сприйняттю. Природа однаково є доступним сприйняттю об'єктом, тому її може прочитати кожний, хто здатний побачити її послання. Мова може визвати до життя реальності, що знаходяться над природою, і природа, так само як мова, здатна виробляти реальності, які знаходяться над нею.

ІТО-ДЗІНСАЙ (1627-1705 рр.). Жив в Кіото. Його ідеї: "Гуманність виробляється в суспільстві, серед людей; людину треба оцінювати за її вчинками, а не характером. Суттєве благо людини полягає в тому, що кожна людина має чотири вроджених джерела або імпульси: любов до людей, прагнення до виконання ритуалу ( за європейськими правилами це етикет, або хороші манери), почуття обов'язку та розум. Всі ці імпульси людина повинна розвивати і вдосконалювати.

"Шлях до доброчинності повинен реалізовуватися у відповідності з шістьома незмінними принципами у відносинах між людьми:

1) справедливість; 2) обов'язок між князем і слугою; 3) близькість між дитиною і батьками; 4) відмінність між чоловіком і жінкою; 5) першість між старшими і молодшими у сім'ї; 6) довіра між друзями. Але найголовніша доброчинність - це милосердя" (33 с.90).

МОТООРІ МОРІНАГА (1730-1801 рр.). Жив у місті Муцудзаха. Його головні ідеї:" Глибоке почуття — це вираз чистого серця людини. Справжнє людське почуття непередбачуване і побудоване так, що ми не в змозі контролювати, що нас зворушило — добро чи зло. Людські почуття повинні винагороджуватися. Правильне життя — це таке, при якому людина здатна виражати почуття "моно но авареіn" (невиразне зачарування речей) і діяти відповідно до них. Люди схильні до глибоких переживань" (66 с. 408).

ВАН-ЯНМІН (1772-1859 рр.) та ОСНО ХЕЙХАТІРО (1791-1837 рр.). Вони закликали дуже уважно приглядатися до усього оточуючого світу. Говорили, що "РІ" — душа людини, її суть. Справжній вчений повинен, передусім, осягнути те безкінечне, що знаходиться в ньому самому, а вже потім вивчати те, що знаходься навколо нього" (33 с.26).

ІШИМ ЙОШИМОТО (1811-1888 рр.). Священик, який розробив медитативну форму психотерапії: найкан-терапія. "Найкан" — саморефлексія, самоспостереження. Мета її — викликати екзистенційну свідомість вини і одночасно відчуття того, що людина може одержати любов і піклування, незважаючи на власну недосконалість.

Від пацієнта вимагається, передусім, розмірковувати про власне минуле та повідомляти свої думки психотерапевту. Прибувши в найкан-центр пацієнт одержує від психотерапевта коротку інформацію про свою участь у психотерапії та прослуховує коротку інструкцію. Через 30 хвилин він починає використовувати найкан, сидячи в кутку або обличчям до стіни за ширмою. Пацієнт повинен прийняти будь-яке зручне для себе положення. Але йому заборонено лежати, щоб він не заснув. Мета — викликати у пам'яті подробиці про важливі специфічні події та способи поведінки під час них: пацієнт розмірковує вголос, іноді відповідаючи на запитання психотерапевта, переходячи з теми у тему. Найкан-рефлексія продовжується тиждень з 5 до 21 години.

НІСІДА КІТАРО (1870-1945 рр.). Жив в містах Ісікава та Камакура. Одна з основних ідей — це вчення про добро. Для Нісіди добро — це не високоморальна поведінка людини, а каостинціональний стан буття, єдине з граничною реальністю. Вчений завжди ставився з увагою до етики людського спілкування, до психологічних взаємовідносин, однак він не вирізняв етичні проблеми з усієї сукупності особистих проблем кожної людини. Добро, відповідно до вчення Нісіди, є досконалість істинної індивідуальності — єдино можливий фундамент, на якому може покоїтися добробут всього людства, надійність його майбуття.

Під впливом емпіризму У. Джеймса Нісіда створив свою теорію "чистого досвіду". Він виключає хоч скільки-небудь значне сприйняття протилежностей, таких як суб'єкт та об'єкт, тіло та душа, час та простір. Вчений відкриває новий метафізичний шлях до оцінки безпосереднього досвіду, вільного від будь-якого втручання розсудкового мислення. Власне, "чистий досвід" для Нісіди обернувся ні чим іншим, як реалізацією істинного "Я".

МОРІТА С. (1873-1945 рр.). Психолог і психотерапевт, розробив основні теоретичні положення, які лягли в основу методу психотерапії Моріта-терапія та були викладені в книзі, виданій в Японії 1921 р.

В концепції автора, який відчув на собі величезний вплив японської культури, центральним є поняття особистості шийкеншицу. В особистості шийкеншицу знаходить відображення специфіка міжособистісних відносин в Японії: взаємна залежність людей, яка пронизує все життя роду — сім'ю, школу, політичні партії, тощо. Цей взаємозв'язок формувався під впливом географічного багатоострівного положення країни, народ якої часто страждав від тайфунів, цунамі, землетрусів, а в минулому — від голоду. Тільки в колективних умовах жителі країни знаходили захист від стихійних лих і відстоювали своє право на життя. Почуття безпеки будувалося на високій чуттєвості індивіда і обов'язковому врахуванні ним почуттів оточуючих. Кривдячи почуття інших, індивід ризикував у важку хвилину залишитися без допомоги. Тому умовою доцільної поведінки ставала необхідність справляти хороше враження на людей. Щоби уникнути напруги, яка в цих специфічних соціально-культурних умовах може стати для більшості людей джерелом постійного (або затяжного) стресу при спілкуванні, були вироблені численні, близькі до ритуалів форми суспільної поведінки. В таких умовах у людини з певними задатками може виникнути страх відносин з людьми, боязнь людей. Особливо страждають від цих симптомів індивіди з рисами особистості шийкеншицу. Сам автор обмежував використання своєї системи психотерапії особами тільки цього типу. В сучасній японській психотерапії термін "шийкеншицу" означає лише особливий тип особистості, протилежний істеричному. Основні характеристики особистості шийкеншицу: велика життєва сила і воля; своєрідне мислення по типу "або-або" (або все, або нічого). У відповідності з розумінням особистості шийкеншицу та механізму патологічних розладів Моріта пов'язував психотерапевтичний ефект зі змінами особистості. Це досягається не за допомогою вербального спілкування, а шляхом використання особистого, безпосереднього досвіду в процесі дій. На заході поряд з інтересом до психотерапевтичних методів екзистенційно-гуманістичного спрямування зростає також інтерес до Моріта-терапії. Однак тісний зв'язок теорії та практики методу саме з японською культурою, суто національний її характер є певною перешкодою на шляху інтеграції Моріта-терапії в західну терапію.

 

Основними доброчинними рисами людини японські мислителі вважали любов до людей та милосердя, моральність та доброту, а також повне взаєморозуміння між людьми, відкритість і ясність у взаємовідносинах.

Японія довгий час була відсталою країною у порівнянні зі своїм сусідом - Китаєм, а тим більш із Грецією та країнами Європи. Віддаленість Японії від іншого світу породила своєрідну культуру та світосприйняття. Японія одночасно і рідкісна перлина, і загадка. Для японської культури, психології, етики характерні яскраві риси — увага до кожної людини та чемність (глибока повага) між людьми.

 

Азія — найбільша частина суші і на її просторах проживає приблизно половина людства. Вироблені багатьма сторіччями правила поведінки, спілкування і людського співжиття взагалі складають основу розвитку психіки людей в цих країнах. Так вже історично склалося, що Схід не був бурхливим центром розвитку психологічних знань, але це зовсім не значить, що не треба брати до уваги розвиток психології на цьому величезному "життєвому і людському просторі". Як культура країн Сходу, так і психологія, її розвиток значно відрізняється від Європи, Америки, і ця різниця іноді "звучить дисонансним колоритом", який заповнює "пустоти" людського буття.

Теорія і історія психології країн Сходу заслуговує більш глибокого вивчення (особливо сучасна) і терпляче очікує своїх майбутніх дослідників. Ми сподіваємося, що даний розділ хоча б трохи "відкрив завісу" у поглядах на розвиток та становлення психології країн Сходу.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua