Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Юридичний словник-довідник

Провадження у справах про неосудних осіб — кримінальне судочинство, що має особливості, зумовлені душевною хворобою особи, яка вчинила суспільно небезпечні дії. До осіб, які вчинили такі дії в стані неосудності або захворіли після скоєння злочину на душевну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру (поміщення в психіатричну лікарню, передача на опікування при лікарському нагляді). У справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені такими особами, обов'язково і в повному обсязі проводиться попередив слідство. Участь адвоката обов'язкова, витрати на захист відносяться на рахунок держави. Якщо слідчий після закінчення слідства дійде висновку про необхідність вирішення судом питання про застосування до неосудної особи заходів медичного характеру, він складає про це постанову, в якій викладає всі докази, що підтверджують вчинене цією особою суспільно небезпечне діяння, а також дані, які підтверджують, що вона захворіла на душевну хворобу (висновок судово-психіатричної експертизи та ін.). Якщо прокурор згоден із постановою слідчого, він затверджує її і надсилає справу до суду. У разі згоди з постановою суддя або голова суду виносить справу безпосередньо на судове засідання. Розгляд справи проводиться у відкритому засіданні з обов'язковою участю прокурора та захисника. Участь особи, щодо якої розглядається справа, не є обов'язковою і може мати місце лише в тому разі, якщо цьому не перешкоджає характер її захворювання. До суду викликають законного представника неосудного. Жодного спрощення під час розгляду справи суд не повинен допускати. У судовому засіданні допитують свідків та перевіряють докази, що доводять або спростовують вчинення даною особою діяння, а також перевіряють інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про вжиття відповідних примусових заходів (ч. 3 ст. 419 КПК). Висновок експертів — психіатрів підлягає ретельній оцінці в сукупності з іншими доказами. Після закінчення судового слідства свою думку висловлює прокурор, а потім захисник. У нарадчій кімнаті суд вирішує такі питання: чи мало місце суспільно небезпечне діяння, з приводу якого порушена справа; чи вчинене це діяння особою, щодо якої розглядається справа; чи вчинила особа зазначене діяння у стані неосудності, чи захворіла вона після вчинення злочину на душевну хворобу, яка виключає застосування покарання, чи слід застосувати до цієї особи заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме (ст. 420 КПК). Про застосування заходу медичного характеру суд виносить ухвалу, а суддя — постанову. Коли суд визнає непотрібним застосування такого заходу, він справу закриває. Скасування або зміна примусових заходів медичного характеру можливі лише за рішенням суду, який застосував ці заходи, або суду за місцем лікування, коли особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосованих методах. Розгляд судом цього питання проводиться за поданням головного психіатра органу охорони здоров'я, якому підпорядкований медичний заклад, де утримується ця особа. До подання додається висновок комісії лікарів — психіатрів. Якщо особа, яка захворіла на душевну хворобу після скоєння злочину, видужала, суд може вирішити питання про відновлення кримінальної справи. Порядок П. ус. про н. о. регламентує гл. 34 КПК.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua