Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Юридичний словник-довідник

Організаційна структура управління — внутрішня будова конкретної системи управління, що охоплює усі її елементи та існуючі між ними взаємозв'язки, взаємодії, стосунки. Головними елементами будь-якої системи управління є суб'єкт управління (керуючий суб'єкт), який приймає рішення, обов'язкові для виконання, та об'єкт управління (керований об'єкт), який зобов'язаний виконувати управлінські рішення. У державному управлінні керуючими суб'єктами, як правило, є органи державного управління (див. Орган державного управління) та посадові особи. Керовані об'єкти — це завжди дії людей, їх колективів, що становлять певні суспільні відносини на рівні як окремих особистостей, підприємств, установ, організацій, так і цілих галузей економіки, соціально-культурного будівництва, а також сфер державного та суспільного життя. Найважливішою властивістю О. с. у. є її ієрархічність, тобто підпорядкованість нижчих суб'єктів вищим. Структурні зв'язки характеризуються як прямі (від суб'єкта до об'єкта управління), зворотні (від об'єкта до суб'єкта управління), вертикальні (між співпідпорядкованими суб'єктами і об'єктами) та горизонтальні (між рівноправними суб'єктами і об'єктами). Залежно від характеру структурних зв'язків виділяють кілька основних типів організаційних структур управління: 1) лінійну (безпосередня підпорядкованість виконавців одному суб'єкту з усіх питань); 2) функціональну (підпорядкованість виконавців різним суб'єктам відповідно до окремих здійснюваних ними функцій); 3) штабну, або лінійно-функціональну (безпосередньо керує один суб'єкт, але за допомогою функціональних підрозділів, які виконують, так би мовити, роль «штабу»); 4) матричну додатково створюються особливі координуючі ланки керівники проектів, програм тощо, які спрямовують роботу функціональних підрозділів й усіх виконавців за допомогою ретельного розподілу між ними прав, обов'язків і відповідальності); 5) програмно-цільову — має тимчасовий характер у період виконання конкретної програми або проекту із суворим підпорядкуванням виконавців її керівникові.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua