Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Юридичний словник-довідник

Множинність злочинів — вчинення особою одного чи кількох діянь, які становлять два або більше самостійних злочини. Юридичні наслідки М. з.— це, по-перше, кваліфікація діянь за кількома статтями або частинами однієї статті Особливої частини КК. По-друге, кваліфікація діянь за тією частиною однієї статті, яка передбачає склад злочину з обтяжуючими обставинами. По- третє, зміна порядку призначення та умов відбуття покарання за скоєні злочини. Від М. з. слід відрізняти одиничні злочини, які бувають простими і складними. Прості одиничні злочини складаються з однієї дії або бездіяльності (у формальному складі) або дії чи бездіяльності і суспільно небезпечних наслідків (у матеріальному складі). До складних одиничних злочинів належать: 1) злочини, об'єктивний бік яких характеризується двома різнорідними діями; 2) злочини, які кваліфіковані наявністю додаткових тяжких наслідків; 3) складні триваючі злочини. Першим видом М. з. є повторність злочинів. Вона буває загальною і спеціальною. Загальна повторність має місце тоді, коли у різний час скоєно два або більше злочини. Ця повторність для кваліфікації злочинів не суттєва, але її може враховувати суд при призначенні покарання як обтяжуючу обставину. Спеціальна повторність — це скоєння особою у різний час двох або більше тотожних чи однорідних злочинів. При цьому скоєння двох тотожних злочинів завжди є чистою повторністю, яка кваліфікується за однією статтею КК України, а скоєння двох однорідних злочинів — за двома і більше статтями КК України. Видами повторності є неодноразовість, систематичність і промисел. Другим видом М. з. є сукупність злочинів, тобто скоєння особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями Особливої частини КК України, за жоден з яких особу не було засуджено. Сукупність злочинів поділяється на ідеали ну і реальну. Під ідеальною сукупністю розуміють скоєння однією дією кількох самостійних злочинів. Так, скоєння однією дією умисного і необережного вбивства становить ідеальну сукупність цих злочинів. Реальна сукупність має місце тоді, коли особа послідовно скоює кілька злочинних дій, кожна з яких (; самостійним злочином. Третій вид сукупності — рецидив злочинів. У широкому розумінні рецидив — це будь-яке повторне скоєння злочину. Такий рецидив має назву фактичного, або кримінологічного, і повністю збігається з повторністю. Кримінальне право особливу увагу приділяє легальному рецидиву, під яким розуміють скоєння нового умисного злочину особою, яка має не погашену або не зняту судимість за умисний злочин. Легальний рецидив поділяється на загальний, спеціальний і особливо небезпечний. Загальний рецидив — це скоєння будь-якого нового умисного злочину особою, що має судимість за умисний злочин. Спеціальний рецидив — це скоєння нового тотожного або однорідного злочину особою, яка має судимість за такий злочин. Особливо небезпечний рецидив — це скоєння нового умисного злочину особою, раніше визнаною за вироком суду особливо небезпечним рецидивістом на підставах, зазначених у ст. 26 КК України. Особливо небезпечний рецидив може бути кваліфікаційною ознакою злочину у випадках, спеціально передбачених статтями Особливої частини КК України. Цей вид рецидиву впливає на індивідуалізацію відповідальності (ст. 51), тягне особливий порядок призначення судом покарання (ст. 43), особливий порядок відбуття покарання у вигляді позбавлення волі і звільнення від нього (ст. 25, 52), перерву перебігу строку давності (ст. 49, 55).


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua