Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Юридичний словник-довідник

Маніфест імператора Олександра II від 19.11.1861—особливий акт царя, звернений до населення, в якому повідомлялося про селянську реформу, якою в Росії скасовувалося кріпосне право і затверджувалися законодавчі акти (усього 17) щодо відміни кріпосного права Текст «Маніфесту», як і документи «Загальне положення», «Місцеві положення» і «Додаткові правила», були опубліковані 5.III.1861. «Загальні положення про селян, які вийшли з кріпосної залежності» проголошу вали скасування кріпосного права і загальні умови його, які свідчили, що селянська реформа проводилася в інтересах поміщиків — кріпосників. Поміщицька власність на землю зберігалася. Земельні наділи селяни зобов'язані були викуповувати. До викупу вони вважалися тимчасово зобов'язаними і відробляли на користь поміщика оброк або панщину. В «Положенні про улаштування дворових людей, що вийшли з кріпосної залежності», йшлося про категорію кріпосних (домашня прислуга), які давно були відірвані від землі і нерідко не мали навіть сім'ї. Ця велика група кріпаків позбавлялася права на землю. «Положення про викуп селянами, які вийшли з кріпосної залежності, їх садибної осілості і про сприяння уряду до надбання сими селянами у власність польових угідь» визначило кінцеву мету реформи — створення общинної земельної власності селян. Згідно з «Положенням про губернські і повітові у селянських справах установи» створювався апарат проведення реформи і пореформеного регулювання сільського побуту. Були прийняті також «Правила про порядок введення в дію Положень про селян, які вийшли з кріпосної залежності». Дія цих документів поширювалася на всю Росію. Окремі сепаратні акти враховували особливості регіонів Росії. Це, зокрема, «Місцеве положення про поземельне улаштування селян, поселених на поміщицьких землях в губерніях: Великоросійських, Новоросійських і Білоруських»; «Місцеве положення про поземельне улаштування селян, поселених на поміщицьких землях в губерніях Малоросійських: Чернігівській, Полтавській і частини Харківської»; «Місцеве положення про поземельне улаштування Селян, поселених на поміщицьких землях в губерніях: Київській, Подільській і Волинській»; «Місцеве положення про поземельне улаштування селян, поселених на поміщицьких землях в губерніях: Віленській, Гродненській, Ковельській, Мінській і частини Вітебської». Два останніх положення відображали дію на території цих губерній у дореформені часи юридичних норм так званих інвентарних правил. Третій масив юридичних актів — «Додаткові правила» — стосувався умов звільнення селян дрібнопомісних власників, «приписних» селян (тобто кріпаків, які відбували панщину на приватних гірничих заводах), робітників пермських приватних гірничих заводів і соляних промислів, селян, які працювали на поміщицьких фабриках і заводах. Інші «Додаткові правила» регулювали скасування кріпосного права в Землі Війська Донського і Сибіру, а також у Бессарабії. Ці акти, затверджені Маніфестом Олександра II, охоплювали територію всієї Російської імперії, крім Естляндської, Курляндської і Ліфляндської губерній (тепер Естонії і Латвії), де особисте визволення відбулося в перші десятиліття XIX ст.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua