Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Юридичний словник-довідник

Земельні спори — спори, що виникають між громадянами, підприємствами, установами, організаціями з приводу володіння, користування чи розпорядження земельними ділянками. В законодавстві України розрізняють власне З. с. та майнові спори, пов'язані з земельними відносинами. До власне З. с. належать: спори між громадянами — власниками житлового будинку, інших будівель і споруд та земельної ділянки на праві спільної власності щодо порядку використання і розпорядження земельною ділянкою; спори з приводу розмежування території сіл, селищ, міст, районів, областей; спори з приводу суміжного землекористування громадян; спори, пов'язані з вилученням (викупом) земельної ділянки у землекористувача без його згоди на вилучення (викуп); спори, пов'язані з відмовою Ради народних депутатів у наданні земельної ділянки громадянинові для ведення селянського (фермерського) господарства тощо. До майнових спорів, пов'язаних із земельними відносинами, належать спори про виплату компенсацій та відшкодування збитків при вилученні чи самовільному зайнятті земельних ділянок, обмеженні прав власників землі і землекористувачів, погіршенні якості земель або доведення їх до стану, в якому вони непридатні для використання за цільовим призначенням внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян. Майнові спори, пов'язані з земельними відносинами, вирішують суди. Переважну більшість власне З. с. вирішують Ради народних депутатів, тобто в адміністративному порядку. В більшості країн з приватною власністю на землю земельні спори є різновидом майнових спорів і вирішуються судами. Віднесення земельних спорів до юрисдикції адміністративних органів в Україні пов'язане з проведенням націоналізації земель та встановленням виключної власності держави на весь земельний фонд України. При націоналізації земельного фонду був заборонений цивільний обіг всіх земельних ділянок, тобто вони перестали бути об'єктом цивільних майнових правовідносин. Держава, як єдиний власник земель, надавала їх тільки в користування, і всі З. с. розглядали органи державного управління. З проведенням в Україні ринкових реформ, зокрема із скасуванням монополії державної власності на землю та легалізацією приватної земельної власності, поступово відновлюється статус землі як об'єкта майнових прав громадян та юридичних осіб, що супроводжується розширенням юрисдикції судових та звуженням юрисдикції адміністративних органів щодо розгляду З. с.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua