Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Юридичний словник-довідник

Застава — у цивільному праві один із способів забезпечення зобов'язань. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» на підставі З. кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого З. зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами, тобто на випадок невиконання боржником свого зобов'язання кредитору надається спеціальне джерело для задоволення його вимог — предмет З. Ним може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення Предметом 3. може бути й майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору З. Предмет і за згодою заставодержателя може бути замінений. Підставою для виникнення права З. є договір або закон. З забезпечується лише дійсна вимога, зокрема така, що випливає з договору позики (банківської позички), купівлі — продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. З має місце і щодо вимог, які можуть виникнути в майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення З. таких вимог. Сторонами договору З. (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи і держава. При цьому заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). В усякому разі заставодавцем має бути власник заставленого майна або особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно. Власником заставленого майна залишається заставодавець на весь час дії договору З. Кредитор (заставодержатель) не стає власником за ставленого майна, у нього виникає лише право застави на це майно. Законом передбачено певні вимоги щодо змісту й форми договору З. Він повинен укладатися у письмовій формі. У тому разі, коли предметом З. є нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об'єкти, товари в обороті або переробці, договір з. повинен бути нотаріально посвідчений. Недотримання цих умов призводить до його недійсності (ст. 45 Цив. К. України). Залежно від властивостей предмета З. Закон встановлює певні види її: іпотека — З. землі, нерухомого майна, за якої земля та (або) майно, що становить предмет З., залишається у заставодавця або третьої особи; іпотека рухомого майна — З. товарів в обороті і переробці, за якої заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися і розпоряджатися предметом З., та заклад — застава рухомого майна, за якої майно, що є предметом застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя. Закон регулює також особливості З. майнових прав та З. цінних паперів. Задоволення вимоги кредитора-заставодержателя у разі, коли боржник — заставодавець не виконав зобов'язання шляхом звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, арбітражного суду, а також у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса у випадках, передбачених законодавством України.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua