Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Юридичний словник-довідник

Договір у цивільному праві — угода двох або кількох осіб про встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків. Цей Д. належить до найпоширеніших видів юридичних фактів. Він є підставою виникнення цивільних правовідносин, які також позначаються терміном «договір». Цим самим терміном позначається і сам документ, в якому у письмовій формі викладено зміст Д. Значення Д. у ц. п. полягає в тому, що він є правовою формою встановлення різноманітних господарських та інших зв'язків між суб'єктами цивільних правовідносин. Д. у ц. п. дає змогу узгодити інтереси сторін, створює для них певні юридичні гарантії. Залежно від розподілу прав і обов'язків сторін розрізняють Д. односторонні, двосторонні та багатосторонні. Одностороннім є Д., за яким одна сторона набуває тільки прав, а друга — тільки обов'язків (наприклад, Д. позики). Більшість Д. є двосторонніми, тобто такими, за якими кожна із сторін має як права, так і обов'язки. Ці Д. називають ще взаємними. Багатосторонні Д.— це такі договори, в яких беруть участь кілька осіб, а кожна особа є стороною щодо всіх інших. Прикладом є Д. про спільну діяльність, передбачений ст. 430 Цив. К. У країни; За лежи о від моменту виникнення зобов'язання розрізняють Д. консенсуальні та реальні. Якщо зобов'язання виникає з моменту погодження сторонами всіх істотних пунктів (умов) Д., то такий Д. консенсуальний. Якщо ж для укладення Д. потрібно не тільки погодження всіх істотних умов, а й передача певного предмета, то такі Д. прийнято називати реальними. До них належать, зокрема, Д. позички, дарування та ін. Переважна більшість Д. є оплатними, за якими кожна сторона отримує певне матеріальне чи інше благо. Деякі Д. (дарування, безоплатного користування майном) мають безоплатний характер. Залежно від правової цілі існують такі Д.: спрямовані на перенесення права власності (права повного господарського віддання, права оперативного управління); спрямовані на виконання робіт; спрямовані на надання послуг; ті, що опосередковують розрахунково-кредитні відносини; спрямовані на спільну діяльність. Чинне законодавство не встановлює вичерпного переліку видів Д. Цивільні права і обов'язки виникають відповідно до ст. 4 Цив. К. України з угод, передбачених законом, а також з тих, які хоч і не передбачені законом, але не суперечать йому. Тому допускаються укладення Д., не передбачених чинним законодавством. Д. вважається укладеним, коли між його сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Істотними є умови Д., які визнані такими законом або необхідні для Д. цього виду, а також усі ті, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди. Коли сторони домовились укласти Д. у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би законом для цього виду Д. така форма і не вимагалась. Закон або угода сторін передбачає в деяких випадках письмову форму Д. Він може бути укладений як складанням одного документа, підписаного сторонами, так і обміном листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка надсилає їх. У передбачених законом випадках Д. може бути укладений прийняттям до виконання замовлення. У разі невиконання або неналежного виконання Д. сторони несуть майнову відповідальність у вигляді сплати неустойки і відшкодування збитків.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua