Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Юридичний словник-довідник

Тлумачення правової норми — діяльність із з'ясування або роз'яснення (інтерпретації) змісту правової норми з метою правильного її застосування і реалізації. Соціальне призначення будь-якого тлумачення — це правильне, однозначне (уніфіковане) розуміння змісту юридичної норми всіма, хто має застосовувати або реалізовувати її. Тлумачення з'ясування — це внутрішня інтелектуальна діяльність суб'єкта щодо встановлення змісту нормативно-правового припису, яка не виходить за межі його свідомості; це, так би мовити, тлумачення змісту норми «для себе». Тлумачення — роз'яснення — це зовнішня, об'єктивована інтерпретація змісту правової норми, так би мовити, «для інших». Воно повинно бути певним чином «матеріалізоване» в тій чи іншій формі, доступній для сприйняття іншими особами. Види тлумачення — з'ясування змісту правової норми: 1) за способом — філологічне (текстове, граматичне) — на основі аналізу тексту її з використанням законів філології; систематичне — на основі встановлення системних зв'язків її з іншими правовими нормами; історичне — на основі пізнання конкретно-історичних умов прийняття її; цільове (телеологічне) — на основі виявлення цілей її; 2) залежно від співвідношення тексту норми та її змісту (інакше кажучи, за «обсягом») — буквальне (адекватне, точне), якщо зміст норми цілком відповідає його словесній оболонці — тексту норми; обмежувальне, якщо зміст норми вужчий за її текст; поширювальне, якщо зміст норми ширший за її словесне вираження. Види тлумачення — роз'яснення (інтерпретації) змісту правової норми: 1) за сферою дії — нормативне (загальне), розраховане на всі випадки застосування, реалізації роз'яснюваної норми; казуальне (індивідуальне), розраховане тільки на той випадок застосування або реалізації юридичної норми, з приводу якого роз'яснюється зміст її; 2) за юридичним значенням — офіційне (здійснюється компетентними суб'єктам і формально обов'язкове для всіх її адресатів); офіційне (формально обов'язкове лише для осіб та організацій, адміністративно підпорядкованих суб'єкту роз'яснення (інтерпретатору); неофіційне (не є формально обов'язковим). Залежно від того, ким встановлена юридична норма, яку тлумачить певний суб'єкт (тобто «чию» норму він тлумачить), офіційне тлумачення буває аутентичним (власним, «авторським»), коли норму тлумачить той самий орган, який її встановив (суб'єктами такого тлумачення можуть бути всі правотворчі органи), або делегованим (легальним), коли норму тлумачить орган, який її не приймав, але спеціально уповноважений законом давати її обов'язкове роз'яснення. За рівнем компетентності, обґрунтованості неофіційне тлумачення правових норм поділяється на доктринальне (науково обґрунтоване тлумачення вчених), професіональне (тлумачення юристів практиків) та буденне (тлумачення не юристів).


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua