Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Політологія
ПОРІВНЯЛЬНА ПОЛІТОЛОГІЯ

ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ У КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ

1. Оцінка ситуації
Трансформація суспільно-політичного ладу країн Центральної та Східної Європи на сучасному етапі не дає змоги зробити однозначні висновки. Процес цей надзвичайно суперечливий, швидкоплинний. Всі ці держави перебувають на різних стадіях становлення демократії. Між ними є великі відмінності в рівні демократизації, стабільності демократичної системи, консолідації демократії. Одне слово, проблеми політичних та економічних перетворень виявилися набагато складнішими, ніж очікувалося.

Перед незалежними державами постало стратегічне завдання — створити заново політичні механізми на загальносвітових цивілізаційних принципах. Зміст цих змін можна визначити як широкомасштабну трансформацію. У політичному плані — це зрушення від тоталітаризму до демократії. В економічному — перехід від централізованого планування та управління економікою до ринкових відносин.

Дослідникам ще належить віднайти об'єктивні й суб'єктивні чинники обвального руйнування суспільно-політичного ладу на всьому постсоціалістичному просторі. Нині можна констатувати цілком протилежні точки зору в оцінці цих явищ.

Одна з них полягає в тому, що причиною розпаду світової системи соціалізму була деформація політичної лінії керівництва КПРС, його правий опортунізм. Безперечну роль у поширенні ревізіонізму, відходу від класового підходу відіграв Микита Хрущов. Центристської політики дотримувались і його наступники. Нерішуча, популістська політика Михайла Горбачова завершила перехід керівництва КПРС на опортуністичні позиції.

Прихильники протилежної точки зору вважають, що головним чинником поразки соціалістичних режимів у країнах Центральної та Східної Європи є те, що ні режими по суті були антинародними, не спроможними реформуватись у справді демократичні.

На наш погляд, це крайні позиції, а істина, мабуть, десь посередині. Суспільні зміни, які почалися на рубежі 80— 90-х років XX ст. в регіоні Центральної та Східної Європи, стали підсумком циклу історичного розвитку, що завершився, — невдалої спроби форсування переходу від капіталізму до соціалізму без урахування багатоманітності й поліваріантності об'єктивних процесів.

У другій половині 80-х років стало особливо очевидним, наскільки теорія й практика «реального соціалізму» не універсальні, а з певного моменту — не адекватні тенденціям цивілізованого розвитку. Всі країни регіону відставали, хоча й різною мірою, від розвинутих капіталістичних країн і за величиною національного доходу на душу населення, і за продуктивністю праці. Рівень життя населення в ряді країн перебував у стані стагнації, в інших — знижувався. Метою політичної трансформації, що розгорнулася в країнах Центральної Європи, був демонтаж автократичних режимів і утвердження в цих державах демократичної політичної системи.

За цей період розпалися три федеративні держави — Радянський Союз, Чехословаччина та Югославія, на місці яких утворилися 22 нові суверенні держави з населенням 340 млн. осіб, а загалом з'явилося 28 нових європейських держав. Як зазначають експерти ООН, більшість країн Центральної та Східної Європи пройшли момент найглибшого економічного спаду ще в 1992—1993 pp. (а Польща навіть у 1991 р.) і показують приріст виробництва. Торговельний обмін між країнами Центрально-Східної Європи помітно пожвавився. Водночас виявилися й поширилися непередбачувані соціальні втрати від трансформації: перехідний спад виробництва виявився надто глибоким і тривалим, постала проблема безробіття, в результаті приватизації слабко, а в багатьох випадках узагалі не зростає ефективність виробництва, занадто повільно відновлюється рівень життя більшості населення.

У цьому контексті безперечно корисним є хоча б побіжний аналіз тих змін, які спостерігаємо в країнах Центральної та Східної Європи в політичній, економічній, соціальній сферах, виявлення спільних рис чи відмінностей порівняно з тим, як відбуваються ці процеси в Україні.

Аналіз процесів, які супроводжують політичні та економічні перетворення в країнах Центральної та Східної Європи, свідчить: свідомість громадян у постсоціалістичному суспільстві здебільшого не сприймає радикального лібералізму й виступає за поновлення елементарного порядку і справедливості. Мільйони жертв «шокової терапії» спроможні оцінити, що вони втратили: гарантовану заробітну плату, безкоштовну освіту й медичне обслуговування, низьку квартплату, дитячі садки, ясла й літні табори відпочинку. Цей, хай і мінімальний, рівень життя, на їхню думку, — кращий від тієї бідності, яку спричинили політичні зміни.

Як же розвиваються ці процеси в різних країнах?
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua