Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Політологія
ПОРІВНЯЛЬНА ПОЛІТОЛОГІЯ

ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ У КРАЇНАХ СНД І БАЛТІЇ

1. Прогнози суспільного розвитку
Нині відбувається інтенсивний процес трансформації політичних структур незалежних держав на всьому просторі колишнього Радянського Союзу. Спроби створити модель суспільного ладу на взірець західної переважно виявилися неефективними (виняток становлять країни Балтії). Успіху досягали тільки тоді, коли, формуючи правову державу, враховували соціально-політичні й економічні реалії тієї чи тієї країни. При цьому виокремлюють як загальні закономірності розвитку та становлення політичних структур незалежних держав, так і особливі, зумовлені історією, культурними традиціями, національним самоствердженням народів.

На тлі розвалу економіки, панування в ній мафіозних структур, занепаду науки, освіти й культури, масового зубожіння населення цілком зрозуміле прагнення до відновлення й розвитку економічних, культурних і політичних зв'язків, насамперед із країнами СНД і Балтії. Тож закономірно, що на зміну поколінню політиків, які досягли влади на опозиційній та конфронтаційній хвилі й виявилися здебільшого не здатними до державного управління, приходить чи має прийти покоління політиків прагматичніших, які справді хочуть змінити становище в державі на краще.

Прогнозів у політологічній літературі не бракує — від трагічних до оптимістично тверезих. «Готуючись до XXI століття» — так назвав свою книжку відомий камський професор Пол Кеннеді. В окремому її розділі аналізуються причини розпаду СРСР. На думку автора, головна проблема — у кризі політичної легітимності радянської системи, посиленій занепадом економіки, а обидві ці кризи поглиблюються внаслідок ускладнення міжетнічних відносин. Мало надії на те, що буде знайдено «добре» розв'язання цієї потрійної кризи. А отже, можливий такий перебіг подій: громадянські війни, міжетнічні чвари, внутрішня дезінтеграція, нові спроби консервативного державного перевороту. Якщо ж виходити з оптимістичного прогнозу, чого теж не виключає автор, то СНД збереже свою цілісність, економічні ринкові реформи допоможуть подолати кризу, процеси в різних етнічних групах триватимуть, але без проявів насильства.

Із цими передбаченнями кореспондуються й інші політологічні прогнози. Хоча правда й у тому, що реальність їх безжально спростовує.
Прогноз перший. І далі зростатимуть націоналізм і сепаратизм. Як підсумок — міждержавні й міжнаціональні війни, розпад майже всіх колишніх республік із Російською Федерацією включно, утворення нежиттєздатних нових держав, кривавий переділ територій і кордонів, який, імовірно, вийде за межі СНД. Небезпека тут іде від різних «провокаторів» — неофашистів, націонал — шовіністів, що, спекулюючи на природних прагненнях людей будь-якої національності зберегти й розвивати свою мову, історію, культуру, звичаї, віру й традиції, намагаються спрямувати все це в націоналістичне русло з домаганням виняткових прав і привілейованого становища лише для однієї нації.

Враховуючи вибухонебезпечну ситуацію в Криму, Україна, на думку частини іноземних експертів і аналітиків, може стати місцем найкривавішого конфлікту в Європі з часів Другої світової війни.
Прогноз другий. Ґрунтується на тому, що економічні, політичні, соціальні процеси, які відбуваються в посттоталітарних державах, спричинюють перетворення їх на колонії Заходу. Нинішній суспільний лад у цих державах є гібридом старого соціалізму, примітивного капіталізму й допотопних явищ досоціалістичного періоду. Політичні зміни до радикальних соціальних зрушень не призведуть. Захід і могутні прозахідні сили, впливові в кожній незалежній державі, не допустять відновлення попереднього соціального ладу. Тож країни на території колишнього Радянського Союзу приречені стати колоніями високорозвинених західних країн.

Прогноз третій. Еволюція держав СНД посилюватиме інтеграційні процеси. Налагоджуватиметься співробітництво спочатку в економічній, а потім і в інших сферах, утвориться центр, якому буде надано право виконання координаційних, а в деяких питаннях і управлінських функцій. Ідеться про конфедерацію на добровільних засадах, співтовариство рівноправних незалежних держав — республік, що матимуть досконалі владні структури, нормальний економічний ринок за відсутності моноідеології, моновлади і моновласності.

Не можна вважати реальною можливість здійснення перших двох прогнозів, проте й нехтувати їх не варто. Хоча б тому, що для значної частини політиків і політологів рівень катастрофічності прогнозу («добрий прогноз — це похмурий прогноз»), небезпека катастрофи є джерелом кар'єри, слави й грошей. На наш погляд, найвірогіднішим є останній прогноз, зрозуміло, з можливими корективами.

У цьому контексті, безперечно, корисним буде хоч би стислий огляд тих змін, що відбуваються в державах СНД та Балтії в політичній, економічній, соціальній сферах, виявлення спільних рис, відмінностей, пов'язаних з економічним та географічним становищем, національним менталітетом, історичним і культурним розвитком, та порівняння з тим, що спостерігаємо в Україні.

Політологи вирізняють щонайменше п'ять моделей формування суспільного устрою новоутворених незалежних держав.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua