Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Політологія
ПРИКЛАДНА ПОЛІТОЛОГІЯ

ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА. ПОЛІТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ. ОСНОВНІ ПОЛІТИЧНІ ТЕЧІЇ СУЧАСНОСТІ

2. Політична культура в сучасній Україні
Для визначення сучасного стану політичної культури в Україні слід використати типологізацію політичної культури американських політологів Габріела Алмонда й Сіднея Верби, які виокремлювали три «чисті типи» політичної культури — патріархальну, яка характеризується тим, що в більшості населення відсутні знання про державу, їй притаманні індиферентність, аполітичність; підданську, за якої держава сприймається її населенням як джерело норм, законів, що їх належить безумовно виконувати; активістську, коли громадяни переконані, що вони можуть відігравати й відіграють активну роль у політиці. Поєднання цих «чистих» типів дає кілька мішаних типів політичної культури, що реально функціонують у політичному процесі. Найвищий із них — громадянська культура, в якій домінує активістська культура з поєднанням елементів патріархальної та підданської. У сучасній Україні переважає підданська культура. Практично відсутні активістська культура, а тим більше культура громадянська.

У чому причина такого становища? Негативне ставлення громадян до політичних структур спричинене неспроможністю владних органів чітко сформулювати національні інтереси й пріоритети, невиразним механізмом реалізації цих інтересів, що призводить до втрати ідеалів, моральних цінностей і, зрештою, до дискредитації ідеї демократії та ідеї незалежності.

Більшість громадян нових демократичних держав, і Україна не є винятком, сподівалася, що після набуття самостійності життя швидко почне поліпшуватися, але цього не сталося. Невпинна «боротьба за виживання», запропонована як альтернатива соціалізмові, що супроводжується систематичним безгрошів'ям, приниженнями й кривдами, не може об'єднати громадян і пробудити громадянську енергію. Як результат, спостерігаємо політичну індиферентність, що виявляється на рівні масової свідомості у розчаруванні діями влади та соціальній апатії.

Отже, в сучасних умовах було б передчасно говорити про наявність громадянської культури в українському суспільстві. Для утвердження такої культури важливо визначити зрозумілі громадянам держави стратегічні орієнтири соціально-економічного її облаштування, а головне — реалізовувати ці орієнтири. Політична культура має бути адекватна до тих докорінних змін, які відбуваються в економічному й політичному устрої держави.

За цих умов першорядного значення набувають формування політичної свідомості широких мас, набуття ними досвіду та навичок політичної поведінки, поступове подолання елементів патріархальної й підданської політичної культури і як результат — становлення громадянської, демократичної культури.

Що стосується української політичної еліти, то вона всією своєю діяльністю має продемонструвати зразки політичної культури. Уявлення про те, як функціонує політична система — пізнавальна орієнтація, як має працювати політична система — нормативна орієнтація; уявлення представників еліти одне про одного — інтерперсональна орієнтація — все це чинники, що визначають рівень політичної культури еліти.

Сучасний стан політичної культури в Україні можна кваліфікувати як шанс її набуття — набуття політичної культури на шляху побудови демократичної правової держави, громадянського суспільства. Відновлення довіри громадян до органів влади — неодмінна передумова розвитку ціннісних орієнтацій, на підставі яких формується політична культура суспільства. Є два шляхи відновлення довіри громадян: перший — народна підтримка дає урядові кредит довіри, який може бути інвестований у гнучку й ефективну політику; другий — політичний істеблішмент утягується в замкнене коло політичної інфляції, коли відсутність схвалення народом дій владних структур унеможливлює ефективне прийняття стратегічних рішень і, разом із тим, становлення політичної культури.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua