Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Політологія
ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА

ДЕМОКРАТІЯ ЯК СПОСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ

1. Поняття демократії
Демократія в перекладі з грецької — «влада народу», «народовладдя» (demos — народ і krattion — владарювання). Ознакою демократії є визнання за всіма громадянами права на участь у формуванні органів державної влади, контроль за діяльністю цих органів, вплив на прийняття спільних для всіх рішень на засадах загального, рівного виборчого права та здійснення цього права у процесі виборів, референдумів тощо.

У Давній Греції в ранньому періоді її існування демократію визначали як особливу форму, різновид організації держави, за якої всі громадяни мають владу й користуються рівними правами в управлінні державою. За монархії, тиранії, владу має одна особа, за аристократії, олігархії — група осіб. Нагадаємо, що й Платон, й Аристотель скептично ставилися до демократії, зараховуючи її до «неправильної форми» правління.

У сучасній політичній мові термін «демократія» — один із найпоширеніших і багатозначних. Насамперед термін «демократія» вживається для визначення типу держави й політичної системи загалом, як «тоталітаризм», «авторитаризм» тощо. Демократія — форма політичної організації суспільства, що ґрунтуються на визнанні народу як джерела влади, на його праві брати участь у здійсненні державних справ, і наділяє громадян достатньо широким колом прав і свобод.

Інший зміст поняття «демократія» використовується для визначення форми побудови будь-якої організації, заснованої на засадах рівноправності її членів, періодичності виборів органів управління, прийняття рішень у них більшістю голосів. У такому випадку йдеться про партійні, профспілкові, виробничі демократії.

У третьому значенні термін «демократія» застосовується до ідеалу суспільного устрою, заснованого на відповідних цінностях (свободі, рівності, правах людини, народному суверенітеті, участі громадян в управлінні державою).

Четверте значення пов'язане з соціальними рухами за відповідні світоглядні цінності: соціал-демократи, християнські демократи, ліберали.
З давніх часів склалося два підходи до розуміння демократії: нормативний та описово-емпіричний (дескриптний). Перший передбачає конструювання ідеальної моделі демократії, обґрунтування її переваг порівняно з іншими формами правління, аналіз шляхів здійснення демократичного ідеалу. Описово-емпіричний підхід аналізує демократію в тому вигляді, в якому вона існує насправді. На такому підході ґрунтується, зокрема, теорія елітарної демократії.

Ці підходи взаємопов'язані, їхній взаємозв'язок випливає з первинного розуміння демократії як устрою держави, всієї політичної системи у формі народовладдя.
Чи реальне народовладдя? Демократія як народовладдя насправді є утопічним ідеалом. Проте зберігає важливе нормативне значення як орієнтир, мета суспільно-політичного розвитку суспільства. Реальна демократія в кращому разі — влада більшості над меншістю, в гіршому — панування добре організованої меншості, що спирається на економічну, а також інформаційну владу й соціальні привілеї, над більшістю за формальної згоди останньої.

Демократичні держави — як сучасні, так і ті, що колись існували в історії, — мають істотні відмінності. Проте є й спільні риси: визнання народу як джерела влади й суверена в державі; рівноправність громадян, рівність їхніх виборчих прав; підкорення вимогам більшості при ухваленні рішень і їх виконанні; виборність головних органів держави.

Зазначимо, що демократія — це не тільки вільні вибори та верховенство народу, не тільки плюралізм політичних інтересів, а й жорстка система державної субординації з чітким розподілом повноважень, яких дотримуються не лише завдяки декретам і постановам, а й через силові структури вищих органів, обраних і підтримуваних народом. На цих засадничих принципах будуються усі демократичні держави.

Сучасні демократії, засновані на цінностях лібералізму, доповнюють ці принципи принципом пріоритету прав людини над правами держави, поваги до права меншості мати свою думку та обстоювати її, верховенства закону, поділом функцій різних гілок влади тощо.

Для того, щоб розібратися в різноманітних демократичних теоріях, треба визначити критерії, за якими їх можна класифікувати. Одним із них є визнання народу верховним джерелом і контролером влади.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua