Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

16. Реформи адміністративного управління 60-70-х років

Реформа місцевого самоврядування проводилася в 2 етапи: 1864 р. — земська реформа, 1870 р. — реформа міського самоврядування.

За цією реформою з 1864 р. — у повітах і губерніях запроваджувалися земські збори, що обирали свої виконавчі органи — земські управи (відповідно повітові й губернські). З 1870 р. у містах запроваджувалися міські думи, що обирали свій виконавчий орган — міські управи.

Функції земств і міських дум:

· були позбавлені політичних прав і займалися виключно місцевими господарськими та соціальними питаннями (опікуванням і утриманням шкіл, лікарень, пошт, психлікарень, ветеринарних служб і т. п.);

· їхня компетенція й дієвість істотно обмежувалися урядовим рішенням 1867 р., яким заборонялося збирати податки з промислових підприємств, що позбавило земства фінансових важелів;

· відповідно до указу від 19 серпня 1879 р., губернатори одержали право відкликання так званих «неблагонадійних» гласних земств на свій розсуд;

· обмеженість виконавчої влади, тому що для виконання своїх постанов (збору податків, будівництва шкіл, лікарень і т. п.) вони зверталися до вищих державних установ, їм не підпорядкованих.

Значення земств і міських дум:

· вирішували багато господарських проблем, займалися благодійницькою діяльністю;

· відіграли велику роль у статистичному вивченні господарства Росії й України та їх території (земства щороку випускали статистичні збірники про наявність на своїй території кількості селян, городян, дітей, лісових угідь і т. п.);

· були «п’ятим колесом у возі російського державного управління», бо не мали реальної влади, були під контролем, 80–85 % коштів витрачали на своє утримання.

Судова реформа

Була викликана невідповідністю старого законодавства новим умовам. Наприклад, за старим законодавством селянин не міг виступати в суді від свого імені, а за «Маніфестом» 1861 р. селянин став особисто вільним. За цією реформою замість станового суду (окремо для селян, дворян) запроваджувався єдиний для всіх безстановий суд, що складався з коронного суду (у кримінальних справах) і мирового суду (у цивільних і дрібних кримінальних справах). Була введена незалежність суду від адміністративних органів (губернаторів, міністрів і т. п.). Рішення суду вважалося остаточним і могло бути оскаржене лише вищою судовою інстанцією тільки в разі порушення порядку судочинства. Судові засідання стали більш демократичними: на зміну закритому судовому засіданню прийшло відкрите, публічне. Запроваджувалися суд присяжних, змагальність сторін (прокурор — адвокат) та ін.

Судова реформа 1964 року — це найбільш послідовна з буржуазних реформ у Росії середини XIX ст., яка, втім, зберегла чимало станово-феодальних пережитків. Наприклад, залишався окремий суд для духівництва (консисторія), військовослужбовців (трибунал) і Особливий Верховний суд для вищих сановників. З 1866 р. судові чиновники ставилися в залежність від губернатора й підкорялися «його законним вимогам». З 19 травня 1871 р. політичні справи замість суду стала розглядати жандармерія.

Військова реформа

Військова реформа була викликана необхідністю реорганізації армії після поразки в Кримській війні. За цією реформою:

· для солдатів замість рекрутських наборів запроваджувалася загальна військова повинність (від якої звільнялись особи з вищою освітою, духівництво, інородці та ін.). Скорочувався термін служби з 20 років спочатку до 12, а потім до 6 років у сухопутних військах і 7 років у військово-морському флоті. Були заборонені тілесні покарання;

· для офіцерів проведена реформа військово-навчальних закладів, за якою засновувалися військові гімназії, юнкерські училища, збільшувалася кількість місць у військових академіях та Академії Генерального штабу;

· було реорганізовано військове відомство у військове міністерство, якому стали підкорятися всі галузі військового управління, було створено 15 військових округів, відбувалося переозброєння й переобмундирування армії.

У результаті цієї реформи посилилися мобільність та боєздатність російської армії.

Фінансова реформа

Фінансова реформа була викликана необхідністю впорядкування фінансів після Кримської війни й пошуку коштів для проведення селянської реформи та переведення країни на шлях капіталістичного розвитку.

За цією реформою:

· засновувався Держбанк,що сконцентрував у собі усі фінанси держави;

· скасовані система відкупів територій і непрямі податки (за сіль, вино, тютюн тощо), які стали збирати замість приватних осіб державні акцизні установи;

· з 1862 р. стали публікуватися в пресі всі доходи й витрати держави.

Значення цієї реформи: вона впорядкувала фінанси держави, але в цілому залишилася половинчастою, бо основний тягар податків, як і раніше, несло селянство, тоді як дворянство було звільнене від податків,хочі з’їдало величезну частину державної скарбниці (50 % коштів витрачалосянаутримання армії й державного апарату).

Реформа народної освіти

Необхідність цієї реформи була викликана збільшенням попиту на фахівців у зв’язку з початком капіталістичного розвитку (потреба в інженерах, механіках, лікарях і т. д.). За цією реформою:

· почалося бурхливе створення початкових, середніх шкіл, училищ, гімназій (у 1856 р. 8 тис. по всій Росії, у 1896 р. — 78,7 тис.);

· проведена реформа початкової та середньої освіти: запроваджувався буржуазний принцип рівності всіх станів і національностей, було дозволено відкривати приватні школи. Навчання поділялося на класичне (гімназії, що готували до університетів) і реальне (училища, що готували до вищих технічних навчальних закладів);

· надана автономія університетам, які одержали право самостійно вирішувати всі свої наукові, навчальні, адміністративні, фінансові та інші питання.

У цілому реформи 60-х ― 70-х рр. в Україні сприяли значному пожвавленню громадсько-політичного життя, спрямовуючи країну шляхом модернізаційних перетворень в економіці та демократизації суспільства. Так, земства та міські думи в Україні стали школою для кількох поколінь українських діячів. Проте значна частина населення (як селяни, так і передова інтелігенція) не були задоволені обмеженими реформами і вимагали подальших змін. Тому остаточно стабілізувати ситуацію в країні уряду не вдалося.

 

 
© www.SchoolLib.com.ua