Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Використання природних ресурсів і охорона природи

У сучасних умовах збільшується використання всіх видів природних умов та ресурсів.

Природні умови — сукупність властивостей природного середовища (рельєф, клімат, природні ресурси, режими річок тощо), які сприяють розвитку галузей господарства або обмежують його.

Природні ресурси — частина природного середовища, що використовується людиною в процесі виробництва.

Види природних ресурсів

Вичерпні:

Відновлювальні: ґрунтові ресурси, водні ресурси, біологічні ресурси, рекреаційні ресурси

Невідновлювальні: мінерально-сировинні ресурси, енергохімічні, рудні, нерудні металургійні, гірничо-хімічні, технічні, будівельні, гідротермальні.

Невичерпні: внутрішнє тепло Землі, енергія прибоїв, припливів, відпливів, енергія вітру, енергія падаючого потоку води, енергія Сонця, кліматичні ресурси.

Природні ресурси впливають на спеціалізацію економічних районів. За використанням виділяють мінеральні, земельні, водні, біотичні, рекреаційні ресурси.

Мінерально-сировинні ресурси

За запасами мінерально-сировинних ресурсів Україна займає одне із провідних місць у Європі. Розвідано більш ніж 200 видів корисних копалин, відкрито понад 20 тис. родовищ.

За запасами кам’яного вугілля, залізних і марганцевих руд, сірки, кам’яної та калійної солей, сировини для виробництва будівельних матеріалів вона перевершує такі країни, як Польща, Чехія, Словаччина, Румунія.

В 1994 році набув чинності Кодекс України про надра, у якому передбачено дбайливе використання й найповніший видобуток ресурсів, попередження шкідливого впливу гірничих робіт на навколишнє середовище.

Земельні ресурси

Земельні ресурси України багаті. 70 % земель припадає на сільськогосподарські угіддя. Забезпеченість ріллею досить висока. У середньому на одного мешканця припадає 0,78 га. Це набагато більше, ніж в інших країнах Європи. Охорона ґрунтів передбачена Законом України про охорону навколишнього середовища (1991), Земельним кодексом України (1992) та іншими законодавчими актами.

Водні ресурси

До водних ресурсів України входять поверхневі (ріки, озера, ставки, водоймища) і підземні води. Головні водні артерії — Дніпро, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець, Дунай. Збагачується водний баланс за рахунок атмосферних опадів, загальний обсяг яких становить 366–377 км3.

За запасами водних ресурсів на 1 чол. Україна посідає одне з останніх місць у Європі (вододефіцитна країна).

Екологічна ситуація в країні

Геоекологічна ситуація в Україні дуже складна. Відбувається забруднення довкілля. Шкідливі викиди в атмосферу — 6040,8 тис. т. Основними забруднювачами атмосфери є підприємства чорної металургії (30,7 %), енергетики (28,9 %), вугільної (17,2 %), нафтохімічної (5 %) промисловості. У результаті діяльності цих підприємств над містами утворюється смог. Найбільш забруднене повітря в таких містах, як Кривий Ріг, Запоріжжя, Дніпродзержинськ, Маріуполь, Донецьк, Єнакієве.

ТЕС та автомобілі викидають в атмосферу окиси сірки, азоту, які взаємодіють із вологою повітря й утворюють крапельки сірчаної й азотної кислот. Випадають вони на землю у вигляді кислотних дощів найчастіше у Волинській, Кіровоградській, Київській, Одеській, Донецькій, Дніпропетровській областях.

Загрозою здоров’ю населення є проблема питної води в Україні. Поверхневі й підземні води забруднені. Щороку населення й підприємства України використовують приблизно 30 млрд. м3 води. Багато підприємств використовують воду неефективно, тобто в 2–5 разів більше, ніж це необхідно за технологією.

Забруднювачі стічних вод — хімічна промисловість, нафтопереробні, коксохімічні заводи, підприємства чорної й кольорової металургії в Донбасі, Придніпров’ї, Карпатах і Криму. Вони викидають у стічні води сірчану кислоту, сірководень, сульфати, смоли, спирти, ацетон, аміак та інші шкідливі для життя людини й усього живої речовини. Основні методи очищення стічних вод: механічні, хімічні, фізико-механічні, біохімічні. Отруює пестицидами поверхневі води сільське й лісове господарство.

Води Чорного й Азовського морів забруднені фенолом, нафтопродуктами, пестицидами, сполуками чорних і кольорових металів, побутовими стічними водами. Чорне море від екологічної катастрофи рятують його глибина й розміри. В Азовському морі зменшується кількість планктону, що призводить до скорочення рибних багатств.

Охорона й використання водних ресурсів регулюється Водним кодексом України, прийнятим у 1993 році.

Ґрунти — головне багатство України. Якість їх погіршується, що пов’язане з непродуманою експлуатацією й меліорацією, ерозією, засоленням, окислюванням. Забруднюють ґрунти гірничодобувна промисловість, металургія, хімічна промисловість. Значні території Донбасу, Придніпров’я, Прикарпаття зайняті кар’єрами, териконами, промисловими й побутовими смітниками.

Величезної шкоди довкіллю завдала аварія на Чорнобильській АЕС (1986 р.).

Змінюються й біотичні ресурси (рослинні й тваринні). На території України нараховують близько 5 тис. видів природної й 1 тис. видів культурної рослинності. Ліси є головним багатством України. Рослини виділяють кисень у процесі фотосинтезу, поглинають вуглекислий газ, утворюють органічні речовини, впливають на процес вивітрювання гірських порід, водний режим місцевості.

У результаті господарської діяльності людини зникли або є близькими до зникнення багато видів рослин і тварин. До Червоної книги України занесені понад 800 видів рослин і тварин. На території країни різко скоротилася чисельність горностая, нирки європейської, рисі, лісового кота, лисиці й інших хутрових звірів.

Рекреаційні ресурси

Україна багата на рекреаційні ресурси — природні умови, об’єкти, явища, які сприяють відновленню фізичних і духовних сил людини.

Рекреаційно-туристичні ресурси — сукупність об’єктів і явищ природного й антропогенного походження, природні й культурно-історичні комплекси та їхні елементи, що використовуються для туризму, лікування та відпочинку.

Рекреаційно-туристичні ресурси

Природні: кліматичні особливості території, природні ландшафти, рослинний і тваринний світ.

Соціально-економічні: культурні об’єкти, архітектурно-історичні пам’ятки, пам’ятки археології, етнографічні особливості території.

Рекреаційні об’єкти

Лікувальні

Об’єкти відпочинку

пансіонати для лікування,

санаторії-профілакторії,

дитячі санаторії

будинки відпочинку,

бази відпочинку,

пансіонати,

дитячі табори,

туристичні заклади

Найрозвиненішим є рекреаційні комплекси Криму, Карпат, приморських територій Одеської, Миколаївської, Донецької областей. Популярні курорти Криму — Євпаторія, Ялта, Алушта, Гурзуф та ін.

Важливим чинником лікувальної рекреації є наявність бальнеологічних ресурсів (запасів мінеральних вод).

Види ресурсів

Де знаходяться

1) бальнеологічні

західна частина України – Львівська, Закарпатська обл., південь –  Крим, Одеська обл.

2) бальнеогрязьові:

а) лікувальні грязі

на півдні функціонують курорти (Бердянськ, Євпаторія, Саки, Куяльницький, Хаджобейський та ін.)

б) торфові грязі

використовують на курортах Миргорода, Моршина, Немирова тощо

Лісові і паркові насадження сприяють розвитку фітолікувальної рекреації.

Гірськорекреаційні ресурси зосереджені в Карпатах і Кримських горах. У Карпатах знаходяться такі відомі кліматичні курорти, як Яремча, Ворохта, Космач та ін.; розвивається зимовий туризм.

До пізнавальних рекреаційних ресурсів належать пам’ятники історії, історико-архітектурні пам’ятники, пам’ятники сучасної архітектури тощо (Київ, Львів, Умань, Одеса, Кам’янець-Подільський та ін.). В Україні їх налічується близько 50 тис.

Таким чином, з огляду на рекреаційні ресурси, на Україні виділяють чотири рекреаційні зони: Чорноморсько-Азовську, Західноукраїнську, Дніпровсько-Дністровську, Поліську (через аварію на ЧАЕС не є перспективною для рекреаційного освоєння).

Природокористування

Використання людиною природних багатств України, ландшафтів та їх частин називається природокористуванням. Існує два види природокористування: раціональне й нераціональне.

Раціональне природокористування — таке використання природи, що включає її охорону, раціональне освоєння й перетворення.

Нераціональне природокористування призводить до зниження якості, виснаження природних ресурсів, погіршення, забруднення довкілля.

Види впливу на довкілля України: землеробський, меліоративний, промисловий, містобудівельний, транспортний, водогосподарський, лісогосподарський, військовий, рекреаційний та ін.

Природоохоронні заходи та території України спрямовані на захист природних ресурсів від господарської діяльності людини.

За даними Мінекобезпеки, до природно-заповідного фонду України входять 15 природних заповідників, 4 біосферних заповідники, 8 національних природних парків, 2292 заказники, 2958 пам’яток природи, 22 ботанічні сади, 11 зоологічних парків, 36 дендрологічних парків та 510 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, 25 регіональних ландшафтних парків, 741 заповідне урочище. У цілому загальну площу фонду доведено до 2274,54 тис. га, що становить 3,72 % від загальної площі України.

 

 
© www.SchoolLib.com.ua