Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Промисловість: загальна характеристика

Загальна характеристика розвитку й розміщення промисловості

Промисловість — галузь матеріального виробництва, що створює засоби виробництва (група А) та велику частину предметів споживання (група Б).

Усі галузі промисловості поділяються на дрібніші галузі або підгалузі (наприклад, машинобудування охоплює 70 галузей, хімічна й нафтохімічна — 15). Кожна галузь поєднує декілька видів виробництв. Наприклад, текстильна промисловість — виробництво лляних, вовняних, бавовняних і шовкових тканин.

План характеристики галузі промисловості:

1. Значення у господарстві.

2. Структура.

3. Історія розвитку.

4. Сировинна база.

5. Чинники, які впливають на її розміщення і розвиток.

6. Основні центри і райони розміщення, яку продукцію вона випускає.

7. Взаємозв’язок з іншими галузями.

8. Проблеми і перспективи розвитку.

Основна частина галузей промисловості України належить до важкої індустрії (група А), що виготовляє засоби виробництва (устаткування, машини, транспортні засоби, сировину, паливо, напівфабрикати). На ці галузі припадає понад 70 % обсягу всієї промислової продукції. Розвиток важкої індустрії мав екстенсивний характер.

Легка й харчова промисловості належать до легкої індустрії (група Б), яка виробляє предмети споживання. Ця група галузей розвивалася повільно, але в наш час пріоритети змінюються, тому розвиток цих галузей пришвидшився.

Усі галузі промисловості залежно від мети виробничої діяльності поділяються на видобувні й обробні. До видобувних належать галузі, що здійснюють видобуток сировини й палива (вугільна, нафтова, газова, лісова, рибна тощо). До обробних — галузі, що переробляють сировину, отриману від видобувної й інших галузей промисловості та сільського господарства (машинобудування, металургія, хімічна, деревообробна, харчова та ін.).

Усі галузі промисловості поєднуються в міжгалузеві комплекси (МГК), серед яких виділяють основні, допоміжні й обслуговуючі. До допоміжних галузей належать ремонт технологічного устаткування, забезпечення електроенергією, зберігання й постачання сировини, матеріалів і напівфабрикатів. До обслуговуючих галузей належать ті, що поставляють населенню продукти, надають різні послуги, займаються підготовкою кадрів, а також наука й керування.

Для розвитку промисловості Україна має:

- природні ресурси;

- науковий потенціал;

- кваліфіковані кадри.

Але у результаті переходу від планової до ринкової економіки спостерігається руйнування й закриття багатьох промислових підприємств, слабка матеріально-технічна база, «відтік» кращих фахівців за кордон. Більша частина виробничих фондів в промисловості фізично зношена в цілому на 50 %. У рeзyльтaтi розпаду СРСР було втрачено зв’язки з постійними партнерами, різко зросли ціни на енергоносії, що призвело до різкого спаду в промисловості, продукція стала неконкурентоспроможною.

Для виведення промисловості із кризи необхідно:

1) відмовитися від матеріало- і енергоємних виробництв;

2) збільшити обсяг продукції легкої та харчової промисловостей;

3) експортувати конкурентоспроможну готову продукцію металургійного, хімічного, машинобудівного й інших комплексів;

4) перевести розвиток промисловості з екстенсивного на інтенсивний шлях.

Чинники, які впливають на розвиток і розміщення різних галузей промисловості:

- сировинний;

- енергетичний;

- водний;

- транспортний;

- споживчий;

- наявність кваліфікованих кадрів;

- екологічний.

Так, матеріалоємне виробництво розміщають поблизу джерел сировини й палива.

Форми організації виробництва: концентрація, спеціалізація, кооперування, комбінування.

Концентрація — зосередження виробництва на великих підприємствах, які випускають велику кількість продукції з меншою її вартістю.

Спеціалізація — випуск однорідної продукції на окремому підприємстві (трактори, літаки, годинники).

Кооперування — організація виробничих зв’язків між самостійними підприємствами з виготовлення певної продукції.

Комбінування — форма організації виробництва, що полягає в технологічному й адміністративному об’єднанні на одному підприємстві (комбінаті) кількох виробництв, які належать до різних галузей, в умовах безперервності й сталості технологічних зв’язків і процесів.

Усі ці форми організації виробництва тісно пов’язані між собою і є наслідком суспільного поділу праці.

На території України працює близько 10 000 підприємств. В економіці країни на частку промисловості припадає 42 %. Останнім часом знизилася роль машинобудування (з 28,4 % до 15,1 %), харчової промисловості (з 18,7 % до 14,9 %); зросла роль чорної металургії (22,9 %), електроенергетики (16,5 %).

 

 
© www.SchoolLib.com.ua