Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Біологічні основи поведінки людини

Формування поведінки і психіки людини

Поведінка людини визначається вищою нервовою діяльністю (ВНД). Вища нервова діяльність — це сукупність найбільш складних форм діяльності вищих відділів ЦНС, які забезпечують різноманітні відносини між організмом і довкіллям.

Значний вклад у дослідження ВНД зробили російські вчені І. М. Сєченов та І. П. Павлов. У книзі «Рефлекси головного мозку» (1863 р.) І. М. Сєченов дав перше наукове об´рунтування поведінки тварин і людини. Складні форми поведінки та психіку він розглядав як прояв одних рефлексів і гальмування інших. І. П. Павлов розвинув учення І. М. Сєченова про рефлекторний характер діяльності головного мозку і створив рефлекторну теорію та вчення про нервову діяльність. Під ВНД І. П. Павлов розумів діяльність кори великого мозку, яка є матеріальною основою умовних рефлексів. Великою заслугою І. П. Павлова є створення об’єктивного методу вивчення вищої нервової діяльності за допомогою умовних рефлексів. Цей метод побудований на взаємоузгодженні в певній часовій послідовності дій умовного та безумовного подразників.

Безумовні й умовні рефлекси

Рефлекс — реакція організму на будь-яке подразнення, яка здійснюється за участі нервової системи.

Безумовні рефлекси

Умовні рефлекси

Визначення

природжені стабільні реакції на дію подразників, які забезпечують пристосування до стабільних умов життя

набуті індивідуальні реакції на дію подразників, що дають змогу людині пристосувати свою поведінку до змін середовища

Особливості

- природжені, передаються спадково; - видові; - мають сталі рефлекторні дуги; - відносно сталі, мало змінюються; - здійснюються у відповідь на специфічне (адекватне) подразнення; - можуть об’єднуватись і давати інстинкти

- набуваються організмом протягом життя; - індивідуальні; - дуги формуються за певних умов; - непостійні, можуть вироблятися і зникати; - здійснюються на будь-яке подразнення, що сприймається організмом, формуються на базі безумовних рефлексів; - можуть поєднуватися у динамічні стереотипи

Види і форми

- рухові; - дихальні (чхання, кашель); - судинні; - орієнтувальні; - захисні; - статеві; - харчові

- за біологічним значенням: харчові, рухові, статеві; - за адекватністю умовних подразників: штучні і натуральні; - за проявом рефлекторної відповіді:вегетативні і соматорухові; - за формою: збіжні, запізнювальні, слідові

Біологічне значення

забезпечують існування в перші моменти після народження, а потім є основою для вироблення умовних рефлексів

сприяють пристосуванню організму до умов зовнішнього середовища

Для утворення умовних рефлексів необхідні такі умови:

1) умовний подразник має обов’язково співпадати в часі з безумовним;

2) початок дії умовного подразника повинен дещо передувати дії безумовного;

3) умовний подразник повинен неодноразово підкріплятися дією безумовного.

Механізм утворення умовного рефлексу полягає у встановленні тимчасового зв’язку між двома центрами збудження в корі великого мозку, наприклад між центрами зору і слиновиділення. Після декількох поєднань умовного і безумовного подразників тимчасовий зв’язок стає міцнішим. У ссавців і людини дуги умовних рефлексів проходять через кору великого мозку. З віком кількість умовних рефлексів зростає, дорослий організм виявляється більш пристосованим до навколишнього середовища, ніж дитячий.

Гальмування умовних рефлексів

Вироблені умовні рефлекси зі зміною умов можуть втрачати своє значення, згасати в результаті гальмування. Гальмування — це процеси, що призводять до по­слаблення або припинення збудження у ЦНС. Розрізняють зовнішнє і внутрішнє гальмування. Зовнішнє гальмування розвивається в результаті дії нового зовнішнього відносно сильного подразника та виникнення нового центру збудження в корі. Цей центр збудження викликає гальмування старого. Наприклад, вироблений у тварини слиновидільний рефлекс на світло не проявляється за умови раптового шуму. Внутрішнє гальмування розвивається поступово. Основною умовою його виникнення є відсутність підкріплення умовного подразника безумовним. Наприклад, якщо вироблений слиновидільний рефлекс на світло у тварин не підкріплюється годуванням, то світло втрачає значення умовного подразника і рефлекс поступово починає згасати і зникає, тобто порушується тимчасовий зв’язок між двома центрами. У природних умовах усе проходить саме так: умовні рефлекси, що не підкріплюються безумовними, гальмуються і замість них утворюються нові.

Динамічний стереотип

Умовні рефлекси, які постійно повторюються один за одним, утворюють єдину систему рефлексів. Таку систему називають динамічним стереотипом. Динамічні стереотипи є основою навичок і звичок. Добре закріплені навички і звички полегшують функцію нервової системи. Навички і звички утворюються шляхом тривалого тренування, і для їх підтримання є необхідним постійний самоконтроль.

 

 
© www.SchoolLib.com.ua