Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Органи кровообігу – серце і судини. Будова і функції серця

Рух крові по замкненій кровоносній системі кровоносних судин і серця, що забезпечує обмін речовин між організмом і зовнішнім середовищем, називається кровообігом. Система органів кровообігу складається із серця і кровоносних судин. Скорочуючись, серце працює як насос, проштовхує кров і таким чином забезпечує її безперервний рух. Якщо зупиняється серце, настає смерть, бо тканинам непостачається кисень і поживні речовини, а також не виводяться з них продукти розпаду.

Серце — порожнистий м’язовий орган, що має форму конуса. Воно розташоване всередині грудної клітки і міститься у навколосерцевій сумці,що утворена сполучною тканиною.

Будова серця відповідає його функції. Воно розділене суцільною перегородкою на дві ізольовані одна від одної частини — ліву і праву.

У верхній частині обох половин розташовані праве і ліве передсердя, у нижній частині — правий і лівий шлуночки. Отже, серце у людини, як і в усіх ссавців, чотирикамерне. Стінка серця складається з трьох шарів: зовнішнього, середнього і внутрішнього. Середній шар утворений особливою посмугованою м’язовою тканиною (серцевий м’яз). Цей шар особливо розвинений у стінці лівого шлуночка, оскільки на нього припадає найбільше навантаження. У правій половині серця міститься венозна кров, у лівій — артеріальна. Передсердя і шлуночки сполучаються між собою отворами, на краях яких є стулкові клапани. Під час скорочення передсердь стулки клапанів звисають усередину шлуночків. Тому кров вільно проходить з передсердь у шлуночки. Коли скорочуються шлуночки, стулки клапанів піднімаються й закривають вхід у передсердя. Тому кров рухається лише в одному напрямку: від передсердь до шлуночків. Між лівим шлуночком і аортою, правим шлуночком і легеневою артерію розташовуються півмісяцеві клапани, що забезпечують рух крові тільки в одному напрямку — із шлуночків до кровоносних судин.

Серце людини у стані спокою скорочується 60–80 разів на хвилину і перекачує близько 5 л крові. Функцію скорочення забезпечує серцевий м’яз. Серце скорочується ритмічно. Скорочення та розслаблення передсердь та шлуночків відбуваються в певній послідовності і чітко узгоджені у часі. Одне повне скорочення та розслаблення передсердь і шлуночків становить серцевий цикл. Він складається з трьох фаз: скорочення передсердь (0,1 с), скорочення шлуночків (0,3 с), загальної паузи (0,4 с). Тривалість усього серцевого циклу становить приблизно 0,8 с. Такий відпочинок у проміжках між скороченнями достатній для того, щоб працездатність серцевого м’яза повністю відновилася.

Серце здатне до мимовільних серцевих скорочень. Людина не може підсилювати або змінювати частоту скорочення серця. У той же час серцю властива автоматія, тобто здатність ритмічно скорочуватися без зовнішніх подразників та участі нервової системи, під впливом імпульсів, що виникають у самому серці. У серцевому м’язі автоматія забезпечується особливими м’язовими клітинами, в яких періодично виникає збудження, що передається на м’язові стінки обох передсердь і шлуночків.

Нейро­гуморальна регуляція роботи серця

Серце іннервується вегетативною нервовою системою. Симпатичні нерви збільшують частоту і силу скорочень, а парасимпатичні — навпаки, сповільнюють, зменшують. Гуморальна регуляція здійснюється гормонами — адреналіном і ацетилхоліном. Адреналін викликає посилення і прискорення серцевих скорочень. Ацетилхолін, навпаки, сповільнює серцеві скорочення. Нормальна робота серця залежить також від кількості солей калію та кальцію в організмі. Збільшення солей калію в крові пригнічує, а кальцію — підсилює роботу серця.

 

 
© www.SchoolLib.com.ua