Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів

ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ
ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

11. РЕЛЬЄФ, ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА І КОРИСНІ КОПАЛИНИ

11.1. Основні риси рельєфу: низовини, височини, гори

  Вивчаймо ретельно фізичну карту України. Помітимо, що рельєф України різноманітний. Від барвистого Полісся до Чорного та Азовського морів простяглися її неозорі низовини та височини. Це рівнинна частина України, що знаходиться в межах розлогої Східноєвропейської рівнини. На її заході піднімаються гірські пасма Українських Карпат. На крайньому півдні височіють Кримські гори.

  Територія України, її поверхня формувалися протягом багатьох геологічних епох, у процесі взаємодії могутніх внутрішніх і зовнішніх сил Землі. На розвиток поверхні вплинули новітні тектонічні рухи, давні зледеніння й відкладення лесових товщ, коливання рівня моря, ерозійна дія невгамовних річок і вітру, а за історичний період — господарська діяльність людини.

  Загальний орографічний план території України такий: 70% її площі — низовини, 25% — височини і тільки 5% — гірські природні комплекси. Низовини, височини і гори неоднакові за висотами і поширеністю рельєфу: плоскі поверхні чергуються з піднесеними ділянками, річковими долинами, балками, ярами.

  Ще раз звернімося до фізичної карти. Додаткове її вивчення дозволяє зробити висновок про те, що піднесеність рівнинної частини території України над рівнем моря становить у середньому 175 м., а її максимальна позначка — на Хотинській височині (гора Берда, 515 м.). На Азово-Чорноморському узбережжі абсолютні висоти коливаються в межах 10—15 м, на височинах — переважно 300—400 м. Гірські хребти досягають 1700—2000 м.; найвищою точкою України є гора Говерла (2061 м) в Українських Карпатах.

  Низовини, височини і гори України пов'язані з різнотипними тектонічними структурами, які вплинули на розвиток сучасного рельєфу, поверхні окремих регіонів. Про те, в чому і як проявлявся вплив тектонічних структур на орографічні особливості території, ви дізнаєтеся після вивчення тектонічної будови України.

  Розташована на її півночі Поліська низовина нахилена до річок

Прип'яті й Дніпра, висоти іноді перевищують 150—200 м. І тільки Словечансько-Овруцький кряж піднімається до 315 м. На Поліській низовині розвинена густа річкова мережа. Ділянки між річками мають плоско-хвилясту поверхню, на них спостерігаються горби і зниження. На південь від Поліської низовини вздовж лівого берега Дніпра простяглася Придніпровська низовина. Її поверхня нахилена в західному й південно-західному напрямках, абсолютні висоти змінюються від 170—140 м. до 120—90 м. У її межах гіпсометрично вирізняється широка долина Дніпра з крутим правим берегом, декількома лівобережними терасами. У східному напрямку вона поступово переходить у Полтавську рівнину з плоскою та горбистою поверхнею, з долинами та балками.

  На півдні України — Причорноморська низовина, поверхня якої має абсолютні висоти 150—120 м. і поступово знижується до Чорного моря з падінням позначок до 10, 5 і 0 м. Характерною особливістю низовини є наявність на ній степових блюдець і подів. З південного заходу до Українських Карпат прилягає частина Середньодунайської низовини — Закарпатська низовина з малим похилом на південний захід та абсолютними позначками 120—105 м. Її поверхню утворюють плоска терасова долина річки Тиси з притоками. На північ від Кримських гір лежить Північнокримська низовина, поверхня якої поступово знижується до Сиваша від 40 до 1,0—0 м. над рівнем моря.

  У центральній частині України — Придніпровська височина з висотами 320—280 м (на півночі) та 170—150 м. (на півдні). В її східній частині вирізняються Канівські гори з гляціодислокаціями, заповідною дібровою. Тут — могила українського генія Тараса Шевченка. На південному сході — Приазовська височина з висотами 300—150 м., останцями кристалічних порід — «кам'яними могилами» (гора Могила-Бельмак — 324 м.).

  У західній частині України — Подільська та Волинська височини з вельми розчленованою ерозійною поверхнею. їхні абсолютні позначки — 350—320 м. (гора Камула, 471 м.). На Волинській височині вирізняється Мізоцький кряж. На Подільській височині є окремі гірські масиви: Кременецькі гори, Годогори, Розточчя, Опілля, Товтри (Медобори). На сході республіки - Донецька височина (гора Могила-Мечетна, 367 м.), її абсолютні позначки становлять 300—175 м. Своїми південно-західними відрогами на територію України заходить Середньоруська височина з позначками до 236 м. в межах України, густою долинною та яружно-балковою сіткою.

   З північного сходу до Українських Карпат прилягає Передкарпатська височина з висотами 650—800 м., густою мережею річкових долин.

  Українські (Східні) Карпати — молоді середньовисотні гори, що утворилися під час альпійської складчастості. Висоти коливаються тут від 1200 до 1600 м. Гірські пасма простягаються з північного заходу на південний схід на 270 км. Це пасма Зовнішніх Карпат, у межах яких вирізняються гори Бескиди, Горгани та Покутсько-Буковинські. У центральній частині: 1) Вододільно-Верховинські Карпати з низькогірно-увалистим рельєфом; 2) Полонинсько-Чорногорський хребет; 3) Рахівські та Чивчинські гори. Найвищим гірським масивом Українських Карпат є Чорногора з декількома вершинами, що мають абсолютні позначки понад 2000 м. В Українських Карпатах є декілька перевалів: Ужоцький, Верецький, Вишківський, Яблуницький. Через них пролягають основні шляхи — автомобільні та залізничні магістралі.

  Кримські гори простягаються з заходу на схід на 180 км. Тут вирізняються три гірські пасма: Головне з висотами 1200—1500 м., Внутрішнє з висотами 400—600 м. та Зовнішнє з висотами 250— 350 м. Схили пасом асиметричні: південні — круті й урвисті, а північні — пологі. Найвищою точкою Кримських гір є гора Роман-Кош (1545 м). Прибережні схили Головного пасма закінчуються Південним берегом Криму, де поширені ерозійні, зсувні та вулканічні форми рельєфу. Сучасного вигляду Кримські гори, як і Українські Карпати, набули в епоху альпійської складчастості. На їх Головному пасмі — Ангарському перевалі — пролягає тролейбусна лінія від Сімферополя до Алушти і Ялти.

  Глибина й густота розчленування поверхні, крутизна схилів впливають на господарське використання території, прокладання доріг, планування й забудову населених пунктів, обробіток земель і вирощування сільськогосподарських культур, розташування садів і виноградників, лісосмуг та ін.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua