Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів

ГЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ЗЕМНОЇ КУЛІ

6. ГІДРОСФЕРА

6.9. Підземні води. Джерела

  Підземні води — це води верхньої частини земної кори (до глибини 12—16 км.).

  Вони знаходяться в порах і порожнинах гірських порід у рідкому, твердому або пароподібному стані. Утворюються головним чином від просочування в глибину атмосферних опадів під час дощів або танення снігу і льоду. Частина підземних вод виникає в результаті конденсації водяної пари, яка потрапляє в земну кору з атмосфери або виділяється з магми. На рівнинах, складених осадовими гірськими породами, звичайно чергуються шари різної водопроникності. Одні з них легко пропускають воду (піски, гравій, галечники) і називаються водопроникними, інші затримують воду (глини,  кристалічні сланці) і називаються водонепроникними. На водонепроникних породах вода затримується, заповнює проміжки між частинками водопроникної породи і утворює водоносний горизонт. Таких горизонтів на одній і тій самій місцевості може бути кілька, інколи 10—15.

  За умовами залягання підземні води поділяються на верховодні, ґрунтові та міжпластові, або артезіанські. Верховодні — це підземні води, які залягають на незначній глибині і поширюються недалеко, їхня потужність здебільшого становить 0,4—1,0 м, іноді досягає 2— 5 м. Вони поширені в районах з багаторічною мерзлотою, також утворюються на територіях міст і промислових площах, річкових терасах тощо.

  Ґрунтові — це води першого від поверхні землі водоносного горизонту, які залягають на водонепроникному шарі. Це безнапірні води: після розкопування ґрунту їхній рівень встановлюється на тій же глибині, на якій вони були виявлені. Легкодоступні і широко використовуються (криниці в сільській місцевості), але через неглибоке залягання легко забруднюються.

  Міжпластові води — підземні води, що залягають у водоносних горизонтах між водонепроникними шарами порід у межах великих геологічних структур (синкліналей, монокліналей). Такі структури, що утримують один або кілька водоносних горизонтів на великих площах, називаються артезіанськими басейнами (від назви франц. провінції Artesium, де в XII ст. вперше в Європі була споруджена криниця, з якої брали напірну воду). Напірні води піднімаються вище рівня залягання, а при сильному напорі виливаються на поверхню або навіть фонтанують.

  Підземні води поділяють на прісні (до 1 г/л., або 1%), солонуваті (1 —10%), солоні (10—35, або 10—50%) і розсоли (понад 35—50%о). За температурою поділяють на переохолоджені (нижче 0 °С), холодні (від 0 до 20 °С) і термальні (вище 20 °С).

  Підземна водна — це корисна копалина, особливо цінна тим, що має властивість відновлюватися в природних умовах і в процесі експлуатації. Кількість підземних вод оцінюється їхніми запасами — кількістю води, яка може бути одержана з водоносного, горизонту, джерела за добу. Залежно від якості є вода питна і технічна.

   Джерело (ключ) — природний вихід підземних вод на поверхню суші або під водою, на дні рік, озер, морів. Джерело з'являється там, де водоносний горизонт пересікається земною поверхнею (у зниженнях рельєфу, на схилах ярів, балок тощо).

  Гейзер (ісландське деузіч, від deysa — хлинути) — джерело, яке періодично викидає фонтани гарячої води і пари. Гейзерських джерел багато в Ісландії, на Камчатці, в Новій Зеландії, США.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua