Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів

ГЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ЗЕМНОЇ КУЛІ

6. ГІДРОСФЕРА

6.2. Світовий кругообіг води

  Кругообіг води — це процес обігу води в географічній оболонці, який об'єднує води в єдину взаємозв'язану систему і є найважливішою складовою частиною обміну речовини в природі. Основними факторами, які зумовлюють цей процес, є сонячна радіація і сила ваги. Найголовнішими складовими кругообігу є випаровування води, перенесення водяної пари на віддаль, конденсація (згущення) водяної пари, випадання опадів, інфільтрація (просочування) води в ґрунт і стік.

  Суть кругообігу полягає в тому, що під впливом сонячної радіації з поверхні Землі (океанів, суші) вода випаровується і у вигляді водяної пари потрапляє в повітря. Повітряні течії переносять її на великі віддалі. У повітрі водяна пара конденсується і переходить у краплиннорідку воду, яка повертається у вигляді опадів назад, на поверхню Землі.

  Залежно від особливостей і масштабів є великий, або загальний, і малий кругообіги.

  Малий кругообіг — це кругообіг над окремими океанами, материками або їхніми частинами. Над океанами він відбувається за  схемою: океан — атмосфера — океан. Вода з океану у вигляді водяної пари надходить в атмосферу, там конденсується і випадає на поверхню океану.

  Малим є також і місцевий, або внутріматериковий, вологообіг, який відбувається тільки в межах суші. Схема його руху: суша — повітря — суша. Вода випаровується із суші (з різних водних об'єктів, ґрунтів, рослинності тощо), потрапляє в повітря, конденсується і знову у вигляді опадів повертається на сушу.

  Ще недавно вважали, що внаслідок місцевого вологообігу (кількаразового обігу води, яка надходить з океанів на материки з повітрям) набагато збільшується кількість опадів. Звідси виникла ідея підсилити місцевий вологообіг, щоб  збільшити кількість опадів у посушливих районах. Ця ідея актуальна й досі. Але останнім часом доведено, що від місцевого вологообігу кількість опадів збільшується не набагато. Водяну пару, яка потрапляє в повітря з поверхні суші, повітряні течії швидко виносять за межі материків. Опади внаслідок місцевого вологообігу не перевищують 1/3 всіх опадів. Проте й вони мають велике значення для формування ландшафтів.

  Великий кругообіг — процес складніший. Він охоплює сушу й океани і відбувається за схемою: океани — атмосфера — суша — океани. Тут коло замикається переходом через сушу, на якій вода, перед тим, як повернутись в океан, проходить ряд складних етапів. Частина тієї води, яка випадає на поверхню суші, стікає у вигляді поверхневого стоку (через річки), частина — просочується в Землю, де утворює підземний стік і живить рослинність. Частина води, випаровуючись із суші (з ґрунтів, водних басейнів), потрапляє в повітря. Багато води повертається з материків у повітря через транспірацію (випаровування) рослинами (на кожний грам створеної рослиною сухої речовини транспірується від 200 до 400 г води) тощо.

  Так рано чи пізно, тим чи іншим шляхом вода, яка виходить з океану й випадає над сушею, знову повертається в океан і замикає кругообіг.

  Кругообіг води в природі має велике значення. Енергія вод, що потрапили на сушу в процесі кругообігу, виявляється у формуванні рельєфу, розмиванні берегів та ін. Кругообіг води є потужним провідником з моря на сушу. Він як складова частина обміну речовин зумовлює органічне життя на Землі. Завдяки кругообігу води на Землі є вода на суші.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua