Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів

ГЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ЗЕМНОЇ КУЛІ

4. ЛІТОСФЕРА І РЕЛЬЄФ

4.10. Рельєф дна Світового океану

  Рельєф дна Світового океану - поверхня дна океану, розвинута в межах різних типів земної кори: континентального, перехідного та океанічного. Основні структурні елементи цього рельєфу: а) рівнина підводної окраїни материків та великих островів (континентальний шельф); б) материковий схил; в) материкове підніжжя; г) ложе океану із серединно-океанічними і складчасто-бриловими хребтами, океанічними валами, підвищеннями і плато.

  Континентальний шельф має порівняно рівну і плоску поверхню з кутом нахилу меншим, ніж один градус. Вона положисто тягнеться до глибини 200 м. Ширина шельфу різна — від 1 до 1500 км.

  Материковий схил тягнеться в середньому до глибини не менш, як 2000 м. Нахил поверхні схилу збільшується до 4—7°, а іноді і значно більше. Характеризується різким розчленуванням рельєфу: наявністю частих і глибоких каньйонів, терас, зсувів. Підводні каньйони починаються здебільшого на зовнішньому шельфі. Багато з них є продовженням наземних річкових долин: Конго, Нігеру, Амазонки, Міссісіпі, Колумбії, Колорадо.

  Деякі каньйони проходять дном океанів, не маючи початку на шельфі; їх називають серединно-океанічними. За розмірами вони найрізноманітніші. Наприклад, в Північній Атлантиці Північно-Західний проходить від Девісової протоки до паралелі 40° пн. ш. і простягається на 3200 км., огинаючи континентальний схил Північної Америки. Його ширина від 2 до 9 км., а глибина врізу досягає 200 м.

  Материкове підніжжя — це межа перехідної та океанічної земної кори, де відкладається потужна товща пухких порід. Воно являє собою слабо нахилену рівнину.

  Ложе океану займає найнижчий рівень земної поверхні — від 4000 до 5000—6000 м. глибини між материковим підніжжям та серединно-океанічними хребтами. Ложе складене земною корою океанічного типу і характеризується слабкими вертикальними рухами. Поряд з плоскими ділянками на ньому трапляються підводні хребти, обширні підняття — плато, пороги, що тягнуться від одного берега океану до іншого.

  Серединно-океанічні хребти — це великі підводні гірські споруди, здебільшого посередині океанів. Вони складаються з кількох поздовжніх пасом. В них зустрічаються численні поперечні розломи, з якими також пов'язані глибокі підводні каньйони. Найбільші хребти — Серединно-Атлантичний і Східно-Тихоокеанський.  Серединно-Атлантичний хребет простягається на 20000 км від островів Шпіцбергену до Антарктиди. На південь від Африки він з'єднується з Африкансько-Антарктичним хребтом і переходить у Західно-індійський хребет, який у середній частині океану називається Центральним Індійським. Далі Центральний Індійський хребет через Австрало-Антарктичне підняття переходить у Південно-Тихоокеанське підняття, а останнє — у Східно-Тихоокеанське.

  У рельєфі океанічного дна є також вулканічні конуси, великі улоговини. На великих підняттях океанічного дна розміщено багато вулканічних гір, які виступають на поверхню групами островів. Це, наприклад, Маршалові, Гаванські, Полінезійські, Алеутські, Курильські острови.

  На дні океанів багато плоских або слабо нахилених частин дна океанів, відокремлених від улоговин виступами. Вони називаються плато. Від шельфів вони відрізняються тим, що знаходяться на глибині від 1 до 2 км. та більше. Наприклад, Фолклендське плато на схід від Фолклендських островів.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua