Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів

ГЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ЗЕМНОЇ КУЛІ

4. ЛІТОСФЕРА І РЕЛЬЄФ

4.7. Форми земної поверхні: рівнини, низовини, плоскогір'я, гори і нагір'я

  Основними формами рельєфу Землі є гори і рівнини. Гори займають 40% суші земної кулі, рівнини — 60%.

  Гори — це значні, високо підняті над місцевістю, сильно і глибоко розчленовані ділянки земної кори із складчастою або складчасто-бриловою структурою. Довжина гір — сотні і тисячі кілометрів, висота — до декількох кілометрів, глибина розчленування — сотні метрів. Гірські країни (гори) складаються із окремих гірських хребтів та міжгірських долин і котловин, що розділяють ці хребти. Гірський хребет — лінійно витягнуте підняття з нахиленими в протилежні боки схилами. Найвища частина хребта на перетині схилів називається гребенем. Вздовж нього розміщуються підвищення — вершини — і пониження — сідловини. Найнижчі і найширші, відносно доступні сідловини використовуються як перевали, по них прокладені дороги. Вершини гір, як правило, шпилясті, але можуть бути і слабо опуклими.

  Ділянка перетину двох або декількох гірських хребтів називається гірським вузлом. Вони високі і важкодоступні. Між хребтами, а інколи і впоперек них є на різних висотах міжгірські долини — по вісях ввігнутих складок або по тектонічних розломах. Міжгірські долини утворюються під впливом льодовиків і рік. На схилах гір розміщуються поселення.

  За абсолютною висотою гори поділяють на три групи: низькі — до 1000 м. (Середній Урал), середньовисотні — 1000—2000 м. (Карпати), високі — понад 2000 м. (Тянь-Шань). Низькі гори характеризуються круглими вершинами, похилими схилами, порівняно широкими річковими долинами. Для високих гір типові гострокінцеві вершини, переважно вкриті снігами і льодовиками, вузькі долини, круті схили. Середньовисотні гори мають перехідні зовнішні риси. Найвищі гори — Гімалаї з вершиною Еверест (Джомолунгма) — 8848 м.

  За походженням гори поділяються на складчасті, брилові і складчасто-брилові.

  До категорії гір відносять і плоскогір'я, які сформувалися на давніх платформах. Це значні ділянки земної кори, які різко підняті по розломах (до 1000 м і більше) над навколишніми рівнинами, в яких частіше плоска або слабохвильова поверхня; вони значно розчленовані глибокими вузькими річковими долинами, особливо в крайніх частинах. Плоскогір'я складені або зім'яті в складки, або вимощені горизонтально залягаючими, стійкими до розмиву, часто вулканічними породами. Плоскогір'я — перехідна категорія рельєфу між горами і рівнинами (Середньосибірське, Західно-Австралійське та ін.).

  Нагір'я — значні за площею ділянки гір, що характеризуються поєднанням гірських хребтів і вирівняних ділянок, розміщених високо над рівнем моря (Вірменське, Іранське).

  За абсолютною висотою земної поверхні рівнини поділяються на низовинні — до висоти 200 м (Амазонська, Прикаспійська, Індо-Гангська та ін.), височинні — від 200 до 500 м (Середньоруська, Валдайська). До рівнини відносять також плато, котрі, як правило, розміщені на висотах понад 500 м.

  За зовнішнім виглядом рівнини можуть бути плоскі, хвилясті, горбисті, східчасті, а за загальним похилом поверхні — горизонтальні, похилені, опуклі, ввігнуті.

  Різний зовнішній вигляд рівнин залежить від їх походження і будови. Більшість рівнин розміщуються на плитах давніх і молодих платформ і складені пластами твердих осадових порід великої товщини — сотні метрів і навіть кілометрів. Такі рівнини називаються пластовими. Вони нерідко прикриті пухкими четвертинними континентальними відкладами невеликої потужності, від чого залежить їхній сучасний вигляд. Найбільші за площею — алювіальні, льодовикові і водно-льодовикові рівнини.

  Алювіальні рівнини складені річковими шаруватими наносами (алювієм), потужність яких досягає десятків і навіть сотень метрів (Велика Китайська рівнина, піщані пустелі Каракуми, Індо-Гангська низовина).

  Льодовикові (моренні) рівнини складені несортованими суглинками з валунами і щебенем, що принесені льодовиками десятки — сотні тисяч років тому. їхній рельєф горбистий. Вони займають значні простори на півночі Північної Америки до Великих озер, північ зарубіжної Європи до середньовисотних гір.

  Водно-льодовикові рівнини розміщуються на найнижчих ділянках серед морських рівнин або вздовж їхніх південних окраїн. їх склали піски, що залишилися на місцях водно-льодовикових потоків.

У цілому вони плоскі і заболочені, подекуди піски перевіяні й утворюють дюни, наприклад, Полісся, Мещера.

  По узбережжях морів та океанів простягаються низовинні плоскі морські рівнини. Це колишні ділянки морського дна, що стали сушею в результаті недавнього підняття. їх склали потужні (на декілька кілометрів) пухкі морські осадові породи (піски, глини). До них належать Прикаспійська і Причорноморська низовини.

  Рівнини, які виникли на місці гір в результаті їхнього руйнування, називаються денудаційними. Вони вкриті твердими кристалічними породами, зім'ятими в складки (Казахський дрібносопковик, рівнини Канадського і Балтійського щитів).

  Плато — це підвищені рівні, слабо розчленовані ділянки, які відділені від прилеглих рівнин виступами. Плато утворюються на плитах платформ при їх піднятті по розломах. Вони складені зверху або осадовими, або вулканічними породами (плато Устюрт у центральній Азії, Декап, Колорадо).


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua