Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

47. ЕКОНОМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ

47.3. Типи економічних районів і їх галузева структура

Економічний район — це господарська територія, яка вирізняється всередині країни спеціалізацією та структурою виробництва, природними й людськими ресурсами, а також економіко — географічним положенням.

  На практиці виокремлюють різні типи економічних районів. Передусім слід назвати галузеві та інтегральні райони.

  Галузеві райони є в усіх країнах світу. Вони — наслідок просторової концентрації виробництва даної галузі промисловості або сільського господарства в певних частинах країни, де для їхнього розвитку склалися найсприятливіші умови.

  Для визначення галузевих економічних районів використовують одну або кілька головних ознак, що характеризують територіальне поширення однієї з галузей або якогось виробництва промисловості, сільського господарства, будівництва, соціально-культурного комплексу тощо.

  Виокремлення галузевих спеціалізованих районів має науково-методичне і практичне значення в розвитку та розміщенні продуктивних сил, удосконаленні територіальної організації виробництва.

  Інтегральний економічний район — територіально цілісна частина народного господарства країни, що охоплює економічні й соціальні сфери та їхнє географічне середовище в межах певної території. Ознаки такого районування — наявність територіально-виробничого комплексу відповідного рангу та економічного тяжіння території до ядра району.

  В системі економіко — географічного районування поширена тричленна таксономія районів: макро-, мезо- й мікрорайонування.

  Макрорайонування — це поділ території країни на основні економіко — географічні райони з метою виявлення й розмежування виробничих територіальних комплексів, як дійсних, так і тих, що формуються. Кожен із них виконує певні господарські функції та є функціональною ланкою господарства країни. Таке районування допомагає раціонально організувати управління продуктивними силами на певній території, що характеризуються відповідною спеціалізацією, комплексністю й пропорційністю розвитку всіх галузей з найповнішим використанням природних та економічних умов.

  Мезорайонування — вирізнення в межах основних економіко — географічних районів підрайонів, що охоплюють господарські комплекси адміністративно-територіальних одиниць (крім адміністративних районів). Це, власне, є економічним адміністративним районуванням. Економіко — географічні мезорайони формуються здебільшого навколо великих промислових вузлів, із тісними економічними зв'язками між цим ядром району та його периферією.

  Мікрорайонування (низове адміністративно-господарське) — це виявлення локальних господарських комплексів у низових  адміністративних одиницях. Його економічним підмурівком є місцеві господарські зв'язки, що виникають між сільським господарством і переробною промисловістю, підприємствами з обслуговування. При цьому формуються господарські контакти місцевих економічних центрів із прилеглою територією.

  У кожному економічному районі окремі галузі виконують певну роль у процесі виробництва та обігу товарів. Основу господарства району становлять галузі спеціалізації, які визначають його виробничий профіль і місце в територіальному поділі праці. Друга група галузей забезпечує розвиток першої сировиною, напівфабрикатами, паливом, енергією, транспортними послугами (допоміжні галузі). Група обслуговуючих галузей забезпечує безпосередні потреби населення в товарах широкого споживання.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua