Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

43. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН СВІТУ

43.17. Сполучені Штати Америки (США)

  Географічне положення та основні відомості про країну. Держава в Північній Америці. Територія — 9264 тис. км2. Складається з трьох несуміжних частин: 1) власне територія США, розміщена між 24°30'—49°23' північної широти і 66°57'—124°45' західної довготи, площа — 7,83 млн. км2, межує на півночі з Канадою, на півдні — з Мексикою, омивається водами Тихого та Атлантичного океанів, Мексиканської затоки; 2) Аляска, площа —1,53 млн. км2, межує з Канадою, омивається водами Тихого й Північного Льодовитого океанів; 3) Гавайї — 24 острови в Тихому океані загальною площею 16,7 тис. км2, що знаходяться за 4000 км. від західного узбережжя основної частини країни. США має ряд володінь: Пуерто-Ріко і Віргінські острови в

Карибському морі, Східне Самоа, Гуам, Мідуей, Уейк та ін. в Тихому океані. Столиця — Вашингтон (понад 600 тис. жителів). Адміністративний поділ — 50 штатів і федеральний округ Колумбія. Офіційна мова — англійська. Релігія: більшість віруючих належить до протестантської (57%) і католицької (28%) церков. Грошова одиниця — долар (1 долар = 100 центам).

   США — федеративна республіка. Глава держави — президент. Президент і віце-президент обираються двоступеневими виборами строком на 4 роки. Президентські вибори проводяться у високосний рік. Законодавча влада належить конгресові, який складається з двох палат: сенату і палати представників. Виконавча влада належить президентові, який є головнокомандувачем збройних сил США. Президент призначає Кабінет міністрів (уряд) за згодою сенату.

  У США існує двопартійна система, за якої боротьба за владу відбувається між двома основними політичними партіями: Демократичною та Республіканською. Крім цих партій, у країні існують інші політичні партії, які не відіграють помітної ролі в житті країни.

  Найбільші профспілкові об'єднання — Американська федерація праці — Конгрес виробничих профспілок (АФП—КВП). С й незалежні профспілки.

  У негритянському русі основними організаціями є: Національна асоціація сприяння прогресові кольорового населення, Національна міська ліга, Конгрес расової рівності, Конференція християнського керівництва на Півдні, Коаліція чорних членів профспілок, Національний об'єднаний фонд чорних.

  Провідні організації ділових кіл: Національна асоціація промисловиків, Американська асоціація банкірів, Рада бізнесменів, Торгова палата США та ін. На правому фланзі політичного спектра знаходяться такі організації, як Ку-клукс-клан, Товариство Джона Берча, Рада білих громадян та ін.

   Природні умови та ресурси. Рельєф країни дуже різноманітний. Майже вся західна частина країни та Аляска — це хребти, плоскогір'я та плато гірської системи Кордильєр. Найвища точка США гора Мак-Кінлі (6139 м.) знаходиться на Алясці. У східній частині — середньовисотні гори Аппалачі (до 2037 м.). У системі Кордильєр між Скелястими горами на сході та горами Сьєрра-Невада (понад 4400 м) — пустельне плоскогір'я Великий Басейн. На крайньому та південному заході знаходиться декілька западин. Деякі з них (Долина Смерті) лежать нижче рівня моря. В середній частині від кордону з Канадою до Мексиканської затоки розпросторилися Внутрішні  рівнини (Центральні рівнини, Великі рівнини, Примексиканська низовина). Низовини простяглись і вздовж східного узбережжя США. Гавайські острови є групою вулканів висотою до 4205 м. над рівнем моря.

   На півночі основної території США переважно помірний клімат, на півдні — субтропічний. Крайній південь півострова Флорида і Гавайські острови знаходяться в тропічному кліматичному поясі. Більша частина Аляски лежить у субарктичному поясі, і лише її південні райони — в помірному. Середні температури січня в центральних районах Аляски -ЗО °С, в Чикаго -3,7 °С, в Лос-Анджелесі + 12,3 °С, в Маямі +20 °С. У липні в центрі Аляски +15 °С, у Вашингтоні +23 °С, в Новому Орлеані +27 °С. У Долині Смерті зафіксовано температуру +56,7 °С. Річна сума опадів теж дуже різноманітна. На північному заході основної території вона досягає 3000—4000 мм, на Внутрішніх рівнинах — від 1500 мм. на сході до 300 мм. на заході.

  Найбільші річки США — Міссісіпі з притоками Міссурі та Огайо, Святого Лаврентія, Колумбія, Колорадо, Ріо-Гранде. Режим більшості річок нерегулярний і залежить від танення снігів чи випадіння дощів. На півночі країни знаходяться Великі озера: Верхнє, Гурон, Мічиган, Ері, Онтаріо. У зниженні Великого Басейну утворилося Велике Солоне озеро. Велика кількість озер у Флориді та на Алясці.

  Ґрунтовий покрив США дуже різноманітний. На Алясці поширені арктичні, тундрові, мерзлотно-тайгові та підзолисті ґрунти. На основній території на півночі її рівнинної частини — каштанові, чорноземні та чорноземоподібні ґрунти прерій. На сході північної частини США переважають бурі лісові. У південно-східній частині країни — жовтоземи й червоноземи вологих лісів. Далі на захід їх заступають червонувато-чорні, коричневі та сіро-коричневі ґрунти. Великий Басейн вкритий бурими напівпустельними ґрунтами.

  У минулому майже 50% території США було під лісами. Вони ще збереглися на північному сході країни і в районі Великих озер (сосна, ялина, ялиця, липа, клен, ясен). В Аппалачах у нижньому поясі ростуть широколистяні ліси з дуба, клена, платана, тюльпанного дерева. Рослинність прерій на Центральних рівнинах майже не збереглася. У південній частині гірської системи Кордильєр багато великих кактусів. У Скелястих горах переважають хвойні ліси. У Каліфорнії ростуть величезні секвої. На Алясці — хвойне рідколісся і тундрова рослинність.

  Різноманітним є тваринний світ. У зоні мішаних лісів водяться бурий ведмідь, росомаха, рись, куниця; у лісах Аппалачів — великий бурундук, віргінський олень, червона рись тощо. На південному сході трапляються пекарі, алігатори, кайманові черепахи. Тварини прерій (бізони, вилорогі антилопи, олені мазаліс) збереглися майже виключно в заповідниках. На схилах Кордильєр водяться ведмеді гризлі, сніговий цап, жовторогий баран. На півдні — ягуар, броненосець. У багатьох районах трапляються пуми, гримучі змії. На Алясці — олень карибу. На Алеутських островах — калан і котик.

Заповідні території охоплюють майже 30 млн. га. Серед них всесвітньовідомі національні парки: Йєллоустонський, Йосемітський, Секвоя, Гранд-Каньйон.

  Природні ресурси США надзвичайно багаті й різноманітні. Вирізняються земельні, водні, лісові, рекреаційні тощо. З корисних копалин найбільше значення мають родовища нафти й газу на півдні, у центрі та на Алясці. В Аппалачах і на Алясці — великі запаси кам'яного вугілля. В районі Великих озер та в інших районах є значні поклади залізної руди. На Алясці й на заході експлуатуються родовища золота. У гірських районах, переважно в Кордильєрах, численні родовища кольорових металів: міді, цинку, молібдену, вольфраму, ртуті тощо. У південній частині Кордильєр — родовище урану. Є також запаси титану, марганцю, свинцю, срібла, різноманітних будівельних матеріалів, кухонної та калійної солей, сірки, фосфоритів тощо.

  Населення. На території США проживає 263,81 млн. осіб (3-є місце у світі після Китаю та Індії). Початок формуванню американської нації поклала імміграція. Отож, сучасні американці (крім нечисленних корінних жителів — індіанців, ескімосів, алеутів та гавайців) — це нащадки вихідців із Європи, Японії, Китаю, Філіппін та інших країн. Складовою американської нації є також до 30 млн. негрів, предків яких було завезено сюди з Африки для роботи на плантаціях південних штатів. У країні 80% складає біле населення, 12% — чорні, особи інших расових та етнічних груп — 8%.

  США — одна з найбільш урбанізованих країн світу: кожні троє з чотирьох американців живуть у містах. Головна роль у розселенні належить таким міським агломераціям, як Нью-Йоркська, Лос-Анджелеська, Чиказька, Філадельфійська, Сан-Франциська, Х'юстонська, Детройтська та ін. Деякі агломерації зрослися і утворили мегалополіси — Босван (від Бостона до Вашингтона), Приозерний (від Мілуокі до Пітсбурга), Каліфорнійський (від Сан-Франциско до Сан-Дієго). Найбільші міста — Нью-Йорк (понад 7 млн. жителів), Лос-Анджелес (3,5 млн.), Хьюстон (1, 6 млн.), Філадельфія (1, 6 млн. жителів).

  Населення, зайняте в сільському господарстві, живе здебільшого на фермах, розташованих далеко одна від одної.

  Господарство. США — високорозвинена постіндустріальна країна. Для її господарства характерні комплексний розвиток усіх сучасних виробництв, їхні величезні розміри, новітні техніка, технологія та організація праці, високий рівень зайнятості населення. Майже 2/3 зайнятих працюють у нематеріальній сфері (послуги, торгівля й харчування, фінанси, управління), 0,6% — у добувній, 19% — в обробній промисловості, 6% — у будівництві, 6% — на транспорті, у зв'язку й комунальному господарстві, 2,7% — у сільському господарстві, на лісорозробках і в рибальстві. Такий розподіл трудових ресурсів є прогресивним і відповідає сучасним вимогам.

  Ринкова економіка США поєднує державну, велику корпоративну і дрібну приватну власність. Державна власність охоплює інфраструктури об'єкти (транспортні, комунікаційні, енергетичні, екологічні, освітні, наукові), військове майно. Державі належить 300 млн. га земель (майже 1/3 площі країни). Вирішальну роль у матеріальному виробництві відіграють великі корпорації. Найбільшими з них є «Дженерал моторе», «Форд мотор», IBM, «Дженерал електрик», «Філіпп Моріс», «Екон», «Мобіл», «Боїнг» та ін. Дрібна приватна власність особливо поширена в торгівлі, громадському харчуванні та обслуговуванні. Виникнення й розміщення дрібних підприємств здебільшого стихійні. Великі й корпоративні підприємства формуються на науковій основі. Засобами державного впливу на всю економіку є оподаткування, дозвіл або заборона, субсидії, закупівлі продукції, регулювання цін та умов діяльності. Важливим для країни галузям надається пряма державна допомога. У 80-і pp. таку допомогу одержали автомобільні корпорації, що опинились у скрутному становищі через жорстку конкуренцію японських концернів. Важливим аспектом господарювання стали наукові дослідження. їх здійснюють урядові установи, лабораторії корпорацій та університети. Характерною рисою США є наявність величезного військово-промислового комплексу. Військові замовлення уряду мають істотне значення для цілих галузей і територій.

  Промисловість. Основну роль в економіці США відіграє промисловість, особливо машино - і приладобудування, електронна та електротехнічна галузь, металургія, нафтова, хімічна, автомобільна, авіаційна та аерокосмічна галузі. В індустріальному виробництві значного розвитку набули як добувна, так і обробна галузі промисловості.

  Основними кам'яновугільними басейнами країни є Аппалачський і Центральний. Нафту і природний газ добувають у таких районах: 1) Галф — узбережжя і шельф Мексиканської затоки в штатах Техас і Луїзіана; 2) Мідконтинент — внутрішня частина штатів Техас і Оклахома; 3) Каліфорнія та її шельф; 4) північне узбережжя Аляски.

  Потоки нафти і природного газу спрямовані у Приозер'я та на північне американське узбережжя. Транспортування газу здійснюється трубопроводами, нафти і нафтопродуктів — трубопроводами та морем. Танкери везуть їх з Аляски до Сієтла та з Галфу навколо Флориди в район Філадельфії та Нью-Йорка. Головний залізорудний басейн знаходиться біля озера Верхнього. Уран і руди кольорових металів добувають у Кордильєрах, фосфорити — у Флориді, калійні солі — в штаті Нью-Мексико. США посідають 1-е місце у світі за вартістю мінеральної сировини, яку видобувають самі, і водночас — 1-е місце як її імпортер. Це пояснюється як величезними потребами, так і бажанням і можливістю одержати дешеву продукцію з інших країн і заощадити власні ресурси. Так, видобуток нафти у США дорівнює 400 млн. т. на рік, а імпорт нафти й нафтопродуктів — понад 200 млн. т., тобто імпортують 1/3 того, що споживають.

  Енергетика — одна з найдинамічніших галузей господарства США. У структурі енергоспоживання є всі види промислових джерел: нафта (її частка 41%), природний газ (24%), вугілля (24%), атомна, гідро - і геотермальна енергія (11%). Загальна енергозабезпеченість виробництва й побуту дуже висока. Вугілля використовують передусім як паливо для теплових електростанцій, природний газ — у комунальному господарстві, нафту — як моторне паливо. Країна виробляє понад 2600 млрд. кВт • год. електроенергії. Вирішальною є частка теплових електростанцій. Найбільші гідростанції побудовані на річці Колумбія, багато невеликих — у Каліфорнії та на річці Теннессі в Аппалачах. Геотермальна станція потужністю 1 млн. кВт діє в Долині Гейзерів у Каліфорнії. Працюють 110 атомних реакторів загальною потужністю 104 млн кВт. Найбільше їх — навколо Чикаго, Детройта і Нью-Йорка.

  Обробна промисловість — основа матеріального виробництва США. Представлена всіма сучасними галузями. У країні виготовляють найрізноманітніші засоби виробництва і споживчі товари. На 1-му місці за вартістю продукції (майже 2/5) — машинобудування. Значну роль відіграють також харчова, хімічна, поліграфічна, паперова, металургійна, швейна промисловість та виготовлення виробів із пластмаси. Важливим у структурі обробної промисловості є  зрушення від важкої індустрії до електроніки і засобів автоматизації. Якщо в 70-х pp. виплавляли майже 140 млн. т. сталі, то тепер — близько 100. На передньому плані за кількістю зайнятих виявилися авіакосмічна промисловість, виробництво електронних компонентів, конторського обладнання (оргтехніки) і комп'ютерів, а також засобів зв'язку.

  У територіальному плані головні зміни пов'язані з переміщенням підприємств у передмістя та в цілому на південь і захід. Колись промислові підприємства розміщувались у внутрішніх зонах міста. У процесі субурбанізації вони переміщуються в передмістя. Якщо в 1950 р. на північ припадало 72% промислової продукції, на південь — 20 і на захід — 8%, то нині — відповідно 50, 33 і 17% . На півночі обробна промисловість, як і раніше, зосереджена в так званому промисловому поясі. Орієнтовні його межі: Бостон — Балтимор — Сент-Луїс — Мілуокі. Незважаючи на зростання ролі інших районів, промисловий пояс і тепер залишається головною індустріальною частиною США. На Півдні обробна промисловість більш розосереджена, але й тут є дві компактні індустріальні зони: Аппалачський Підмонт і узбережжя Галфу. На заході головні райони обробної промисловості сформувалися в Каліфорнії та на північному заході. Найбільші промислові центри: Нью-Йорк, Чикаго, Лос-Анджелес, а також Бостон, Філадельфія, Клівленд, Детройт, Сент-Луїс, Даллас — Форт-Уерт і Х'юстон.

  На розміщення традиційних галузей обробної промисловості насамперед впливали сировинно-транспортний чинник, наявність дешевої робочої сили і ринків збуту. Нові наукоємні галузі орієнтуються в своєму розміщенні на наукові установи, наявність кадрів вищої кваліфікації та екологічно чисте природне середовище. Вони найбільше концентруються на Атлантичному узбережжі, півночі Каліфорнії. Але й поза цими двома ареалами є багато окремих міст, де новітні виробництва також набули значного розвитку.

  Сільське господарство США виробляє продукцію для власних потреб і на експорт. Цьому сприяє природне середовище та ефективне господарювання. Якщо в Індії один селянин обробляє 1 га. землі, то один фермер США — 50—60 га. Американські ферми високомеханізовані, мають прекрасну енергетичну, інфраструктурну і наукову забезпеченість. Для підтримки фермерів уряд уже протягом кількох десятиліть щорічно надає їм багатомільярдні субсидії. Проте і в цих умовах традиційні сімейні ферми з наділами по 64 га. землі не витримують конкуренції й розорюються. їх стає дедалі менше.

У 1950 р. налічувалось 5,6 млн. ферм, нині — 2,1 млн. Більша частина товарної продукції давно вже надходить від великих господарств, які використовують найману робочу силу. Безпосередньо в сільськогосподарському виробництві працює понад 3 млн. осіб. їх доповнюють майже 20 млн. тих, хто обслуговує сільське господарство, переробляє та реалізує його продукцію.

  Сільське господарство США є багатогалузевим. Важливу роль відіграють і рослинництво, і тваринництво. Орні землі становлять 180 млн. га. (це більше, ніж в усій Латинській Америці), природних пасовищ — майже 220 млн. га. Понад 18 млн. га. земель у посушливій західній частині країни штучно зрошується.

   У рослинництві головними є кормові культури: кукурудза, сорго, ячмінь, сіяні трави. Так званий кукурудзяний пояс знаходиться на Центральних рівнинах. Тут щороку вирощують 200—230 млн. т. кукурудзи, або 2/5 її світового збору. Пшениці як продовольчого зерна одержують 60—80 млн. т. Її посіви зосереджено у преріях, у «пшеничному» поясі, який розпростерся від Канади до Техасу. І «кукурудзяний», і «пшеничний» пояси належать до найвідоміших зернових районів світу. їх освоєння є легендарною сторінкою американської історії. Природні умови мало впливають на валові збори зерна й посівні площі. Проте розміри їх коливаються з року в рік з огляду на кон'юнктуру на внутрішньому і особливо — на світовому ринках. З олійних культур поширені соя, арахіс і, останнім часом, соняшник. До другої світової війни США були головним імпортером олії; тепер, завдяки сої, вони стали головним її експортером. У північних штатах вирощують цукрові буряки; в дельті Міссісіпі, у Флориді та на Гавайських островах — цукрову тростину. Збір картоплі порівняно незначний, оскільки її, як і хліба, споживають мало. Збір та різноманіття овочів і фруктів у країні чи не найбільші у світі. їх споживають багато, протягом усього року у свіжому вигляді. Значна частина їх іде на переробку, особливо на виготовлення соків. Колись овочі та фрукти вирощували на кожній фермі, нині — лише у спеціалізованих районах, як-от: узбережжя Великих озер, Приатлантична низовина, Флорида й Каліфорнія. Овочі та фрукти для власного споживання, як і інші продовольчі товари, фермери купують у магазинах.

  Із технічних культур традиційними стали тютюн і бавовник. Тютюн вирощують на Приатлантичній низовині та по інший бік Аппалачських гір, а надто у штатах Північна Кароліна й Кентуккі. Переважає світлий і слабкий тютюн, що призначається для  виготовлення сигарет. Бавовник колись вирощували на рабовласницьких плантаціях півдня. Південь і «бавовниковий» пояс були синонімами. Тепер «бавовниковий» пояс розпався на розрізнені ареали: алювіальну долину Міссісіпі та оазиси зрошуваних земель від Техасу до Каліфорнії.

  Тваринництво має чудову кормову базу: кормове зерно, сіяні та природні пасовища. Переважає м'ясний напрям. М'ясо — важливий елемент харчування американців. Його значне виробництво орієнтовано на задоволення внутрішніх потреб. М'ясо не експортується, його навіть завозять з інших країн. Поголів'я великої рогатої худоби становить близько 100 млн. голів, свиней — 55 млн. Бройлерів щорічно вирощують до 5,5 млрд. штук. Найбільше великої рогатої худоби зосереджується на фермах і ранчо Великих рівнин, що простерлись у меридіональному напрямі від Канади до Мексики. Свинарство характерне для «кукурудзяного» поясу, вирощування бройлерів — для південних штатів. Частка молочного стада порівняно невелика. Найбільше молока і молочних продуктів виробляють у Приозер'ї та на північному сході.

   Заготівлю лісу в США зосереджено в Кордильєрах північного заходу і на південному сході. Найбільше промислове значення мають дугласова ялиця, жовта південна сосна і дуб. Лісові багатства не тільки широко використовуються, а й активно поновлюються, особливо за вологого й теплого клімату Південного Сходу.

США — одна з найбільших риболовних країн світу. Промисел ведеться в морях Атлантичного і Тихого океанів.

  Транспорт. США мають розвинену транспортну систему. Саме завдяки їй цю велику країну добре освоєно. Вантажі перевозять залізницями, автомобілями, внутрішнім водним і трубопровідним транспортом. Залізниці побудовані ще в минулому столітті. їх довжина навіть зменшується. Будівництво автомобільних шляхів триває й нині. Практично немає населених місць, у тому числі й ферм, до яких не було б прокладено доріг. Найбільш ефектно виглядає система швидкісних міжштатних автострад — хайвеїв. Загальна довжина їх становить майже 70 тис. км, і вони сполучають між собою всі міста з населенням понад 50 тис. душ. Це багатосмугові магістралі з розділеним рухом і перехрещенням на різних рівнях. Залізниці та автомобільні дороги утворюють кілька широтних і меридіональних напрямів, які дістали назву «транспортних коридорів». їх вузловими центрами на узбережжях стали великі міста, а всередині країни — Чикаго, Сент-Луїс і Атланта.

  До внутрішніх водних шляхів належать озера, річки й канали. З'єднані між собою каналами річка Міссісіпі, Великі озера і річка Св. Лаврентія є найдовшим у світі внутрішнім водним шляхом від Мексиканської затоки до Північної Атлантики. Поглиблення каналів на річці Св. Лаврентія на території Канади дало можливість океанським суднам підніматись аж до Чикаго і Дулута. Великим озерам офіційно надано статус четвертого морського узбережжя США. Берегові канали, які з'єднують гирла річок і лагуни, оперізують Атлантичне та Мексиканське узбережжя. Ними річкові судна пересуваються вздовж берега, не виходячи у відкрите море. Розгалужена система трубопроводів з'єднує місця видобутку та споживання нафти й газу. Густота транспортної мережі є найбільшою в східній частині країни і в Каліфорнії, тобто вона пропорційна розміщенню населення та його господарській діяльності. США мають значний торговий флот. Найважливіші системи морських портів сформувалися навколо Нью-Йорка, Нового Орлеана, Х'юстона і Лос-Анджелеса. У морських комунікаціях істотну роль відіграє Панамський канал, через який здійснюється морський зв'язок між східним і західним узбережжями країни.

  У перевезенні пасажирів переважає власний автомобіль. Насиченість країни автомашинами є найвищою в світі — 500 одиниць легкових і 200 одиниць вантажних на 1000 жителів. Усього в країні майже 180 млн. автомашин, у тому числі 125 млн. легкових. Власна машина стала традицією та елементом престижу ще в 20-х pp. XX ст. Вона має величезний вплив на життя країни, стала передумовою субурбанізації та встановлення міського способу життя в позаметрополітенській Америці. Автомобілебудування вже багато десятиліть посідає 1-е місце в обробній промисловості. У ньому зайнято 750 тис. робітників. Крім того, понад 5 млн. осіб працюють у системі автосервісу. Автомобільний транспорт щороку споживає 400—500 млн. т бензину і є головним забруднювачем атмосфери в містах. У перевезеннях пасажирів важливе місце посідає повітряний транспорт. За насиченістю аеропортами, розмірами парку магістральних літаків і кількістю перевезених пасажирів США не мають рівних у світі. Аеропорти Чикаго, Далласа — Форт-Уерта, Атланти й Лос-Анджелеса вважаються чотирма найбільш завантаженими у світі.

  Зовнішньоекономічні зв'язки. Внутрішній ринок завжди був головним для господарства США. Він найбільш місткий у світі як для споживчих товарів, так і для продукції виробничого призначення.

Водночас США широко користуються всіма вигодами міжнародного поділу праці, і їхня частка у світових економічних відносинах є найбільшою. Країна експортує виробниче устаткування й машини, літаки та аерокосмічну техніку, зброю, вугілля, пшеницю, кормове зерно, сою, бавовну, тютюн. Як експортер наукоємних товарів, патентів та інформації, США — поза конкуренцією. Держава імпортує нафту й нафтопродукти, автомобілі, побутові техніку й вироби, газетний папір, продукти тропічного рослинництва. Широкий імпорт трудомістких виробів, особливо споживчого призначення, виправданий високою вартістю американської робочої сили. Так, американські заводи випускають 11 —12 млн. автомобілів на рік. Ще 5—6 млн. автомобілів країна імпортує. Головні торговельні партнери США — індустріально розвинені країни Європи, Канада і Японія. Регіонами прямих приватних інвестицій є Канада та Латинська Америка.

  Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. Населення США має високий життєвий рівень, що забезпечується високорозвиненими економікою та сферою послуг.

  Розміщення галузей сфери послуг у США збігається з розміщенням населення. Це роздрібна торгівля та громадське харчування, освіта, медицина, автосервіс і персональні послуги.

  «Верхні поверхи» фінансових і професійних послуг сконцентровані територіально. Вони тяжіють до великих міст, значення і статус яких визначаються тепер не стільки матеріальним виробництвом, скільки розмірами невиробничої сфери. Саме у великих містах розміщені штаб-квартири корпорацій, банки, страхові, торгові, транспортні й туристичні компанії. Тут же знаходяться головні видавництва, редакції газет і журналів, рекламні агентства, радіо - й телевізійні студії, культурні та спортивні заклади. Центральні ділові райони великих міст стали своєрідною вітриною США. Вони охоплюють значні площі, мають модерну архітектуру, привабливий вигляд і зелене оздоблення. Тут багато готелів і так званих місць інтересу: фешенебельних магазинів і салонів, театрів, концертних залів, музеїв тощо.

  Національні парки знаходяться переважно в гірських і тихоокеанських штатах. Серед курортних місцевостей найпопулярніші — Флорида й Гавайї. Культурна спадщина США, порівняно з країнами Азії і Європи, — молода. Ставлення до неї дуже дбайливе. Визначною пам'яткою історії США є будинок «Індепенденс-Холл» у Філадельфії, де 1776 р. було проголошено незалежність країни.

  До провідних вищих навчальних закладів США належать:  Гарвардський, Стенфордський, Прінстонський, Колумбійський, Йєльський університети, Массачусетський технологічний інститут та ін.

  За кількістю періодичних видань США посідають провідне місце у світі. У 1991 р. у США виходило 22 928 видань, у тому числі 11 689 газет, 11 239 журналів та інших періодичних видань. Найбільшими газетами є: «Уолл-Стріт джорнал», «Ю-Ес-Ей тудей», «Лос-Анджелес тайме», «Нью-Йорк Тайме», «Вашингтон пост». Серед найбільш впливових загальнополітичних щотижневиків широко відомі «Тайм», «Ньюсуїк», «Ю. С. ньюс енд уорлд ріпорт».

  У радіомовленні перед ведуть «Коламбіа бродкастінг сістем» (Сі- Бі-Ес), «Нейшнл бродкастінг компані» (Ен-Бі-Сі), «Амерікен бродкастінг компані» (Ей-Бі-Сі). Крім них, користуються популярністю компанії: «М'ючуел бродкастінг сістем» (Ем-Бі-Ес) і «Паблік бродкастінг сістем» (Пі-Бі-Ес). Три перші радіомовні корпорації утворили три головні телевізійні мережі країни. Успішно розвивається телеслужба «Кейбл ньюс нетуорк» (Сі-Ен-Ен) з радіомережею «Сі- Ен-Ен рейдіо». Провідні інформаційні агентства: «Ассошіейтед пресс» (АП) та «Юнайтед пресс інтернешнл» (ЮПІ).


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua