Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

43. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН СВІТУ

43.16. Туреччина

  Географічне положення та основні відомості про країну. Туреччина знаходиться у двох частинах світу — на заході Азії та на крайньому південному сході Європи. Азійська та європейська частини країни переділені Мармуровим морем, протоками Босфор і Дарданелли. Близько 97% території країни — це півострів Мала Азія. На півночі, заході й півдні країна має широкий вихід до Чорного й Середземного морів. На північному сході Туреччина межує з Грузією, Вірменією та Азербайджаном, на сході — з Іраном, на південному сході — з Іраком і Сирією, на північному заході — з Грецією та Болгарією. Географічне положення країни в цілому сприятливе — її перетинають важливі транспортні магістралі.

  Територія — 779,4 тис. км2, із них у Європі — 23,7 тис. км2. Населення — 63,41 млн. осіб (1996 p.). Столиця — Анкара (2,6 млн. жителів). Офіційна мова — турецька. Релігія — іслам (сунітського напряму). Грошова одиниця — турецька ліра (1 ліра = 100 курушам).

  Туреччина — республіка. Глава держави — президент, якого обирає парламент строком на 7 років. Законодавча влада належить великим національним зборам Туреччини -— однопалатному парламентові (450 депутатів), обираному на 5 років. Виконавча влада здійснюється президентом та урядом — Радою міністрів на чолі з прем'єр-міністром.

  Політичні партії: Партія вірного шляху, Соціал-демократична народна партія, Партія вітчизни, Партія національного благоденства. Найбільші профспілкові об'єднання: Конфедерація робітників профспілок Туреччини, Конфедерація революційних робітників профспілок.

  Природні умови та ресурси. Переважними формами рельєфу Туреччини є гори і плоскогір'я, в основному молоді. Найвищі вони на сході країни, де знаходиться гора Великий Арарат (5165 м.). Низовинні ділянки — це невеликі площі здебільшого поблизу морських узбереж на півдні, заході та північному заході.

  Клімат Туреччини субтропічний. Для нього характерні доволі значні контрасти температури і зволоження залежно від висоти місцевості над рівнем моря і віддаленості від нього. На узбережжях морів на заході та півдні клімат середземноморського типу з сухим літом і дощовою зимою. На північному сході країни він рівномірно зволожуваний протягом року. У внутрішніх районах клімат континентальний. Середні температури січня на північному узбережжі +5 °С, на південному +10 °С, на внутрішніх плоскогір'ях від 0 до -5 °С. Влітку на північному заході +22, +24 °С, на південному узбережжі +25, +32 °С, у внутрішніх районах +15, +22 °С. На узбережжі поблизу кордону з Грузією випадає до 3000 мм. опадів за рік, у внутрішніх районах Анатолійського плоскогір'я — 200—350 мм.

  Річки Туреччини належать до басейнів Перської затоки (Індійський океан) — Тигр і Євфрат, Каспійського — Кура, Аракс та Чорного — Єшиль-Ірмак, Кизил-Ірмак, Чорух — морів. Річки Туреччини, крім найзволоженіших районів, зазвичай не дуже повноводні, влітку вони сильно міліють, а деякі й пересихають. У внутрішніх районах країни та на її сході багато озер. Найбільші з них — Туд і Ван є солоними.

  Ґрунти Туреччини доволі різноманітні. У внутрішніх її районах переважають сірі та світло-бурі ґрунти напівпустель. Тут також поширені каштанові ґрунти сухих степів. У прибережних районах розпросторені коричневі ґрунти. На крайньому північному сході на узбережжі Чорного моря поблизу грузинського кордону трапляються червоноземи вологих лісів. У сухих степах Вірменського нагір'я є ділянки чорноземних ґрунтів.

  Рослинний світ Туреччини також різноманітний. У горах поблизу узбережжя переважає рослинність сухих субтропіків (жорстколисті ліси й чагарники). У підвищених частинах гір їх подекуди заступають хвойні, а у Східнопонтійських горах — листопадні ліси. Внутрішні райони мають рослинність сухих степів і напівпустель. Вірменське нагір'я вкрите гірськими лісами та гірськими степами. Нині понад третина площі країни — під сільськогосподарськими вгіддями.

  У тваринному світі переважають представники гірської фауни (дикі барани, безоарові цапи). У лісових масивах трапляються кабани, козулі, благородні олені, шакали, вовки, смугасті гієни, ведмеді. На крайньому південному сході біля кордонів із Сирією водяться газелі та дикі віслюки — онагри. Багато різних птахів. На південному сході періодично масово розмножується сарана.

  У Туреччині більше десяти національних парків.

  Природно-ресурсний потенціал країни представлений дуже багатими рекреаційними ресурсами майже всього узбережжя. Сприятливі природно-кліматичні умови поєднуються тут із визначними пам'ятками історії та архітектури. На господарський розвиток негативно впливає велика сейсмічність території Туреччини та посушливість її внутрішніх районів. Країна має значні запаси корисних копалин: уранові руди, ртуть, сурма, вольфрам, хроміти тощо. Є родовища вугілля й нафти.

  Населення. Середня густота населення — трохи більше 55 осіб на 1 км2. Найгустіше заселені Східна Фракія та приморські райони Анатолії (понад 100 осіб на 1 км2), найменше — Центральна і Східна Анатолія (10—15 осіб на 1 км2). У східних і південних районах — значна кількість напівкочівників і кочівників (в основному серед курдів і арабів).

  Більш як 90% населення — турки. Велику етнічну групу складають курди (понад 4 млн. осіб), зосереджені в Турецькому Курдистані на сході країни. Більш як 700 тис. — араби, які живуть у південних і південно-східних районах, на кордоні з Сирією. Проживають черкеси, вірмени та ін.

Міське населення складає понад 60% . Найбільші міста: Стамбул (6,6 млн. жителів), Анкара, Ізмір, Адана, Бурса. У містах — мільйонерах мешкає більше 1/5 населення країни.

  Господарство. Туреччина — індустріально-аграрна країна з середнім рівнем розвитку країн. У структурі ВВП частка промисловості становить 25,6%, сільського господарства — 16,7%. Значного розвитку набули торгівля, фінансова діяльність, міжнародний туризм, освіта й наука.

  Промисловість. Провідну роль в індустріальному виробництві відіграє легка промисловість. Переважають малі підприємства з переробки сільськогосподарської сировини й виробництва споживчих товарів. Найбільшими підприємствами текстильної промисловості є бавовняні комбінати в Кайсері та Назіллі. Добре розвинена харчосмакова галузь, представлена великою кількістю цукрових, борошномельних, спиртогорілчаних, олійницьких, консервних і тютюнових підприємств.

  Із галузей важкої промисловості розвивається металургія, представлена металургійними заводами в Карабюці та Іскендеруні, а також сталеливарним заводом в Ереглі. Працює алюмінієвий завод в Сейдішехірі (Центральна Анатолія). Створено декілька підприємств кольорової металургії, головно з виплавки міді.

  Видобуток вугілля здійснюється в Зонгулдацько-Ереглійському кам'яновугільному басейні (узбережжя Чорного моря) та на родовищах бурого вугілля в Західній Анатолії. Видобуваються хромова, мідна і марганцева руди.

   Машинобудування представлене вагоно-, авто -, тракторо- і суднобудуванням. Виробляються верстати, електромотори, сільськогосподарські машини, електро- і радіотехніка. Побудовано декілька нафтопереробних заводів, найбільший з них — в Ізмірі. У країні досить багато підприємств цементної промисловості. Виробляється більш як 50 млрд кВт.год електроенергії.

  Сільське господарство. Основа сільського господарства — рослинництво, яке дає 2/3 продукції. Обробляється 28,5 млн. гектарів, із них 3,8 млн. — зрошувані землі, 24 млн. га — пасовища. Провідні культури — зернові, зокрема пшениця, збір якої перевищує 20 млн. т.; вирощують ячмінь (7,8 млн. т.), кукурудзу. Важливе місце посідають технічні культури — бавовна — сирець (1,6 млн. т.), фундук (456 тис. т.), тютюн (247 тис. т.), цукрові буряки, соняшник, а також виноград, інжир, цитрусові, оливки.

   Тваринництво — важлива галузь сільського господарства, а в східних районах — навіть основа економіки. Поголів'я худоби (млн..): великої рогатої — 19, дрібної рогатої — понад 70, у тому числі овець — 48,6. Туреччина — одна з перших в Азії, особливо щодо поголів'я ангорських кіз, які дають мохерову високоякісну вовну. У деяких районах розводять тутового шовкопряда.

  Транспорт. Туреччина має досить густу мережу шляхів. Протяжність залізниць — більш як 8,4 тис. км, автомобільних доріг із твердим покриттям — 59 тис. км. Тоннаж морського торгового флоту — понад 3,9 млн. т. (1990 p.). З 1973 р. встановлено прямий зв'язок між азійською та європейською частинами Туреччини завдяки мосту через Босфор. Найбільші морські порти: Стамбул, Ізмір, Самсун, Іскендерун.

  Через повітряний простір Туреччини пролягають повітряні траси авіакомпаній багатьох країн. Міжнародні аеропорти знаходяться поблизу Стамбула, Анкари та Ізміра.

  Зовнішньоекономічні зв'язки. Господарство Туреччини поступово наближається до моделі експортно-орієнтованої економіки, яка активно виходить на світовий ринок. Експорт (15,2 млрд. доларів 1992 р.) на 80% складається з продукції обробної (харчова та легка) промисловості. Основні статті імпорту (23,1 млн. доларів у 1992 p.): нафта, промислова сировина, машини та устаткування. Головні торгові партнери: ФРН, Іран, США, Лівія. Туреччина вивозить тканини, одяг, вироби зі шкіри, пшеницю, ізюм, інжир, сухофрукти, горіхи, тютюн, мохер, хромову руду.

  Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. Національний доход на душу населення — 1944 доларів США. Середня тривалість життя — 66 років. Неписьменних — 26% населення. У Туреччині близько 5 млн. безробітних. Понад 2 млн. працюють за кордоном (у ФРН та інших країнах Західної Європи, а також у країнах Близького Сходу).

  У країні — 27 великих вищих навчальних закладів, у тому числі університети: Стамбульський, Стамбульський технічний, Босфорський, Анкарський, Середньосхідний (Анкара).

  Найбільші газети: «Хюррієт», «Міллієт», «Терджюман», «Джумхурієт», «Сабах». Два інформаційні агентства — Анатолійське (субсидується державою) та Анкарське (приватне). Функціонує Незалежна державна телерадіомовна корпорація.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua