Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

43. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН СВІТУ

43.14. Китай

  Географічне положення та основні відомості про країну. Китай знаходиться в Центральній та Східній Азії. На сході країна має вихід до Жовтого, Східнокитайського й Південно-Китайського морів. Вони є частинами Тихого океану. На півночі Китай межує з Монголією, на півночі й північному сході — з Росією. На північному заході країна має кордон з Казахстаном і Киргизією. Західні кордони відокремлюють Китай від Таджикистану, Афганістану та Індії. На південному заході пролягають кордони Китаю з Непалом та Індією, на півдні — з М'янмою, Лаосом і В'єтнамом. На північному сході Китай має кордони з КНДР. Географічне положення є найсприятливішим для господарського розвитку східних узбережних районів країни. Величезні території центральної та особливо — західної частини Китаю все ще значною мірою ізольовані від основних транспортних магістралей.

  Територія — 9,6 млн. км2. Столиця — Пекін (5,8 млн. жителів). Адміністративно-територіальний поділ: 22 провінції (без Тайваню), 5 автономних районів і 3 міста центрального підпорядкування — Пекін, Шанхай і Тяньцзінь. Офіційна мова — китайська. Релігії — конфуціанство, даосизм, буддизм. Грошова одиниця — юань (1 юань = 100 феням).

   Китайська Народна Республіка — соціалістична держава з офіційно проголошеною демократичною диктатурою народу. Вищий законодавчий орган державної влади — Всекитайські збори народних представників (ВЗНП), його постійно діючий орган — Постійний Комітет (ПК) ВЗНП. ВЗНП обирає главу держави — Голову КНР і його заступника, Голову ПК ВЗНП і його склад, затверджує прем'єра і склад Державної Ради КНР.

  Політичні партії: Комуністична партія Китаю, Революційний комітет Гоміндану, Демократична ліга Китаю, Асоціація демократичного національного будівництва Китаю та ін. Найбільш масові громадські організації: Всекитайська організація профспілок, Комуністичний союз молоді Китаю і Всекитайська федерація жінок.

  Природні умови та ресурси. Рельєф Китаю надзвичайно складний і різноманітний. Більша його частина — це гори, нагір'я і плоскогір'я. Тибетське нагір'я можна визначити як найвищу частину Китаю. Середня його висота — понад 4000 м. над рівнем моря. На заході й півночі країни простягається пояс центральноазійських рівнин і плоскогір'їв. Тут переважають висоти до 1200 метрів. На північному сході та сході розпросторилися низовинні рівнини.

  Клімат Китаю теж доволі різноманітний. Східна його частина знаходиться під впливом зимових і літніх мусонів. Це приводить до значних сезонних контрастів температури і зволоження. З віддаленням від узбережжя Тихого океану континентальність клімату помітно зростає, кількість опадів різко зменшується (до 250 мм.); влітку — велика спека, взимку — сильні морози. У високогірних районах клімат суворий, тому тут поширилося зледеніння. Але через сухість повітря площа льодовиків порівняно незначна.

  Річкова мережа найбільш розгалужена на сході Китаю. Тут течуть великі річки — Янцзи, Хуанхе, Сунгарі, Сіцзян. У період літніх мусонних дощів вони бурхливо, а часто-густо й катастрофічно, розливаються. Тому на низовинних ділянках русла багатьох рік обваловані. Найбільші озера знаходяться в Тибеті та в долині річки Янцзи. Річки та озера Східного Китаю використовуються для судноплавства, вилову риби та іригації. На північному заході річок мало. Більшість із них маловодні.

  Ґрунтовий покрив Китаю надзвичайно різноманітний. У пониззях Янцзи й Хуанхе домінують алювіальні ґрунти, на північному сході — бурі лісові. У західній частині країни переважають сіро-бурі пустельні ґрунти, в Тибеті — гірсько-лучні та високогірно-пустельні. На півдні Китаю основним типом ґрунтів є жовтоземи й червоноземи вологих лісів.

  На північному сході Китаю в районі Сунгарі в минулому панувала хвойна тайга з даурської модрини та корейського кедра. На південь, аж до річки Янцзи, росли мішані та листяні ліси з дуба, клена, липи, корейського кедра, маньчжурського горіха тощо. На південь від долини Янцзи ростуть субтропічні вічнозелені ліси. Рослинність західної посушливої частини країни вельми бідна. Тут панує рослинність сухих степів і пустель. Західна частина Тибетського нагір'я теж пустельна; у східній рослинності значно більше.

  Тваринний світ країни багатий і різноманітний. На північному сході трапляються амурський тигр, ізюбр, кабарга, рись, соболь тощо. У східній частині живуть мавпи, мангусти, димчастий леопард. На півдні — лемури, лорі, мавпи, тигри, носороги, тапіри. У пустелях західних і внутрішніх районів можна побачити кулана, джейрана, двогорбого верблюда, коня Пржевальського тощо. Лише в Китаї водиться знаменитий бамбуковий ведмідь (велика панда). Він мешкає в гірських лісах Східного Тибету, Сичуані, Юньшані.

  Китай володіє великим земельним фондом, потужними гідроресурсами, значними запасами корисних копалин. Серед останніх вирізняються поклади залізної руди, поліметалів, вольфраму, сурми, олова, ртуті. У країні — величезні запаси кам'яного вугілля, до третини світових. Є нафта й природний газ, різноманітні будівельні матеріали, родовища фосфоритів, кухонної солі, горючих сланців, мідних руд.

  Населення. Китай — найбільша за кількістю населення країна у світі (1203 млн. осіб, що приблизно складає 21,5% населення Землі). З одного боку, таке велике населення зумовлює величезні трудові ресурси (майже 500 млн. осіб), з іншого — стає на заваді підвищенню доходів населення, загострює житлову і продовольчу проблеми, знижує можливості працевлаштування і т. д. От чому ще з середини 50-х pp. у Китаї було взято курс на нову політику народжуваності, основними параметрами якої є: заохочення пізніх шлюбів, обмеження народжуваності до однієї дитини в сім'ї; одним із головних завдань є народження здорових нащадків.

  Китай має порівняно велику густоту населення: 118 осіб на 1 км2, проте розміщене воно нерівномірно. У приморських районах Східного Китаю густота сягає 360 осіб на 1 км2, а в гірських районах — менше 10 осіб на 1 км2. У містах проживає близько 27% населення. Найбільші міста, крім Пекіна, — Шанхай (7,5 млн. жителів), Тяньцзінь (4,1 млн.), Шеньян (3,6 млн.). Міст — мільйонерів — майже 40. Більш як 9/10 усіх міських поселень знаходиться в східній частині країни.

  КНР — країна багатонаціональна: 93% — китайці (хань), решта — представники 55 інших національностей і народностей (чжуани, уйгури, монголи, тибетці, хуей, корейці та ін.). Більша частина національних меншин живе у внутрішніх (головно в автономних) районах.

  Господарство. Китай — індустріально-аграрна держава. За роки економічних реформ господарство країни набуло динамічного характеру. Китай вийшов на 1-е місце у світі з виробництва зерна, бавовни, м'яса, рису, бавовняних тканин, вугілля, цементу. У 1992 р. ВВП склав 412,7 млрд. доларів США. На промисловість випадає 42,3% ВВП, на сільське господарство 24,2%. При цьому в сільському, лісовому та водному господарстві працюють 60,2% від загальної  чисельності зайнятого населення, а в промисловості — 17,1% . У цілому КНР з її мільярдним населенням і великими природними ресурсами має колосальний потенціал росту.

  Промисловість. У структурі промислового виробництва чільне місце належить галузям важкої індустрії. Характерною особливістю енергетики країни є висока частка вугілля в паливно-енергетичному балансі (3/4). Вугілля видобувається в Північному та Східному Китаї. Зростає видобування нафти й газу. У цілому КНР за виробництвом енергоносіїв вийшла на 3-є місце у світі (після США і Росії). Проте вона використовує лише 1/12 частину вироблюваної у світі енергії, хоча в ній живе 1/5 населення планети.

  Чорна металургія представлена більш як 1 тис. металургійних підприємств, включно з малими та дрібними. Основну продукцію дають великі заводи повного металургійного циклу, розміщені в містах Аньшань, Беньсі, Баотоу, Пекін, Ухань та ін.

  Основа кольорової металургії — виплавляння алюмінію, міді, свинцю та цинку. При цьому видобування руди та одержання з неї концентратів знаходяться в глибинних слабоіндустріалізованих районах (Південно-Західному, Центрально-Південному), а завершальні стадії кольорової металургії прив'язані до економічно наймогутніших районів (Східний та Північно-Східний Китай).

  Машинобудування КНР випускає широкий асортимент продукції. В останні роки досягнуто значних успіхів у виготовленні побутової електроапаратури, приладів, ЕОМ, новітніх засобів зв'язку і т. ін. Основні центри машинобудування — Шанхай, Шеньян, Тяньцзінь, Харбін, Пекін, Лоян, Чанчунь та ін.

  У хімічній промисловості вирізняються три найважливіші групи виробництв: мінеральних добрив, конструкційних матеріалів і продукції побутової хімії. Найважливіші центри хімічної промисловості — Люйда, Нанкін, Гірін, Тайюань, Шанхай, Пекін, Ланьчжоу.

  Із галузей легкої промисловості найбільше розвинена текстильна. Провідну роль у випуску бавовняних тканин відіграють Шанхай, Тяньцзінь, Циндао, Гуанчжоу та інші центри, розміщені переважно у східній приморській полосі, а також чимало центрів Північного й Північно-Східного Китаю, особливо Пекін, Сіань і Харбін.

  Значна питома вага харчової промисловості, представленої насамперед на сході країни виробництвом цукру з цукрової тростини, чаю, підприємствами олійної, борошномельної, хлібопекарської, рибопереробної й тютюнової промисловості.

  Сільське господарство — важлива галузь економіки КНР. Воно забезпечує продуктами харчування більш як мільярдне населення, постачає сировину харчовій та легкій промисловості. У рослинництві — головній галузі сільського господарства домінують зернові — 80% усіх посівів. Велику роль у харчовому раціоні китайців відіграє рис. Його вирощують на зрошуваних землях, головно на півдні країни та в долині Янцзи. Основні посіви пшениці — на Великій Китайській рівнині, в басейні Хуанхе. Скрізь, де дозволяють природні умови, вирощують картоплю, батат, овочі, фрукти. Серед технічних культур перед веде бавовна, основні посіви якої тяжіють до басейнів Хуанхе та Янцзи. Китай славиться чаєм; під нього відведено терасові схили гір на південному сході та півдні. Питома вага рису у виробництві зерна — приблизно 43%. На пшеницю випадає 21% врожаю зернових.

  Тваринництво починає відігравати дедалі більшу роль в економіці країни. КНР належить до провідних країн світу за поголів'ям худоби (більш як 2/5 світового поголів'я свиней, 1/6 овець і кіз). Продуктивність тварин невелика. Розводять робочу худобу: коней, биків, волів, мулів, буйволів. У південних і східних районах країни розвивається шовківництво.

  Транспорт і зв'язок. Загальна протяжність залізничних колій у Китаї 59,6 тис. км., з них 8742 км. — електрифікованих. Головними залізничними магістралями є Пекін — Гуанчжоу та Пекін — Харбін із вузловою станцією Пекін, а також лінія, прокладена в широтному напрямі Ляньюньган — Ланьчжоу та Ланьчжоу — Урумчі з вузловою станцією Чженчжоу. Лінія Ланьчжоу — Урумчі, продовжена на захід, до кордону Китаю і Казахстаном, стала до ладу наприкінці 1992 р. Так з'явилася ще одна трансконтинентальна траса з китайського порту на Жовтому морі Ляньюньгана до нідерландського порту на березі Північного моря Роттердама. Продовжені також залізничні колії у важкодоступних гірських місцевостях Південно-Західного Китаю: Ченду — Чунцин, Баоцзі — Ченду, Ченду — Куньмін.

  Цивільна авіація Китаю обслуговує 526 маршрутів, у тому числі 58 міжнародних. Загальна протяжність усіх маршрутів 1100 тис. км., зокрема протяжність міжнародних ліній — 370 тис. км. Центральним вузловим пунктом системи авіамаршрутів є Пекін. Міжнародні авіалінії зв'язують Китай майже з усіма країнами світу. У 1993 р. було перевезено 527 тис. т вантажів і 28 678 пасажирів. Ці показники збільшилися відповідно на 26,4 та 31,70% порівняно з попереднім роком. Нині за винятком повіту Мото (Тибетський автономний район) усі повіти країни мають  мережу автомобільних доріг. Протяжність автошляхів становить 1054 тис. км. Із них 590 км. швидкісних автомагістралей, 5490 км. спеціальних автодоріг 1-ї та 2-ї категорій.

  Протяжність судноплавних річкових шляхів становить 110 тис. км. Найбільшою водною внутрішньою магістраллю є Янцзи, що судноплавна впродовж 6000 км. На морському узбережжі Китаю — понад 20 важливих портів, побудовано майже 1000 причалів для суден. Океанський торговий флот Китаю посідає 8-е місце у світі за загальним тоннажем. Він обслуговує майже 100 судноплавних ліній, судна заходять більш як у 1110 портів 160 країн і регіонів, щорічно перевозять понад 100 млн. вантажів.

  У Китаї понад 1500 міст і центрів повітів охоплені автоматичним міжміським телефонним зв'язком. У деяких великих і середніх містах обладнано комунікаційну систему телефонного зв'язку з програмним управлінням, місткість міських телефонних комутаторів країни досягла 13,4 млн. номерів. У більш як 40 китайських містах функціонує служба міжнародної екстреної доставки. У багатьох містах діє служба прямого телефонного зв'язку, передачі цифрової інформації, швидкого факсимільного зв'язку та системи трансляції міжнародних телепрограм. Проте проблему зручного зв'язку в Китаї ще далеко не вирішено.

  Зовнішньоекономічні зв'язки. Частка експорту у валовому національному продукті складає 20% . Зовнішньоторговий оборот 1992 р. становив 165,6 млрд. доларів США (експорт — 85 млрд., імпорт — 80,6 млрд.). Питома вага промислових виробів в експорті зросла до 80%, у структурі імпорту явно збільшилася питома вага сировинних матеріалів, машин і транспортного обладнання. Китай імпортує товари переважно із сусідніх країн, частково з Японії, Росії, Республіки Кореї, а також із Європи та США. Це — гідротехнічне обладнання, хімічні добрива, отрутохімікати, сировина й матеріали, транспортні засоби, а також наукомісткі технології. Для розвитку національної економіки широко залучається іноземний капітал. Головним у реалізації сучасної зовнішньоекономічної стратегії Китаю стало утворення відкритих економічних зон для іноземних інвесторів, а саме: п'ять особливих, відкритих економічних районів; 13 безмитних зон; 13 відкритих приморських міст, які мають право утворювати на своїй території зони прикордонного економічного співробітництва.

  Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. У 1992 р. середньодушовий доход жителів міст складав 1826 юаней, сіл — 784. Загальна кількість неписьменних перевищує 200 млн. Середню та вищу освіту має близько 1/4 населення країни. У Китаї більш як 1000 вищих навчальних закладів; провідні серед них — Народний університет, Пекінський університет, Політехнічний інститут Цінхуа, педагогічний інститут, інститут іноземних мов (усі — в Пекіні), Фуданьський університет та університет Тунцзі (в Шанхаї), Нанькайський університет в Тяньцзіні та ін.

  Основні щоденні газети Китаю (всього їх майже 700) — «Женьмінь жибао» (близько 5 млн. примірників), «Гунжень жибао» (майже 2 млн.), «Чжунгоциннянь бао», «Гуанмін жибао», «Цзінцзі жибао» (понад 1 млн. примірників).

  У Китаї більш як 200 радіостанцій і приблизно стільки ж телестанцій. Основні центри мовлення — Центральна народна радіостанція і Китайське центральне телебачення. Два інформаційні агентства: Чиньхуа та Китайська інформаційна служба, орієнтована на закордонних слухачів.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua