Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

43. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН СВІТУ

43.13. Японія

  Географічне положення та основні відомості про країну. Японія — острівна держава, що знаходиться в центрі Азіатсько-Тихоокеанського регіону, на стику материка Євразія і Тихого океану. На сході й півдні вона омивається водами Тихого океану, на заході — Східнокитайським і Японським морями. Японія — це 4 тис. островів, найбільші з яких Хоккайдо, Хонсю, Сікоку, Кюсю. Географічне положення країни сприятливе для розвитку економіки, оскільки Японія інтенсивно використовує Тихий океан як транспортне поле з безмежною кількістю магістралей в усіх напрямках. Територія — 377,8 тис. км2. Столиця — Токіо (8,1 млн. жителів). Адміністративно-територіальний поділ: 47 префектур. Офіційна мова — японська. Основні релігії — синтоїзм, буддизм. Грошова одиниця — єна (1 єна = 100 сенам).

  Японія — конституційна монархія. Імператор є символом держави та єдності народу. Вищий орган державної влади та єдиний законодавчий орган — парламент, що складається з двох палат — палати представників (512 депутатів) і палати радників (252 депутати). Виконавча влада належить Кабінетові міністрів на чолі з прем'єр-міністром, якого обирає парламент.

   Політичні партії: Ліберально-демократична партія, Соціал-демократична партія, Партія обновлення, Нова партія Японії, Партія демократичного соціалізму та ін. Найважливіші громадські організації: Федерація економічних організацій, Японська торгово-промислова палата, Федерація підприємницьких організацій, Асоціація економічних однодумців, Японська конфедерація профспілок.

  Природні умови та ресурси. Понад 3/4 території країни — під горами й височинами. Це молоді гори, тому тут багато вулканів, часті землетруси. Найвища вершина Японії — вулкан Фудзіяма (3776 м.). Найбільша низовина (Токійська, або Канто) знаходиться у східній частині найбільшого острова країни Хонсю (Хондо). На південних островах Рюкю переважають низькогір'я і плато.

  Клімат Японії мусонний. На півночі (острів Хоккайдо та більша частина острова Хонсю) він помірний. Південна частина острова Хонсю та острови Сікоку й Кюсю знаходяться в субтропічному поясі. На Хоккайдо в районі Саппоро середні температури січня -5 °С, липня +22 °С; на півдні острова Сікоку — відповідно +6 і +27 °С, на Окінаві (острови Рюкю) — +16 і +28 °С. Зимовий мусон дме з холодного материка і охолоджує територію країни. Літній мусон приносить з океану опади. У цілому по країні випадає близько 1800 мм опадів. На клімат різних частин Японії впливають рельєф і морські течії.

  Країна має густу мережу коротких, але повноводних гірських річок. Найбільші з них — Сінано, Тоне, Кітанамі течуть на острові Хонсю. Після проходження тайфунів бувають повені. У Японії чимало озер. Вони різні за походженням і величиною. Найбільше з них — Біва площею 716 км2.

  У північній частині Японії поширені підзолисті й лугово-болотні ґрунти. На півдні помірної зони переважають бурі лісові. У субтропічній і тропічній частинах — жовтої червоноземи. У долинах річок і на низовинах поширені окультурені алювіальні ґрунти.

  Понад 2/3 території країни — під лісами й чагарниками. Багато лісових насаджень. Хвойні породи становлять близько 37% площі всіх лісів. Серед рослин багато ендеміків. На острові Хоккайдо розпросторилися хвойні ліси з ялини та ялиці. У підліску тут переважає бамбук. У південних районах Хонсю хвойні ліси змінюються широколистяними з дуба, клена, бука, каштана, липи тощо. Схили гір на островах Сікоку й Кюсю вкриті вічнозеленими субтропічними лісами з магнолії, камфорного дерева, японського кипариса, вічнозеленого дуба тощо. На островах Рюкю ростуть мусонні ліси з пальм, фікусів, деревоподібної папороті тощо.

  Тваринний світ різних частин доволі відмінний. Так, лише на Хоккайдо трапляються бурий ведмідь, горностай, соболь, ласка. Тут же, а також на Хонсю водяться вовки, лисиці, зайці, видри, єнотоподібні собаки. На крайньому півдні домінує тропічна фауна — летючі собаки, тропічні птахи й комахи.

  Майже 1/4 усієї території Японії належить природно-заповідному фондові. Японці з великою шаною ставляться до природи. У країні існує більш як 20 національних парків, є державні та місцеві заповідники й заказники.

  Природно-ресурсний потенціал Японії досить обмежений. Інтенсивно використовуються різноманітні ресурси моря — риби,  молюски, краби, водорості тощо. Країна багата також на мінеральні й термальні джерела. Значні також рекреаційні ресурси узбережжя. Корисні копалини дуже різноманітні, але великих родовищ, здатних служити базою для високорозвиненої промисловості Японії, майже немає. Доволі значні запаси лише сірки й вапняків. Є родовища вугілля, марганцевої, свинцево-цинкових та мідної руд. Незначні запаси золота, срібла, ртуті та хромітів.

  Населення. В Японії проживає 125,51 млн. осіб. За чисельністю населення вона входить до першої десятки країн світу. Це — типова однонаціональна країна, де японці складають 99,4% населення. Решта — корейці, китайці, айни (нащадки давнього населення країни).

  Країна характеризується відносно низьким ростом населення. Помітне зниження народжуваності пояснюється державною політикою контролю над народжуваністю. Японія відзначається найвищою в світі середньою тривалістю життя (80 років).

  Чисельність зайнятих в економіці — 64,5 млн. осіб.

  Японія — густонаселена країна: понад 300 осіб на 1 км2. Переважна частина населення (77%) живе в містах. У країні більш як 200 великих міст. Вони простягаються в основному вздовж південного узбережжя острова Хонсю, утворюючи ряд міських агломерацій, що зливаються в єдиний мегалополіс Токайдо, який розпросторюється на 600 км. від Токійської до Осакської затоки. У ньому особливо вирізняється велика трійка агломерацій, що сформувалися навколо Токіо (понад 19 млн. жителів), Осаки та Нагої. До найбільших міст із чисельністю населення понад 1 млн. жителів, окрім Токіо, належать: Йокогама, Осака, Кобе, Нагоя, Кіото, Саппоро, Фукуока та ін.

  Господарство. Японія - одна з найрозвиненіших країн; посідає 2-е місце у світі (після США) за економічною могутністю. Валовий національний продукт (4,6 трлн. доларів США 1994 р.) складає більш як 14% світового. Країна має сучасні продуктивні сили, в яких нестача природних ресурсів з лишком перекривається високим рівнем кваліфікації та культури праці робочої сили, активним і гнучким використанням капіталу, високим рівнем науки і техніки. У Японії створено потужний науково-технічний потенціал: у сфері наукових досліджень і конструкторських робіт зайнято 0,5 млн. осіб, витрати на науку становлять понад 4% ВВП, на міжнародному рівні щороку реєструється понад 30 тис. патентів.

  Промисловість. На Японію випадає близько 12% світового промислового виробництва. Розвиваються переважно нові й найновіші галузі промисловості, що базуються на передових технологіях:  виробництво засобів зв'язку та інформатики, нових матеріалів, біотехнологія. Японії належить 1-е місце у світі з виробництва суден (52% світового обсягу), автомобілів (23,9%), тракторів, металообробного устаткування, побутової електротехніки, зокрема відеомагнітофонів (80%), роботів (більш як 50 тис. на рік). Японія дає 18,4% світового виробництва телевізорів, 14,3% — сталі, 12,3% — штучного волокна.

  Паливно-енергетичний комплекс базується на довізному паливі й відзначається досконалим режимом економії, скороченням обсягу енергоспоживання. Імпорт нафти становить майже 200 млн. т. У країні діють 36 атомних реакторів загальною потужністю 28 млн. кВт.

  Чорна металургія використовує імпортну руду й вугілля (переважно з Австралії). Виплавляється близько 100 млн. т. сталі. Металургійні комбінати відзначаються високим технічним рівнем. Вони розміщені на узбережжі, що забезпечує дешеве доставляння сировини й палива безпосередньо до доменних печей, без перевантажень. Розвинена кольорова металургія, у тому числі виплавляння алюмінію, міді, цинку. Автомобільна промисловість виробляє 12 млн. автомобілів на рік, із них майже 8 млн. — легкових. Автомобільні концерни «Тойота», «Ніссан», «Хонда» успішно конкурують з американськими компаніями. Японське суднобудування широко відоме у світі. За обсягом випуску електронно-обчислювальної техніки Японія поступається лише США. Частка Японії у світовому виробництві машин і устаткування досягла 10—11%. Головні виробничі потужності машинобудування зосереджено в межах Тихоокеанського промислового поясу, особливо мегалополіса Токайдо. У районі Токіо випускається понад 30% національної продукції галузі, в тому числі більш як половина радіоелектронної продукції та продукції машинобудування. В агломераціях Осака—Кобе—Кіото і Нагоя виробляється ще по 15% продукції машинобудування. Інші важливі центри — Сідзуока, Хіросіма, Фукуока, Нагасакі, Сендай.

  Підприємства хімічної промисловості виробляють синтетичні смоли, пластичні маси, хімічні волокна, синтетичний каучук. Хімічні підприємства розміщуються в районі вугільних басейнів, поблизу сировинних ресурсів, а також у великих містах — центрах споживання продукції. Так, виробництво пластмас сконцентровано в районах Токіо, Осаки та Нагої. До найбільших центрів нафтохімії відносять Кавасакі, розміщений неподалік від Токіо, та Йоккаїті, який належить до територіального комплексу хімічної промисловості Нагої.

  Серед галузей легкої промисловості вирізняється текстильна, в територіальній структурі якої домінує район Токіо з текстильними фабриками в Токіо, Йокогамі, а також район Осаки. Підприємства текстильної промисловості є в Кіото, Кобе, Нагої. Шовкоткацьке виробництво, виробництво тканин із хімічних волокон широко розвинене на заході острова Хонсю. Серед галузей харчової промисловості перед ведуть рибоконсервна, цукрова, борошномельна, пивоварна. Японія не має значної м'ясної та молочної промисловості. Географічно харчова промисловість дуже розпилена. Проте виробництво рибних консервів зосереджено в декількох прибережних центрах. Переважно в приморських центрах знаходяться підприємства цукрової та борошномельної промисловості, оскільки переробляють сировину, що довозиться морем.

  Сільське господарство. Питома вага сільського господарства у валовому національному продукті знизилася до 2,2%. У 1990 р. в сільському господарстві було зайнято 4,1 млн. осіб (6,6% усіх зайнятих). Переважає дрібне селянське землекористування. Обробляється 14% площі країни, але Японія забезпечує свої потреби в продовольстві майже на 70% за рахунок власного виробництва (в тому числі повністю задовольняє попит на рис — 10,3 млн. т. 1992 p.). Інші галузі — птахівництво, виробництво овочів і фруктів. За виловом риби (майже 12 млн. т.) Японії належить 1-е місце у світі. Приблизно 1/3 посівних площ дає по два врожаї на рік; у деяких районах отримують три врожаї. Основна зернова культура — рис, виробництво якого поширене скрізь, за винятком крайньої півночі Хоккайдо. Особливо великі врожаї цієї культури дають рівнини Канто, Нобі, Кінаї. Поширені технічні культури цукрові буряки, чай, тютюн, соєві боби. Значні площі під тутовими деревами, садами і квітами.

  Раніше населення майже не споживало м'яса, але наприкінці XX ст. положення змінилося, а роль тваринництва помітно зросла. Особливо швидко розвиваються свинарство і бройлерне птахівництво. Японія — лідер світового риболовства — розвиває і аквакультуру: розведення риби у внутрішніх водоймах і молюсків на «морських плантаціях».

  Склалися добре виражені зони приміської та зональної спеціалізації сільського господарства. Зоною приміської спеціалізації стала територія мегалополіса від долини Канто до долини Кінкі. Найбільш характерні пояси зональної спеціалізації: «рисовий пояс» — сільськогосподарський район північного сходу Хонсю та узбережжя Японського моря; північний схід Хоккайдо спеціалізується з молочного тваринництва та буряківництва; центральний високогірний район перейшов від шовківництва до вирощування овочів і фруктів.

  Транспорт. Основним видом транспорту є автомобільний. Протяжність автодоріг — 1,2 млн км, із них близько 5 тис. км — швидкісних. Протяжність залізниць — до ЗО тис. км. Тоннаж морського торгового флоту — 57 млн. бр.-реч. т (2-е місце у світі). Мережа швидкісних залізниць і швидкісних шосейних доріг поєднує всі основні районоутворювальні центри країни. Унікальними тунелями й мостом зв'язані Хонсю і Кюсю, а 1988 р. було споруджено найбільший у світі підводний тунель «Сейкан» через Сангарську протоку (довжина лише підводної частини тунелю 23 км.). В Японії більш як 100 портів, у тому числі такі величезні, як Кобе, Нагоя, Йокогама ін. У міжнародних зв'язках велике значення повітряного транспорту.

  Зовнішньоекономічні зв'язки. Японія — одна з найбільших торгових держав світу. Сировина надходить сюди зусібіч. Одначе сегментація ринку надходження сировини склалася з урахуванням потреб економічної безпеки держави — на. ринку Японії немає монополістів у постачанні окремих видів сировини. Найважливіші постачальники сировинних ресурсів — Південно-Західна Азія (нафта), США й Канада (вугілля, ліс, пшениця, кукурудза, соя, кольорові метали), Південно-Східна Азія (ліс, нафта, кольорові метали, продукція тропічного рослинництва тощо), Латинська Америка (залізна руда, кольорові метали, бавовна, продовольство).

  Частка Японії у світовому експорті складає 6,5% . 98% її експорту — готові промислові вироби. Дедалі більшого значення набуває експорт продукції високої технології. Основні торгові партнери: США (понад 29% товарообігу), країни Південно-Східної Азії (25,6%), СС (до 16%). Більш як 4% випадає на КНР. Японія експортує головно машини та обладнання, електроніку, метали й металовироби, хімічні продукти, імпортує промислову сировину й напівфабрикати, паливо й продовольство.

  Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. У Японії — найнижчий серед промислово розвинених країн рівень інфляції та безробіття. Середньомісячна заробітна платня — 4150,2 доларів США; щорічний ріст реальних заробітків у середньому складає 2%.

  Найбільші державні університети — Токійський, Кіотський, Осакський, Хоккайдський. Із приватних найвідоміші — токійські університети Ніхон, Васеда, Мейдзі, Токай, Хосей, Кейо.

  У Японії видається 420 газет сумарним тиражем близько 70 млн примірників. Найбільші газети — «Іоміурі» (9,8 млн. примірників), «Асахі» (8,3 млн.), «Майніті» (4,1 млн.), «Ніхон кейдзай» (З млн.).

  Налічується понад 100 телекомпаній; серед них — напівдержавна телерадіомовна корпорація Ей-ейч-кей. Найбільші комерційні телерадіокомпанії — Ей-Ті-Ві, Ті-Ві-Ес, Фузі, ТВ-Асахі.

  Загальнонаціональні інформаційні агентства — Кіодо Цусін і Дзідзі Цусін.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua