Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

43. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН СВІТУ

43.12 Одна з країн Закавказзя (Грузія)

   Географічне положення та основні відомості про країну. Грузія знаходиться в центральній та західній частині Закавказзя. Має широкий вихід до Чорного моря. На півночі й північному сході межує з Росією, на сході й південному сході — з Азербайджаном, на півдні — з Вірменією й Туреччиною. З півночі від Росії Грузія відділяється могутнім природним бар'єром Кавказьких гір. Географічне положення країни не дуже сприятливе, але покращуватиметься в майбутньому за рахунок приморського її положення та розміщення на шляхах транспортування нафти з басейну Каспійського моря до Європи.

  Територія — 69,7 тис. км2. Столиця — Тбілісі (1,3 млн. жителів, 1993). В адміністративно-територіальному відношенні поділена на 66 районів. У складі Грузії дві автономні республіки — Абхазька та Аджарська. Державна мова — грузинська. Релігія: основна частина віруючих — православні християни, решта — мусульмани, католики. Грошова одиниця — ларі.

  Грузія — демократична республіка. Главою держави є обраний всенародним прямим голосуванням президент, якому надано законодавчі (право ініціативи), виконавчі (призначає Кабінет міністрів, затверджуваний парламентом) і розпорядчі прерогативи. Вищий законодавчий орган — парламент, вищий виконавчий орган — Кабінет міністрів.

  У Грузії діють більш як 40 політичних організацій і рухів. Основні з них: Демократичний союз Грузії, Партія монархістів, Народний фронт Грузії, Християнсько-демократичний союз, Республіканська партія, Національно-демократична партія, Партія «зелених», Демократична партія, «Хартія—91», Союз грузинських традиціоналістів, Партія національної незалежності, Соціалістична партія трудящих, Союз громадян Грузії.

  Природні умови та ресурси. Рельєф Грузії доволі різноманітний. У цілому переважають гори та плоскогір'я. На півночі здіймаються хребти Великого Кавказу з найвищою точкою країни — горою Шхара (5068 м). На півдні країни височать хребти Малого Кавказу. Крайній південь зайнятий Південногрузинським вулканічним нагір'ям із висотами до 3301 м. над рівнем моря (Самсарський хребет). Східну частину Грузії займає Ціві-Гомборський хребет (до 1991 м.) та Іорське плоскогір'я. На заході країни — Колхідська низовина.

  Приморська, центральна й південна частини Грузії лежать у субтропічному кліматичному поясі, північна — в помірному. На Колхідській низовині панує вологий субтропічний клімат із теплою зимою (температура січня +3, +6 °С) і великою кількістю опадів (1200—2000 мм.). Далі на схід континентальність клімату зростає. Для гірських районів є характерною висотна поясність. Південно-грузинське нагір'я характеризується континентальністю, посушливістю та суворою зимою.

  Розвиток річкової мережі залежить від кількості опадів. Тому найгустіша вона в Західній Грузії, а найменш розвинена — на Горському плоскогір'ї на сході країни. Річки Грузії належать до двох басейнів — Чорноморського та Каспійського. Найбільша річка першого — Ріоні, другого — Кура. Річки беруть початок у горах і мають повінь навесні. Ті, що живляться з льодовиків, максимальних витрат води зазнають улітку. На річках Західної Грузії часто бувають повені під час великих дощів. Озер небагато, найбільше їх в Абхазії.

Ґрунти Грузії надзвичайно різноманітні й строкаті. У західній її частині поширені червоно - та жовтоземи. У Східній Грузії на плоскогір'ях і височинах — чорноземи, каштанові, коричневі та сіро-коричневі ґрунти. У горах під лісами сформувалися бурі лісові ґрунти. На Колхідській низовині поширені болотні та субтропічні підзолисті ґрунти.

  Різноманітні фізико-географічні умови зумовлюють багатство рослинного світу. Багато реліктових і ендемічних видів: самшит, лавровишня, хурма тощо. Лісистість перевищує 35% . Ліси Колхіди майже повністю витіснені культурною рослинністю. Гірські ліси в нижньому поясі представлені широколистяними деревами (каштан, дуб, граб та ін.). Вище переважають букові ліси. Ще вище, на південних схилах Великого Кавказу ростуть хвойні породи: ялина, ялиця, сосна.

  Тваринний світ Грузії поєднує в собі риси середземноморських і центральноазійських територій. У лісах водяться бурий ведмідь, козуля, благородний олень, рись. В альпійському поясі Великого Кавказу трапляються тури, серни, безоарові цапи, улари.

  Природні ресурси країни доволі багаті й різноманітні. Численні гірські річки мають значні гідроенергоресурси. Світової слави зажили мінеральні води. Чудові кліматичні умови та джерела мінеральних вод сприяють розвитку рекреаційного господарства (Цхалтубо, Боржомі, Бакуріані, Гагра, Піцунда тощо). Є можливості для подальшого розвитку гірського туризму, спелеології тощо. Основні корисні копалини: марганцева руда (Чіатура), кам'яне вугілля (Ткібулі, Ткварчелі), нафта (Колхіда, Зовнішня Кахетія). На південному схилі Великого Кавказу є родовища поліметалевих руд. На півдні країни — значне родовище мідних руд. Крім мінеральних, є й численні джерела термальних вод. Майже скрізь залягають різноманітні будівельні матеріали (туфи, мармур, сланці, сировина для виробництва цементу тощо).

  Населення. На території Грузії проживають 5,72 млн. осіб (1996 р.), у тому числі грузини — 70,1% , вірмени — 8,1, росіяни — 6,3, азербайджанці — 5,7, осетини — 3,6, греки — 1,8, абхази — 1,7, українці — 1, інші національності — 2,2% . Економічно активне населення складає 2,7 млн. осіб. Частка міського населення в загальній його чисельності становить 56%. Найбільші міста, крім Тбілісі, — Кутаїсі, Батумі, Сухумі.

Населення Грузії розміщене нерівномірно. Середня його густота — 78 осіб на 1 км2, але основна частина (90%) проживає на територіях з абсолютною висотою до 1000 м. Такі райони охоплюють 46% площі держави. Особливо щільно заселені Чорноморське узбережжя у Колхідська низовина і долина Кури. Питома вага працездатного населення досягає 56% від загальної його чисельності.

  Господарство. Грузія — індустріально-аграрна країна. Відома видобуванням марганцевої руди, продукцією машинобудування, субтропічним землеробством, розвиненим рекреаційним комплексом. У структурі ВВП частка промисловості наближається до 60%, сільського господарства — до 20%. Через розрив господарських зв'язків із республіками колишнього Радянського Союзу, політичну нестабільність і війну в Абхазії економіка Грузії переживає глибоку кризу.

  Промисловість. У країні створено багатогалузеву промисловість. Паливно-енергетичний комплекс орієнтується як на місцеву, так і на довізну сировину. Кам'яне вугілля видобувається у Ткібулі й Ткварчелі. Основу електроенергетики складають гідроелектростанції, зосереджені в західній частині країни на річках Ріоні, Курі, Інгурі, Арагві, Алазані, Бзибі. Найпотужніша — Інгурська ГЕС. У тепловій енергетиці вирізняються Ткварчельська, Тбіліська та Руставська електростанції.

  У машинобудуванні ведуть перед транспортне машинобудування, верстатом і приладобудування, сільськогосподарське та електротехнічне машинобудування. Важливе значення має виробництво електровозів (Тбілісі) і вантажних автомобілів, малогабаритних тракторів, гірничошахтного обладнання (Кутаїсі), металорізальних верстатів (Тбілісі), електрообладнання (Тбілісі, Кутаїсі, Зестафоні, Батумі), приладів (Тбілісі), обладнання для легкої та харчової промисловості (Тбілісі, Батумі).

  Чорна металургія представлена Руставським металургійним заводом повного циклу. Марганець видобувається в Чіатурі. У Зестафоні працює завод феросплавів. Створено Марнеульський комбінат із добування та збагачення мідних і поліметалевих руд. Руставський хімічний комбінат виробляє азотні добрива, синтетичні смоли, волокна, капролактам. У горах Великого Кавказу в Західній Грузії побудовано целюлозно-паперовий комбінат (Зугдіді), паперову фабрику (Тбілісі), фанерні заводи та меблеву фабрику.

  Промисловість будівельного комплексу об'єднує цементні заводи (Каспі, Руставі), великі підприємства бетонних і залізобетонних конструкцій, цегельні заводи, підприємства з видобування мармуру, кварцових пісків, вогнестійких і керамічних глин.

  У легкій індустрії найбільше значення має виробництво бавовняних, шовкових тканин, трикотажу (Горі, Тбілісі, Кутаїсі), килимів (Сенакі) і взуття (Тбілісі, Батумі).

  Харчова промисловість представлена підприємствами чайної, виноробної та плодоовочеконсервної промисловості. Чайна промисловість зосереджена в Західній Грузії. У Батумі знаходиться завод кофеїну. Серед районів виноробства вирізняються Кахетія та, в середній течії Ріоні, Імеретія. Крім знаменитих виноградних вин, на великих заводах у Тбілісі виробляють коньяк і шампанське. Плодоовочеконсервна промисловість розміщена повсюдно. Понад 20 консервних заводів виробляють різні фруктові та овочеві консерви. З інших галузей харчової промисловості в республіці вирізняються тютюнова, маслосироробна, виробництво тунгового та ефірного масел, розлив мінеральної води.

  Сільське господарство. Придатні для сільського господарства площі складають лише 16,1% загальної території республіки. Найбільше господарське значення мають чайні плантації (більш як 66 тис. га). До половини всіх посівів у країні припадає на зернові, понад 30% — на кормові культури; вирощують також картоплю, овочі, фрукти, технічні культури. 30% валової продукції сільського господарства дає тваринництво (велика рогата худоба, свині, вівці, птиця). Чайні плантації розміщено здебільшого в Колхіді. У Західній Грузії вирощують також цитрусові, тунг, благородний лавр, ефіроолійні та інші субтропічні плодові культури. Сади й виноградники можна побачити скрізь. Більша частина виноградників розміщена в передгір'ях, на висоті 300—600 м. Зернові культури поширені повсюдно, причому в більш зволоженій західній частині домінує кукурудза, а в сухій східній — пшениця та ячмінь. Із технічних культур переважає тютюн, що його вирощують як у Західній Грузії, так і в деяких східних районах. У передмістях розвиваються овочівництво та баштанництво.

  Велику рогату худобу м'ясо — молочного напряму розводять повсюдно. У західних районах Грузії розвивають свинарство і птахівництво, у східних — вівчарство. Велике значення має шовківництво.

  Рекреаційне господарство. Грузія — район відпочинку й туризму, відомий своїми курортами. Вузька смуга Чорноморського узбережжя від Гагри до Сухумі має великий рекреаційний потенціал. Тут розміщено санаторії, будинки відпочинку, пансіонати. Сонячна погода, прекрасна природа, тепле море залучали сюди багато туристів і відпочиваючих. Великою популярністю користувався гірський курорт і центр гірськолижного спорту — Бакуріані, численні пам'ятки давньої архітектури. Майже 80 курортів Грузії можуть приймати щорічно 2 млн. відпочиваючих. Але туризм із 1992 р. практично відсутній.

   Транспорт. Транспортна мережа Грузії: залізниці (1420 км.), автомобільні шляхи (понад 22 тис. км.), морські порти (Батумі, Поті, Сухумі, Гагра), нафтопровід (Баку-Батумі), авіаперевезення.

  Зовнішньоекономічні зв'язки. Зовнішня торгівля Грузії нині занепала. Раніше понад 300 видів продукції республіки експортувалося до 80 країн світу. У країні вживають заходів із лібералізації зовнішньоекономічних зв'язків.

  Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. Життєвий рівень переважної більшості населення катастрофічно впав. 90% міських жителів 1993 р. знаходилися за межею бідності, росте безробіття.

  У Грузії — 19 вищих навчальних закладів, у тому числі Тбіліський і Сухумський університети. Діють 32 театри, 110 музеїв.

  Найбільші газети: «Сакартвелос республіка», «Свободная Грузия», «Иберия спектр», «Тбилиси», «Вечерний Тбилиси», «Врастай», «Гурджистан» та ін. Створено Службу грузинського телебачення й радіомовлення. Діють приватна телекомпанія «Ібервізія», Національне інформаційне агентство «Сакінформ», незалежні агентства, найбільше з яких — «Іпрінда».


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua