Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

43. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН СВІТУ

43.11. Одна з країн Центральної Азії (Туркменистан)

  Географічне положення та основні відомості про країну. Туркменістан знаходиться в південно-західній частині Центральної Азії. Протяжність із заходу на схід — 1100, з півночі на південь — 650 км. На заході країна омивається водами Каспійського моря. На північному заході Туркменістан межує з Казахстаном, на півночі, північному сході та сході — з Узбекистаном; на півдні — з Афганістаном та Іраном. Останнім часом, завдяки розширенню економічних зв'язків з Іраном та іншими країнами, географічне положення Туркменістану помітно покращується.

  Територія — 488,1 тис. км2, у тому числі площа пустелі — 375 тис. км2. Столиця — Ашгабат (450 тис. жителів). Туркменістан складається з таких адміністративно-територіальних утворень: велаятів (областей), етрапів (районів), шахерів, прирівняних до етрапів, у яких утворюються органи державного управління, а також шахерів, поселень і оба, де засновуються місцеві органи самоврядування. Державна мова — туркменська. Релігія — іслам сунітського напряму. Грошова одиниця — манат.

  Туркменістан — демократична, правова і світська держава, в якій державне правління здійснюється у формі президентської республіки. Глава держави і виконавчої влади — президент обирається прямим усенародним голосуванням на строк 5 років. Вищим представницьким органом є Халк маслахаши (Народна рада) Туркменістану. До його складу входять: президент, депутати меджлісу, голова Вищого господарського суду, генеральний прокурор, члени Кабінету міністрів, глави адміністрацій. Халк маслахаши розглядає та виносить рішення про доцільність внесення поправок у Конституцію, проведення референдумів, про вироблення основних напрямів розвитку країни, ратифікації та денонсації договорів про міжнародні союзи та з інших питань. Рішення Халк маслахаши реалізуються президентом, меджлісом та іншими державними органами.

  Законодавчий орган — меджліс (парламент) складається з 50 депутатів, які вибираються територіальними округами.

   У Туркменістані офіційно зареєстровано Демократичну партію Туркменістану (ДПТ).

  Природні умови та ресурси. Більша частина країни має рівнинний рельєф. На сході центральної її частини висоти коливаються від 100 до 200 м., на заході територія опускається нижче 100 м. над рівнем моря. Узбережжя Каспійського моря лежить нижче від рівня Світового океану (до -28 м.). Такі ж окремі зниження трапляються і на південному заході Туркменістану. На півдні територія поступово піднімається до висоти понад 500 м. У південно-західній частині країни простяглися гори Копетдаг (до 2942 м.).

  Клімат Туркменістану різко континентальний. Літо жарке й сухе, весна коротка з опадами, осінь суха, зима переважно м'яка й малосніжна. Середні температури січня — від -5 °С на півночі до +4 °С на крайньому південному заході біля Каспійського моря. Середні температури липня — від +28 °С на південному сході до +32 °С на півдні. Опадів випадає дуже мало: в пониззях Амудар'ї — 80 мм, у Каракумах — 150, у передгір'ях — 200—300 мм.

  Майже 80% території країни взагалі не має постійного поверхневого стоку. Річки течуть лише на півдні, південному заході, сході та північному сході. Єдиною повноводною річкою є Амудар'я на сході країни. Від неї майже через усю південну частину Туркменістану простягнувся Каракумський канал. Води практично всіх річок, що стікають із Копетдагу й південних височин, розбираються для зрошення. У країні є доволі значні запаси підземних вод. Щоправда, часто-густо вони засолені. Великих озер немає. Невеликі озера, особливо на Каспійському узбережжі, солоні.

  Більша частина території Туркменістану вкрита пісками. Сіро-бурі ґрунти покривають північно-західну частину країни. Вони різко солонцюваті, мають до 1% гумусу. Біля підніж і на нижніх схилах гір поширені сіроземи, на передгірних рівнинах — світлі сіроземи. На гірських плато і хребтах Копетдагу переважають гірські коричневі ґрунти. У долинах річок найпоширенішими є лугово-сіроземні та алювіально-лугові ґрунти.

Рослинність у країні переважно пустельна. У Каракумах на пісках ростуть чагарники: чорний та білий саксаул, піщана акація, черкез, кандим тощо. На плато Устюрт переважають чагарникові солянки.

У річкових долинах трапляються острівні тугайні ліси з різних видів тополі та лоха. На передгірних рівнинах — трав'яниста рослинність і ефемери. В ущелинах на заході Копетдагу — багато видів дикорослих плодових (фісташка, волоський горіх, гранат, інжир, мигдаль, алича, виноград тощо).

  Тваринний світ Туркменістану своєрідний і досить багатий. У пустелі — численні гризуни: тушканчики, ховрахи, піщанки та ін. Трапляються швидкі джейрани, барханні та степові коти, лисиці, вовки, шакали. Багато різних плазунів, особливо змій (ефа, кобра, стріла-змія, степовий удавчик тощо). Серед безхребетних найвідомішими є скорпіони, фаланги, павуки — каракурти. У горах можна натрапити на леопарда, вовка, лисицю, архара, безоарового цапа, гвинторогого цапа тощо; з птахів — фазана, улара, кеклика. На крайньому півдні країни в підвищеному Бадхизі водяться кулан і гієна; в долині Амудар'ї — кабан та бухарський олень.

Найважливішими природними ресурсами Туркменістану є нафта і природний газ. Основні родовища нафти (Котурдепе, Челекен, Кум-Даг та ін.) знаходяться на заході країни поблизу Каспійського моря. Великі родовища газу (Шатлик, Ачак, Наш) розміщені у східній її частині (запаси — 13 трлн м3). Туркменістан багатий і на родовища різних мінеральних солей. У Копетдазі є родовища ртуті. Серед інших корисних копалин можна вирізнити запаси сірки, озокериту, будівельних матеріалів. Є значні джерела питної та мінеральної лікувальної води.

  Населення. У Туркменістані проживає 4,2 млн. осіб. Міського населення — 1,9 млн., сільського — 2,3 млн. Туркмени становлять 72% населення, росіяни — 9,5, узбеки — 9, казахи — 2,5, татари та українці — по 1, азербайджанці, вірмени та белуджі — майже по 1%. Середня густота населення — менш як 7 осіб на 1 км2. Населення розподілене територією республіки нерівномірно. В оазисах його густота — 260 осіб на 1 км2, у пустельних районах вона не досягає навіть 1 особи на 10 км2. Найбільші міста, крім Ашгабата, — Красноводськ, Чарджев, Дашховуз, Небітдаг.

  Чисельність трудового активного населення — приблизно 1,6 млн. осіб. Із них на державних підприємствах і в організаціях зайнято 55,7%, на орендних підприємствах — 0,7, у громадських організаціях — 0,2; у колгоспно-кооперативному секторі — 26,2, у приватному підприємництві — 17,2%.

  Господарство. Економіка країни відзначається домінуванням у її структурі паливно-енергетичного комплексу, видобувних галузей, виробництва бавовни, вовни й каракулевих шкурок, а також виробництвом теплолюбної продовольчої продукції. У найближчому майбутньому нарощування економічного потенціалу країни відбуватиметься у двох напрямках: на базі розвіданих запасів мінеральної сировини, підвищення її комплексного використання з поглибленою переробкою; у сільському господарстві пріоритетним буде створення підприємств із повної переробки продукції аграрно-промислового комплексу.

  Промисловість. На промисловість укупі з будівництвом припадає 21% зайнятих у народному господарстві. Більше 2/3 вартості основних виробничих фондів — у галузях паливно-енергетичного комплексу. У загальному обсязі виробництва продукція паливно-енергетичної галузі складає 27,5% , машинобудівної — 5,1, хімічної

—    5,4, легкої промисловості — 41%. Найперспективнішою галуззю є паливно-енергетичний комплекс. У 1992 р. в Туркменістані видобуто 5,2 млн. т нафти, 60,1 млрд. м3 природного газу, вироблено 13,1 млрд. кВт • год. електроенергії. Нафту видобувають на узбережжі Каспійського моря (Челекен, Кум-Даг), звідки нафтопроводом передають на переробку до Красноводська. Природний газ видобувають у Каракумах (Шатлик, Дарваза) і частково експортують.

  У хімічній промисловості, крім виробництва мінеральних добрив, ведеться видобування сірки і калійних солей (Гаурдак), глауберової солі (затока Кара-Богаз-Гол). Одначе нерозважне перекриття греблею затоки, що загрожує її існуванню, різко скоротило запаси солей.

  За кількістю зайнятих перед ведуть галузі легкої промисловості — бавовноочисна, шовкова, килимова, швейна та ін. Килими — машинної та ручної роботи — відомі далеко за межами країни. Підприємства легкої промисловості продукують шовкові та бавовняні тканини, обробляють каракуль і вовну.

  Харчова промисловість представлена галузями, які переробляють рибу, виноград, випускають овочеві та фруктові консерви. Розвиваються також олійна, м'ясна галузі, виноробство.

  Сільське господарство. Охоплює 40% зайнятих у країні. Площа сільськогосподарських угідь — 39 млн. га. Земельний фонд, придатний для використання в сільському господарстві, досягає 17 млн. га, у тому числі високородючих земель — 4,5 млн. га. У Туркменістані 1992 р. заготовлено 1,3 млн. т бавовни — сирцю. Виробляється 450 тис. т бавовняних волокон, більше чверті з них — цінні тонковолокнисті сорти. У 1992 р. урожай зернових склав 447 тис. т., овочів — 380 тис. т., баштанних — 285 тис. т., винограду — 150 тис. т.  Туркменська диня вважається найсмачнішим плодом у світі. М'яса (в забійній вазі) заготовлено 103 тис. т., молока — 0,4 млн. т., вовни — 15 тис. т., 860 тис. шкурок каракулю.

  Землеробство охоплює лише 1% території країни. Бавовництво розвивається на зрошуваних землях, зокрема в зоні Каракумського каналу, довжина якого — майже 1100 км. Цей іригаційний канал — один із найбільших у світі, зрошує 200 тис. га. Великі водосховища споруджено на Амудар'ї. Зрошувані землі знаходяться в долинах рік Теджен, Мургаб, уздовж Каракумського каналу. На зрошуваних землях, крім бавовни, вирощують кормові та в невеликих розмірах — зернові культури (рис, кукурудзу та ін.). У передгірній частині Копетдагу поливні землі — під садами, виноградниками, баштанними й зерновими культурами. У пониззі Амудар'ї — посіви рису. В оазисах розвивається шовківництво.

  Важлива галузь сільського господарства — пасовищне тваринництво. На пустельних пасовищах Східних Каракумів вирощують каракулевих овець. У Західних Каракумах розводять тонкорунних овець, із вовни яких виробляють знамениті туркменські килими. Тут же розводять верблюдів, а в передгір'ях Копетдагу — всесвітньо відомих ахалтекінських коней.

  Добривами АПК забезпечують суперфосфатний завод у Чарджеві, який використовує казахстанські фосфорити, та азотно-туковий завод у м. Мари.

  Транспорт. Туркменістан має розвинену транспортну систему, що криє в собі залізничний, річковий, морський і повітряний транспорт, трубопроводи. Протяжність залізниць — 2120 км. Основна залізнична магістраль — Красноводськ — Чарджев — Кунград. Довжина автомобільних шляхів — 13,2 тис. км. Найважливіша автотранспортна магістраль — Красноводськ — Ашгабат — Чарджев. На Каспійському морі розміщено порт Красноводськ.

  Зовнішньоекономічні зв'язки. Туркменістан має значний експортний потенціал. Більше половини торгового обороту країни припадає на Російську Федерацію. Туркменістан експортує бавовну, дизельне паливо, килими, газ, золото, каракуль тощо. Імпортує машини, обладнання, продовольство.

  Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. У країні розроблено програму «Десять років добробуту», зорієнтовану на істотне підвищення життєвого рівня населення завдяки експортові сировинних ресурсів.

  У наукових організаціях і вищих навчальних закладах зайнято 5,9 тис. наукових працівників. У країні діють 10 вищих навчальних закладів, у них готують кадри з 88 спеціальностей, навчаються 75 тис. студентів. Кваліфіковані робітничі кадри готують у 90 виробничо-технічних училищах (39,3 тис. учнів).

  В Ашгабаті — 4 театри. Діє Державна телерадіокомпанія.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua