Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

43. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН СВІТУ

43.2. Великобританія

  Географічне положення та основні відомості про країну. Офіційна назва — Об'єднане Королівство Великобританії та Північної Ірландії. Вона є острівною країною, що знаходиться на північному заході Європи. Під її контролем залишаються 14 колоніальних і залежних територій з населенням близько 6 млн. осіб. За адміністративно-територіальним поділом до складу Великобританії входять 4 історико-географічні області: Англія (45 графств і особлива адміністративна одиниця — Великий Лондон); Уельс (8 графств), Північна Ірландія (26 округів), Шотландія (12 областей), острів Мен і Нормандські острови — самостійні адміністративні одиниці. Її терени — найбільший у Європі острів Великобританія та північно-східна частина острова Ірландія, а також багато невеликих островів, що оточують острів Великобританію з півночі, північного заходу, заходу і півдня. Великобританії належить також значний сектор Північного моря, де вона видобуває нафту і природний газ. На суходолі межує лише з Ірландською Республікою (Ірландією). Найближчими сусідами Великобританії на материковій частині Європи є Франція та Бельгія. Загалом географічне положення Великобританії нині можна оцінити як сприятливе для її соціально-економічного розвитку і встановлення контактів з іншими країнами. Особливо покращилося воно після спорудження транспортного тунелю з материкової частини Європи.

  Територія — 242,5 тис. км2. Столиця — Лондон (з передмістями — 6,9 млн. жителів). Офіційна мова — англійська. Релігія — англіканство, поширені також пресвітеріанство й католицизм. Грошова одиниця — фунт стерлінгів (1ф.с.= 100 пенсам).

  Великобританія — парламентська монархія. Глава держави — королева. Державний законодавчий орган — парламент, що складається з палати лордів і палати громад. Уряд формується лідером партії, яка отримала на виборах більшість або найбільшу кількість місць у палаті громад.

  Найвпливовіші політичні партії: Консервативна партія, Лейбористська і Ліберально-демократична. Найбільші профспілкові об'єднання: Британський конгрес тред-юніонів, Шотландський конгрес тред-юніонів, Уельський конгрес тред-юніонів.

  Природні умови та ресурси. На природні умови країни значною мірою впливає її острівне положення. У Великобританії немає точки, віддаленої на більш як 120 км. од вод Атлантичного океану, що не замерзають.

  Рельєф південно-східної частини Великобританії являє собою плоскі низовини з окремими підняттями. У Шотландії, Північній Ірландії, Уельсі й на півночі Англії переважають середньовисотні гори й височини. Найбільш розчленований рельєф у Шотландії.

  Клімат Великобританії морський з відсутністю різких коливань температури і значними опадами. Погода характеризується нестійкістю, частими циклонами й сильними вітрами. Значна хмарність, тумани. Влітку середні температури коливаються від +17 °С на півдні до +13 °С на півночі. Взимку на південному заході в січні +7, на сході — до +3,5 °С.

  Великобританія має густу мережу багатоводних річок. Найбільші з них — Северн і Темза. Річки не замерзають. Вони з'єднані багатьма судоходними каналами. У горах багато озер. Найбільші з них — у Північній Ірландії та Шотландії: Лох-Ней, Лох-Ломонд, Лох-Несс.

  Досить різноманітні ґрунтові ресурси. У центральній та південній частинах Англії переважають лісові бурі ґрунти. На півночі Англії та Уельсу — дерново-підзолисті, на півночі Шотландії — гірські підзолисті ґрунти.

  Під лісами — близько 6% території країни. На півночі переважають сосна, дуб та береза, на півдні — дуб, граб, ясен, бук.

  Тваринний світ дуже збіднений через високий рівень господарського освоєння території. Щоправда, поширена лисиця, яка є об'єктом національного виду полювання (кінного, з хортами).

  Серед природоохоронних територій переважають національні парки.

  Великобританія добре забезпечена водними ресурсами. Ґрунтові ресурси небагаті, а тому потребують значних затрат на поліпшення. Вкрай недостатні лісові ресурси. Старовинні міста приваблюють туристів. Мінерально-сировинна база значно виснажена, особливо кам'яне вугілля й залізна руда. Є запаси олова, свинцево-цинкових і мідних руд. Особливо велике значення мають запаси нафти і природного газу, що видобуваються в британському секторі на шельфі Північного моря та доправляються трубопроводами в Англію й Шотландію.

  Населення. У Великобританії проживають 58,29 млн. осіб (1996 p.). Англійці складають 80% від усього населення, шотландці, ірландці, уельсці — 15%, вихідці з країн Співдружності — 5%. Понад 4/5 населення живе в містах, що охоплюють 11% території. У Кардіффі (столиця Уельсу) — 279 тис. жителів, в Единбурзі (столиця Шотландії) — 438 тис., у Белфасті (столиця Північної Ірландії) — 284 тис.

  У сільській місцевості мешкають не тільки зайняті в сільському господарстві, а й мігранти, які щоденно виїжджають на роботу до міст. Фермери зазвичай живуть окремо від поселень. їхні будинки розташовані серед земельних угідь. Осібно стоять і житла (зазвичай замки) великих землевласників (лендлордів).

  Як і в інших країнах регіону, у Великобританії низька народжуваність на тлі значної тривалості життя, тому для країни є характерним так зване старіння нації. Зайнятість населення свідчить про високий рівень ринкових відносин у країні. Найманою працею охоплено 93% працюючих, з-поміж яких дрібна буржуазія становить близько 17%.

  Господарство. Великобританія — високорозвинена індустріальна держава, яка посідає одне з провідних місць у світі за обсягом промислового виробництва й затрат на наукові дослідження та розробки. Частка промисловості в структурі ВВП (1991 p.) — 21%, сільського, лісового і рибного господарства — 1,8, послуг — 70,2%.

  Промисловість дає майже 90% експорту. Відповідно до загальної для світового господарства тенденції зменшилася питома вага інвестицій у старі, традиційні галузі, такі як видобування вугілля, металообробка, текстильна і харчова промисловість. Рівночасно зріс обсяг інвестицій у передові та наукомісткі галузі — верстатобудівну, електротехнічну, авіаційну, електронну. Бурхливо розвиваються видобуток нафти і газу на шельфі Північного моря. Рівень видобування нафти 1991 р. склав 91,3 млн. т., газу — 55,2 млрд. м3, виробництво електроенергії — 301,2 млрд. кВт. (діють 14 АЕС).

  Основні центри чорної металургії зосереджені у прибережних районах, де споруджено спеціалізовані причали великотоннажних рудовозів: у Сканторпі (поблизу естуарію Хамбер), Південному Уельсі, Шотландії. У центральній частині країни зберіг своє значення район Шеффілда з його виробництвом високоякісних сталей.    Виплавка кольорових металів тяжіє до портів, куди довозиться сировина. Алюміній виробляється на заводах побіля ГЕС Шотландії, але основну продукцію дають нові великі заводи в Лінмуті на північному сході та в Холіхеді на острові Англсі. Вторинний метал виробляють поблизу споживачів у великих машинобудівних районах: Західному Мідленді, Великому Лондоні й Ланкаширі. Машинобудування розосереджене по країні й типове для міст різної величини, але кожна його галузь прив'язана до певних районів і центрів. Так, верстатобудуванням вирізняються Ковентрі, Лестер, Бірмінгем; приладобудуванням — Великий Лондон з його потужною науковою базою і кваліфікованими кадрами, а також Бірмінгем. Текстильне машинобудування — в текстильних районах: Ланкаширі, Йоркширі та Східному Мідленді. Важке машинобудування тяжіє до металургійних баз на північному сході Англії та у Клайдсайді. Найбільший центр електротехнічної та електронної промисловості — Великий Лондон. У виробництві автомобілів перед ведуть Бірмінгем, Ковентрі, Великий Лондон, Літон і Оксфорд. Авіаракетна промисловість характерна для півдня і центру країни — у Брістолі, навколо Великого Лондона, у Східному Мідленді (Дербі — виробництво авіадвигунів) і Західному Мідленді. Найбільші центри суднобудування — Клайдсайд і північний схід Англії, а також Біркенхед, Барроуін-Фернесс, Белфаст. Головні райони хімічної промисловості: південний схід, де у Великому Лондоні чимало підприємств тонкої хімії, особливо фармацевтичної, а у Фолі — велика нафтохімія; Ланкашир із Чеширом, де зосереджено значну частину хімії країни, і нафтохімічний вузол Стенлоу — Каррінгтона; північний схід Англії з комплексом виробництв органічної та неорганічної хімії Біллінгема — Уїлтона - Тіспорта; Середня Шотландія з нафтохімією Грейнджмута; Південний Уельс із Севернсайдом, вузол нафтохімічних та інших виробництв у Хамберсайді біля Іммінгема. Загалом нафтохімія тяжіє до портових міст, куди надходить нафта; мінеральні добрива виробляють на південному сході та в Йоркширі. Основна частина бавовняної промисловості сконцентрована в Ланкаширі, вовняної — в Йоркширі, трикотажної — у Східному Мідленді, лляної — в Північній Ірландії.

  Сільське господарство Великобританії — одне із найпродуктивніших і наймеханізованіших у світі. В ньому зайнято близько 2,1% самодіяльного населення. У країні 241 тис. фермерських господарств. Загальна оброблювана площа — 11,9 млн. га. Обсяги виробництва таких продуктів, як зерно, яловичина, свинина, м'ясо птиці, яйця, молоко тощо, відповідають потребам або перевищують їх. У 1991 р. вироблено (млн. т.): зерна — 23, м'яса — 2,5, молока — 14,1. Поголів'я (млн., 1991 p.): великої рогатої худоби — 11,9, овець — 43,6, свиней 7,6, птиці — 94,6. Загальний рівень самозабезпеченості сільськогосподарськими продуктами помірного клімату зріс із 62% в 1974— 1976 pp. до 82% 1990 р.

  Транспорт. У 1991 р. вантажообіг склав: залізничний транспорт — 15,36 млрд., автомобільний — 417,3 млрд. т/км. У морських портах Великобританії було оброблено 493 млн. т вантажів. Цивільна авіація перевезла 55,7 млн. пасажирів і 20,1 млрд. т/км. вантажів. Торговий флот мав 785 суден (загальний тоннаж — 14,8 млн. бр.-реч. т.), автопарк — 24,5 млн. машин (у тому числі 20,3 млн. легкових автомобілів). Лондон і Ліверпуль — головні експортні порти країни. Великі спеціалізовані порти: нафтоналивні — Мілфорд — Гейвен (близько 45 млн. т.), Саутгемгітон (23 млн. т.), Іммінгем (понад 20 млн. т.), а з приймання великотоннажних рудовозів — Порт-Толбот і Редкар.

  Зовнішньоекономічні зв'язки. Найбільші торгові партнери Великобританії — ФРН, США, Франція, Нідерланди. На країни ЄС припадає до 50% британського експорту та імпорту. Загальний обсяг експорту 1991 р. склав 103,4 млрд. ф. ст., імпорту — 113,7 млрд. ф. ст. Країна експортує автомобілі, літаки, судна, хімічні продукти, текстильні вироби, імпортує продовольство, корми, метали, ліс.

  Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. ВНП з розрахунку на душу населення складає 9031 ф. ст. (1991 p.). Безробіття — 2,72 млн. осіб (9,6% працездатного населення, липень 1992 p.). Середня тривалість життя чоловіків — 73, жінок — 78 років. У 1989 р. 60% сімей володіли окремими будинками, 67% мали автомашини, 98% — телевізор, 68% — відеомагнітофон, 87% — телефон, 21% — персональний комп'ютер. Робочий тиждень триває 35—40 годин. Освіта й медичне обслуговування безплатні (хоч є і приватний сектор). Понад 20 млн. осіб щорічно проводять відпустку за кордоном.

  Серед найбільших університетів Великобританії — найстаріші Оксфордський (заснований 1167 р.) і Кембриджський (заснований 1209 p.), а також Лондонський, Единбурзький та ін.

  Великобританії належить одне з провідних місць у світі за насиченістю пресою. В середньому троє з чотирьох англійців читають центральні або місцеві газети. Тут виходить до 160 щоденних і недільних газет, 1300 щотижневих і 7,5 тис. інших періодичних видань. Найбільші видання (за тиражем) — «Ньюс оф зе уолд» (4807 тис. примірників) і «Сан» (3693 тис.). Радіомовлення й телебачення ведеться в основному двома великими загальнонаціональними організаціями: Британською радіомовною корпорацією (Бі-Бі-Сі) та Організацією незалежного радіомовлення (Ай-Бі-Ей). Є також декілька дрібних радіокомпаній, які здійснюють мовлення на окремі райони країни.

  Телепередачі ведуть Бі-Бі-Сі та 16 приватних телекомпаній, що належать до Ай-Бі-Ей (2 загальнонаціональні та 10 регіональних програм).

  43.3. Франція.

  Географічне положення та основні відомості про країну. Франція знаходиться в західній частині Європи. На півночі має вихід протоками Па-де-Кале і Ла-Манш до Північного моря, на заході омивається водами Біскайської затоки, на півдні — Середземним морем. На півночі межує з Бельгією, на північному сході та сході — з ФРН, на сході — зі Швейцарією, на південному сході — з Італією, на півдні й південному заході — з Іспанією та Андоррою. У Середземному морі Франції належить великий острів Корсика.

Адміністративно-територіальний поділ. Має 96 департаментів, включно з Парижем (окремий департамент). До її складу входять також 5 заморських департаментів (Гваделупа, Гвіана, Мартиніка, Реюньйон, острови Сен-П'єр і Мікелон) і заморські території (Нова Каледонія, Французька Полінезія, Французькі південноантарктичні території, острови Майотта, Уолліс і Футуна). Загалом географічне положення Франції є сприятливим для її політичного та соціально-економічного розвитку.

  Територія — 547 тис. км2. Столиця — Париж (2,2 млн. жителів; Великий Париж, включно з передмістями, — майже 10 млн.). Державна мова — французька. Грошова одиниця — франк = 100 сантимам.

  Франція — республіка. Глава держави — президент. Він призначає прем'єр-міністра і членів уряду. Вищий законодавчий орган — парламент, що складається з двох палат — національних зборів і сенату. Уряд відповідальний перед парламентом.

  Політичні партії: Французька соціалістична партія, Французька комуністична партія, Рух лівих радикалів, Об'єднана соціалістична партія, Об'єднання за підтримку Республіки, Союз за французьку демократію, Республіканська партія та ін. Найбільш масовою профспілковою організацією є Загальна конфедерація праці. Найбільші профспілки: Французька демократична конфедерація праці, Загальна конфедерація кадрів, Французька конфедерація християнських трудящих та ін.

  Природні умови та ресурси. Більша частина країни рівнинна. На півночі — Північнофранцузька низовина, на заході — Луарська і Гароннська (Аквітанська) низовини. У центрі Франції знаходиться Центральний Французький масив (до 1500 м). На сході здіймаються невисокі Вогези та Юра, а також Альпи з найвищою вершиною — горою Монблан (4807 м). На півдні й південному заході — високі Піренеї.

  Клімат Франції сприятливий для життя й господарської діяльності населення. Середня температура найхолоднішого місяця — січня від +1 °С до +5 °С. На півдні вона підвищується до +8 °С. У липні середні температури змінюються від +17 °С на півночі до +24 °С на півдні. На рівнинній частині за рік випадає 600—700 мм. У горах кількість їх зростає до 2000—2500 мм.

  Країна має вельми розгалужену річкову мережу. Найбільші річки: Сена, Рона, Луара, Гаронна. Великих озер, окрім південної частини Женевського озера, у Франції немає.

  Серед ґрунтів найпоширеніші — бурі лісові. Значні площі — під еродованими ґрунтами.

Під лісами — близько 20% площі країни. Переважають вторинні ліси і штучні насадження. На рівнинній частині ростуть бук, дуб і граб; в Альпах і Піренеях вище 700 м. — бук, ялиця, смерека, модрина та сосна.

 

  Тваринний світ найбагатший у лісових районах, переважно в горах.

  У Франції значну площу відведено природоохоронним територіям. їх у країні близько 3000.

  Загалом Франція має багаті й різноманітні природні ресурси. Вона добре забезпечена прісними водами. На численних гірських річках збудовано гідравлічні електростанції. Використовується енергія морських припливів.

  Ґрунтові ресурси не дуже багаті, але вкупі зі сприятливими кліматичними умовами можуть давати високі врожаї сільськогосподарських культур. Лісові ресурси недостатні, але використовуються дуже раціонально.

  Надзвичайно багаті рекреаційні ресурси, особливо на узбережжі Середземного моря.

  Франція найбагатша серед країн Західної Європи на мінеральні ресурси. Є промислові запаси нафти, вугілля, залізної руди, калійних солей тощо.

  Населення. У Франції проживає 58,1 млн. осіб (1996 р.), у тому числі до 4,7 млн. іноземців (алжирці, португальці, італійці, іспанці та ін.). Національні меншини населяють окраїни держави. Це бретонці, баски, фламандці, корсиканці, ельзасці. Природний приріст населення низький. Державна політика заохочування народжуваності населення дещо поліпшила показники приросту. 3/4 населення країни живе в містах. Для сільської місцевості типовими є хутори й невеликі села. Найбільшими містами, крім Парижа, є Ліон із передмістями (більше 1263 тис. жителів), Марсель (1231 тис.), Лілль (960 тис.), Тулуза, Ніцца (у кожному більше 300 тис.). Переважна більшість віруючих — католики, майже 2 млн. осіб — протестанти, близько 2 млн. — мусульмани (в основному вихідці з країн Північної та Центральної Африки, Середнього Сходу). Більшість населення становлять робітники і службовці, 15% — дрібні буржуа, 5% — підприємці. У промисловості зайнято близько 20% економічно активного населення, в сільському господарстві — 10%, у сфері послуг — понад 50%.

  Господарство. Франція — високорозвинена індустріально-аграрна країна, що посідає 4-е місце в світі за обсягом ВВП (після СІНА, Японії та ФРН). Вона має широку мережу зовнішньоекономічних зв'язків, інвестує значні капітали в економіку інших країн.

  Промисловість. За рівнем промислового розвитку Франції належить 5-е місце (після США, Японії, ФРН і Великобританії). Промисловість створює основну частину ВВП (близько 20%), забезпечує до 30% робочих місць. Основні галузі індустрії: машинобудування (зайнято понад 570 тис. осіб; дає 2,6% світового виробництва, майже 40% продукції експортується), хімічна (276 тис. працівників, 3-є місце у світовому експорті), авіакосмічна (120 тис. осіб, 2-е місце за експортом серед країн Заходу), автомобілебудування (4-е місце у світі за випуском автомобілів — близько 3,5 млн. на рік, із яких майже 1,5 млн. експортуються), харчова (400 тис. працівників, за обсягом експорту поступається лише США),радіоелектронна, інформатика, суднобудування, електротехнічна, металургійна (одна з провідних країн світу за рівнем розвитку кольорової металургії; 3-є місце в Західній Європі за виробництвом сталі); атомна енергетика (АЕС виробляють близько 75% електроенергії); гірничодобувна. Уран імпортується з Африки (Нігерія, Південно-Африканська Республіка тощо), частково видобувається в Центральному масиві (Лодев, Ла-Круазьєр).

  Потужні нафтопереробні й нафтохімічні комбінати знаходяться в портах. У Великому Парижі сконцентровано підприємства парфумерії, фармацевтики, тонкої хімії. Авіаційне машинобудування зосереджено в Парижі, Тулузі, Бордо, Бурже, Мариньяні. Найбільші судноверфі — в Нанті, Дюнкерку. Військові кораблі споруджують у Бресті, Тулоні, Шербурі. Розвинене й виробництво побутової техніки. Провідна галузь легкої промисловості — текстильна певною мірою втратила своє значення, але в Європі за виробництвом тканин Франція поступається тільки Італії та Німеччині. Вовняні тканини виробляють на півночі — Лілль, Армантьєр, Кабре; там же випускають бавовняні та лляні тканини. Ліон, відомий центр шовкопрядіння в минулому, нині виробляє синтетичні тканини. Трикотажну промисловість зосереджено в Парижі, Труа, Рубе. Промисловість розміщена нерівномірно: на 17% території країни (Париж із приміською зоною, Ліонський та Північний райони) — майже половину промислових об'єктів. Північ і схід країни більш індустріалізовані, ніж захід, центр і південь.

  Сільське господарство. За обсягом сільськогосподарської продукції Франція посідає 3-є місце серед країн Заходу (після США і Канади) і 1-е в Західній Європі, повністю забезпечуючи себе основними видами сільськогосподарської продукції. Вона є найбільшим на континенті виробником зерна (понад 50 млн. т. на рік за врожайності 58 ц/га.), масла, яловичини, сиру, а також значним експортером продукції харчування. Провідна галузь сільського господарства — тваринництво дає більш як 50% всієї продукції. Основна продукція рослинництва — зерно, овочі, цукрові буряки, картопля, в окремих районах — хміль, льон, тютюн, ріпак; біля Ніцци — плантації квітів для парфумерної промисловості. Значну роль відіграє рибальство. Рибу виловлюють у північних районах Атлантики та в Північному морі. Головні рибні порти — Булонь, Лор'ян, Лa-Рошель. Харчова промисловість представлена молочною, м'ясною, консервною, виноробною галузями.

  Туризм. Франція — країна розвиненої туристичної індустрії: з дорогими курортами та шикарними готелями на Лазурному березі (Ніцца, Канн, Сен-Тропез), куди активно проникає іноземний капітал, часто сусідують скромні туристичні зони. Крім Середземномор'я, туризм широко розвинений на південному заході Атлантичного побережжя, на березі Північного моря. Цілорічно притягують туристів Французькі Альпи. За кількістю туристів Франція посідає перше місце у світі (56 млн. на рік).

  Транспорт. У Франції — найдовша серед європейських країн мережа залізниць (близько 40 тис. км., із них .30% — електрифіковані). Протяжність шосейних шляхів із твердим покриттям — майже 400 тис. км. (у тому числі автострад — більш як 7 тис. км.). Автопарк налічує до 29 млн. машин, із них 25 млн. — легкові автомобілі. Загальний тоннаж морського торгового флоту — 5,4 млн. бр.-реч. т (954 судна, 1987 p.). Понад 90% вантажообігу морських портів випадає на Марсель, Гавр, Дюнкерк, Нант, Бордо, Руан. Довжина повітряних ліній французьких авіакомпаній — близько 650 тис. км. Авіаційні перевезення здійснюються в основному трьома найбільшими авіакомпаніями: «Ер-Франс», «ЮТА», «Ер-Інтер».

  У внутрішніх перевезеннях переважає автомобільний транспорт. Він перевозить 40% вантажів і 50% пасажирів країни. Довжина трубопроводів становить 5,5 тис. км. Суходільна транспортна мережа має радіальну будову з центром у Парижі. Річкові шляхи вкупі з каналами забезпечують 6% вантажоперевезень. Зовнішньоторговельні перевезення здійснює переважно морський транспорт. Понад 2/3 імпорту становить нафта. Повітряний транспорт використовується здебільшого для зовнішніх пасажирських перевезень.

  Зовнішньоекономічні зв'язки. Головну роль у зовнішньоекономічній діяльності відіграє зовнішня торгівля. За обсягом зовнішньої торгівлі та експорту Франція посідає 4-е місце серед економічно розвинених країн (після США, ФРН, Японії). Частка експорту у ВВП перевищує 25%. Переважає торгівля з розвиненими країнами, головно Європейського Союзу (майже 60% всього обороту). Франція імпортує нафту, машини, продовольство (каву, какао, чай, субтропічні  продукти), хімічну продукцію; експортує машини та обладнання, напівфабрикати і продовольство. За вартістю експорту сільськогосподарської продукції (вина, зерно, молочні продукти, цукор) Франція поступається тільки США. На світовий ринок країна постачає автомобілі, літаки, судна та обладнання для АЕС, сталь, алюміній, зброю, продукцію електротехніки, хімікати, тканини, одяг. Франція вкладає капітали в економіку багатьох країн, насамперед європейських та північноамериканських, а також країн Латинської Америки, Близького Сходу.

  Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. Близько 30% ВВП Франції витрачається на соціальні потреби. Із 23,5 млн. самодіяльного населення 13,5 млн. осіб — наймані працівники. У Франції

—   близько 2 млн. іноземних робітників (португальці, алжирці, італійці, марокканці, іспанці та ін.). Іноземні робітники становлять 17,5% всіх робітників і 25% чорноробів Франції. Безробіття 1994 р. сягало 12,2% працездатного населення.

  Середня заробітна платня становить 8500 франків на місяць (1991 р.), у приватному секторі — 8725 франків. У Франції встановлено мінімальну заробітну платню — 4961,8 франків на місяць (1991 p.); її отримує до 800 тис. осіб. Робочий тиждень триває 39 годин. Нинішній уряд соціалістів має намір скоротити його до 35 годин, щоб зменшити безробіття.

  У Франції налічується майже 400 вищих навчальних закладів. У Великому Парижі — 13 університетів, зокрема знаменита Сорбонна. Великі університети є в Марселі, Греноблі, Страсбурзі, Тулузі, Ліллі, Ніцці.

Найбільші щоденні газети, що видаються в Парижі: «Монд» — вечірня газета (близько 500 тис. примірників), «Фігаро» — вранішня газета (до 450 тис.), «Франс-суар» — вечірня газета (майже 550 тис.) та ін. Найважливіші журнали: «Експрес» — тижневик (650 тис.), «Пуен» — суспільно-політичний часопис (400 тис.), «Парі-матч» - ілюстрований тижневик (850 тис.) та ін.

  Телевізія представлена каналами державних телекомпаній «Ан-тен-2» і «Франс-режйон-3». Найбільша приватна телекомпанія — ТФ-1.

  Найзначніші радіостанції — державна компанія «Радіо-Франс»; комерційні компанії із змішаним капіталом [«Радіо-теле-Люксембург» (РТЛ), «Європа-1»]. У країні також налічується до 1,5 тис. місцевих радіостанцій.

Провідне агентство новин «Франс Прес» входить до числа світових інформаційних агентств.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua