Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

41. МІЖНАРОДНИЙ ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ

41.3. Інтеграція країн світу

  Економічна інтеграція країн — процес економічної взаємодії країн, що приводить до зближення господарських механізмів, набуває форми міждержавних угод і узгоджено регулюється міждержавними органами. Вона сприяє розвиткові глибоких, стійких  взаємозв'язків і поділу праці між національними господарствами. Економічна інтеграція — форма інтернаціоналізму господарської діяльності, зближення й поглиблення взаємодії національних економік. Вона зумовлена ростом продуктивних сил, підвищенням рівня усуспільнення виробництва і науково-технічною революцією. Економічна інтеграція виявляється в державних формах об'єднання країн. Інтеграційний процес характеризується:

1)                  цілеспрямованою зміною господарської структури окремих країн, координацією співпраці держав, узгодженням асортименту продукції в країнах співдружності, а також спільним використанням науково-дослідного потенціалу на основі міжнародного поділу праці. Внаслідок цього прискорюється науково-технічний прогрес, повніше використовуються сировинні ресурси, підвищується ефективність функціонування національних господарств;

2)                 створенням і вдосконаленням міжнародної співпраці, що поглиблює міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва;

3)                 активізацією ролі внутрішньої економічної політики у створенні умов для поглиблення ефективності господарських зв'язків з іншими країнами. Це виражається у трансформації економік поєднаних країн, скерованій на реалізацію взаємних і міжнародних норм якостей і стандарту. Інтеграція передбачає не лише використання тих чи тих особливостей галузевої структури виробництва в окремих країнах для взаємовигідного обміну діяльністю, а й цілеспрямовану перебудову структури національних господарств, що забезпечує значно вищий ступінь їхньої взаємодії та розширення можливостей міжнародного поділу праці.

Економічні союзи можуть бути: регіональними (Європейський Союз, НАФТА); спеціальними (МАГАТЕ), товарно-виробничими (ОПЕК); інвестиційними (Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку).

  З-поміж нині діючих інтеграційних союзів найбільшою популярністю в світі користується Європейський Союз — регіональне західноєвропейське інтеграційне угруповання 15 держав (Німеччина, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург; з 1973 р. — Великобританія, Данія, Ірландія; з 1981 р. — Греція; з 1986 р. — Іспанія, Португалія; з 1994 р. — Фінляндія, Швеція» Австрія). У лютому 1992 р. в нідерландському місті Маастрихті міністри закордонних справ і фінансів 12 держав — членів Європейського співтовариства підписали договір про Європейський Союз, що передбачає трансформацію співтовариства в економічний, валютний, політичний союз. Договір набрав чинності з 1 листопада 1993 p. Частка країн ЄС становить 1/3 світової торгівлі, 1/3 золотовалютних резервів світу.

  Зростає значення Північноамериканської асоціації вільної торгівлі (НАФТА), створеної 1992 р. США, Канадою і Мексикою. НАФТА відкриває шлях до створення цілісного ринкового простору континентального масштабу. Вона об'єднує 370 млн. населення, а обсяг виробництва досягає 8 трлн доларів. Повне нівелювання та злиття трьох національних ринків очікується через 15 років.

  Чимало всіляких інтеграційних угруповань виникає і в країнах, що розвиваються. Прикладом може служити Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) — субрегіональне політико — економічне об'єднання у складі Індонезії, Малайзії, Сінгапура, Таїланду, Філіппін, Брунею. Мета — сприяти економічному, соціальному й культурному розвиткові країн — членів.

  У Південній Америці створено торгово-економічне об'єднання — Амазонський пакт у складі Болівії, Бразилії, Венесуели, Гайани, Колумбії, Перу, Суринаму та Еквадору. В Африці створено Митний та економічний союз Центральної Африки у складі Габону, Камеруну, Конго і Центральноафриканської Республіки. Діяльність цих та багатьох інших інтеграційних об'єднань залежатиме від соціально-економічного прогресу в країнах, що розвиваються, а також від міжнародної економічної та політичної ситуації в цілому.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua