Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

39. ГЕОГРАФІЯ ТРАНСПОРТУ

39.2. Розвиток і розміщення найважливіших видів транспорту

  39.2.3. Розвиток і розміщення морського транспорту.

  Морський транспорт служить для зовнішньоекономічних зв'язків. Лише у деяких країнах, — таких як Росія, США, Китай, Канада, Туреччина, Франція, — морський транспорт здійснює міжрайонні внутрішні перевезення. Цей транспорт перевозить понад 80% зовнішньоторговельних вантажів. У 1990 р. обсяг перевезення вантажів морським транспортом склав 3,7 трлн т. Це — найдешевший вид транспорту, бо експлуатація морських шляхів не вимагає значних витрат на утримання мережі. Сучасні морські судна здатні перевозити вантажі будь-яких розмірів та ваги.

  Більша частина вантажообороту морського транспорту випадає на наливні вантажі — нафту й нафтопродукти. Суховантажі мають меншу питому вагу. В їхній структурі переважають основні масові вантажі, потім — генеральні та другорядні масові.

  Головною умовою безпечного функціонування світового торгового флоту є його постійне оновлення, збільшення тоннажності суден, підвищення потужності двигунів, зростання швидкостей, автоматизація, поліпшення екологічних характеристик. Питома вага суден у віці понад 10 років становить більш як 1/3 складу світового флоту, понад 25 років — 1/20. У країнах, що розвиваються, та країнах Східної Європи спостерігається тенденція до підвищення питомої ваги старих суден, а це посилює небезпеку мореплавства.

  У структурі морського транспорту переважають спеціалізовані судна — танкери, рудовози, рефрижератори, лісовози, судна типу «Ро-Ро» з горизонтальним способом навантажувально-розвантажувальних робіт. Більше половини світового флоту становлять танкери, що пов'язано з розвитком світового нафтового ринку.

  Морський флот зосереджений у десятьох найбільших судновласницьких країнах світу: США, Великобританії, Японії, Німеччині, Франції, Італії, Ліберії, Панамі, Греції, Норвегії. їхня частка — 70% тоннажу світового флоту. До гурту великих власників флоту належать також Швеція, Іспанія, Кіпр, Сінгапур, Індія, Данія, Нідерланди, Росія, Україна, Китай, Польща, Румунія, Естонія, Болгарія, В'єтнам, Південна Корея тощо.

  У складі світового морського флоту на початку 90-х pp. налічувалося близько 80 тис. суден, у тому числі в Японії — 10 тис., у США — 6,4 тис. Для характеристики тоннажу користуються двома показниками — вантажомісткістю та вантажопідйомністю. У 1990 р. валова місткість світового морського флоту склала 425 млн. бр. реч. т, а вантажопідйомність — 665 млн. т. дедвейт.

  Судноплавні компанії багатьох країн світу реєструють свої судна під «зручним» або «підставним» прапором. Тому до великих судновласницьких країн належать Панама, Греція, Ліберія, Сінгапур, Кіпр, що надають «зручний» прапор. У цих країнах податки на прибуток у кілька разів нижчі, ніж у США, Німеччині, Японії, заробітна платня моряків значно менша, їхні права погано захищені, технічному станові суден приділяється менше уваги.

  Світовий флот зосереджений у руках декількох найбільших судновласницьких компаній. У кожній морській державі є одна або декілька великих компаній, які володіють до 90% флоту країни. Це «Ніппон юсан», «Санко кісен» — у Японії, «Сіленд сервіс» — у США, «Пенінсула енд орієнтал стім невігейшн» — у Великобританії, «Сален» — у Швеції, «Бергассен» — у Норвегії тощо. Серед найбільших монополій — нафтовидобувні компанії «Ексон», «Мобайл ойл», «Тексако», «Бритіш петролеум» та ін.

  У світі налічується понад 2000 морських портів різної величини. До найбільших належать порти з вантажооборотом понад 10 млн. т.: Роттердам, Сінгапур, Марсель, Гавр, Антверпен, Гамбург, Генуя, Лондон, Аперпорт (група портів у гирлі річки Делавер), Новий Орлеан, Нью-Йорк, Гемптон, Ванкувер, Сан-Себастьян, Кобе, Йокогама, Нагоя, Кітакюсю, Кавасакі.

   Морські шляхи, залежно від характеру їхнього використання, поділяються на міжнародні океанські, міжнародні морські, шляхи регіонального значення та внутрішні, або каботажні, шляхи. За інтенсивністю судноплавства перше місце належить Атлантичному океанові, за ним — Тихому та Індійському. Міжнародні регіональні морські перевезення здійснюються в морських басейнах: Середземноморському, Північноморському, Балтійському, Карибському.

  Головні вантажі морського транспорту — нафта й нафтопродукти, залізна руда, зерно, кам'яне вугілля, сировина та напівфабрикати для алюмінієвої промисловості, фосфорити, ліс і лісоматеріали. Нафто-вантажі доставляються морським транспортом до портів Атлантичного океану з країн Близького та Середнього Сходу, Латинської Америки. З цих же країн нафту перевозять до портів Японії та деяких інших країн.

  Вантажопотоки зерна спрямовуються з країн — експортерів (США, Канада, Австралія, Аргентина) до країн Західної Європи, Японії, деяких країн Азії, Африки та Латинської Америки. Цукор транспортують із Філіппін, Індонезії, Домініканської Республіки до Європи та Північної Америки. Бавовну везуть з Індії, Єгипту, США, Мексики, Бразилії до країн Європи та Японії.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua