Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

36. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

36.4. Вплив НТР на галузеву структуру та розміщення виробництва

  НТР сприяла значній структурній модернізації світового господарства, зміні співвідношення найважливіших сфер економіки. Так, частка сільського господарства в структурі світового матеріального виробництва зменшилася з 21% в 1950 р. до 8% в 1990 р. У структурі світової промисловості під впливом НТР поступово зменшується частка видобувних і зростає роль обробних галузей. Якщо в 70-х роках співвідношення між ними склало 13 : 87, то на початку 90-х років — 8 : 92. Це пояснюється зниженням матеріаломісткості виробництва і зростаючою заміною мінеральної сировини штучною; частка промисловості в розвинутих країнах знижується, а в країнах, що розвиваються, — зростає. Характерно, що випереджальними темпами розвиваються наукоємні галузі економіки.

  Про тенденції структурної модернізації економіки передових країн свідчать зміни у виробництві США. Структурна перебудова господарства під впливом НТР в американському суспільстві супроводжується неухильним посиленням ролі нематеріальних елементів виробничих ресурсів — наукових знань, інформації, кваліфікації, які активно доповнювали й опосередковували елементи матеріальні (сировинні, енергетичні, техніко — технологічні). Неухильно знижується частка базових галузей матеріального виробництва — сільського й лісового господарства, видобувної та обробної промисловості. Галузі так званої важкої промисловості значною мірою втрачають свою роль фундаменту індустріальної економіки, «локомотива» її зростання. До цього слід додати, що визначальною характеристикою техніко — технологічного переснащення господарства СІНА (й не лише цієї країни) є дедалі чіткіша ресурсозберігальна спрямованість. Це означає, що загальне підвищення ефективності господарства забезпечується переважно посиленням економії всіх видів ресурсів (трудових, капітальних, сировинних, енергетичних, фінансових).

  Під впливом НТР у структурі господарства відбуваються істотні зміни. У високорозвинених країнах зростає роль високотехнічних і наукоємних виробництв. Посилюється спеціалізація країн, що розвиваються, на ресурсоемких і трудомістких галузях промисловості (нафтопереробна, хімічна, металургійна, легка). Важливого значення набуває екологічний фактор, завдяки якому здійснюється перенесення в країни, що розвиваються, так званих «брудних виробництв» (нафтохімії, чорної та кольорової металургії).

  Важливими факторами структурної модернізації стають центри науки і висококваліфіковані кадри. Зараз будь-якій передовій країні потрібні не просто трудові ресурси, а освічені, висококваліфіковані люди, здатні управляти сучасною технікою. Різниця в кваліфікації й вартості робочої сили впливає на розміщення виробництва. «Перші поверхи» обробної промисловості дедалі більше переміщаються в країни «третього світу» для того, щоб використати дешеву робочу силу. Напівкваліфікований робітник в Індії одержує 1—2 дол. за день, тоді як у США за ту саму роботу сплачується 66 дол.

  Новий етап науково-технічної революції, що розгорнувся в другій половині XX ст., призвів до глибокої структурної кризи в усіх країнах, насамперед розвинених. Це не звичайна циклічна криза, а стадіальна, тобто криза, пов'язана з переходом до нової фази соціально-економічного розвитку. Сутність нинішньої структурної кризи полягає в переході від періоду індустріалізації до постіндустріальної епохи.

  У рамках єдиної глобальної економічної системи країни й регіони перебувають на різних стадіях розвитку: постіндустріальній, індустріальній і доіндустріальній. Саме різностадійність визначає закономірності просторової організації глобальної системи. Постіндустріальний розвиток істотно ускладнився б без переміщення багатьох видобувних і переробних виробництв у країни й регіони з дешевшою працею, особливо в країни нової індустріалізації.

  Розрив основних соціально-економічних показників між країнами Півночі та Півдня ще й досі сягає 10—15 і навіть 100 разів. Це супроводжується й дуже істотними відмінностями в ресурсоспоживанні та рівні виробництва.

  Галузево-територіальна структура економічно розвинутих країн зазнає впливу НТР. У ній істотно зростає значення наукоємних галузей у структурі промислового виробництва при зменшенні ролі традиційних галузей, посилюється концентрація науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), а також координаційно-управлінських функцій.

  На територіальну структуру господарства (ТСГ) впливають нові структури, що формуються в центрах НДДКР та інформації, тобто безпосередні носії НТР. Зміни ТСГ відбуваються також завдяки впровадженню, матеріальному втіленню результатів НТР. Зростаюча роль наукоємних галузей сприяє переміщенню промислового виробництва до центрів НДДКР, до центрів підготовки й зосередження кваліфікованих кадрів. Вплив НТР та ТСГ полягає насамперед у вдосконаленні та здешевленні інфраструктури, в її ущільненні й поліпшенні забезпеченості нею території. Відтак складаються вигідні умови для прогресу промисловості в більшості районів цих країн, у тому числі складних для освоєння, зникає необхідність жорсткої прив'язки матеріаломістких та енергоємних виробництв до центрів добування відповідних видів сировини та палива, а також виробництва дешевої енергії. Все це сприяє дальшому ущільненню й удосконаленню ТСГ розвинених країн, господарському освоєнню нових територій.

  Характер структурних і просторових зрушень у господарстві розвинених країн наприкінці XX ст. був далеко не однозначний. Один із радикальних напрямів зрушень, властивий усім країнам, визначався орієнтацією на дешеву працю. Головним результатом цього руху став прискорений розвиток і висунення на перший план країн з великими ресурсами дешевої робочої сили. В країнах з дешевшою робочою силою концентрувалися масові види продукції, що вимагали в основному праці середньої та низької кваліфікації. До таких галузей належать легка промисловість, виробництво побутових електроприладів, масових видів конторських машин, сільськогосподарських і дорожних машин, масової електроніки.

  Важлива тенденція в територіально-галузевій структурі світового господарства — це підвищення територіальної ефективності в розміщенні промисловості, що виражається в подальшій концентрації індустрії в оптимальних пунктах, передусім у морських портах, які стали своєрідними сировинними базами розвинених країн. Посилилась орієнтація виробництва на висококваліфіковану робочу силу, що виявилося в переміщенні промисловості до районів із найсприятливішою екологічною ситуацією. В Західній Європі це райони, прилеглі до Альп, у США — Каліфорнія, південь гірських штатів, Флорида. Рівночасно в окремих країнах із відносно невисоким рівнем розвитку (Італія, Іспанія, Греція та інші) триває орієнтація на дешеву робочу силу, що стимулює прискорення економічного росту цих країн. Це потягне за собою подальше збільшення ролі Іспанії в Європі. Помітне певне зниження темпів зростання промисловості в Японії, підвищення економічного потенціалу тих частин  Північноамериканського континенту, де є можливість використовувати дешеву робочу силу (примексиканський південь США, Пуерто-Ріко та ін.).

  Наприкінці XX ст. створюються надкраїнові, навіть міжконтинентальні, системи розміщення, представлені транснаціональними корпораціями (ТНК). Елементи такої системи закладалися давно, починаючи з 60-х років, але тільки тепер, із подальшою інтернаціоналізацією світогосподарського життя, набули значних масштабів. На нинішньому етапі розвитку техніки потужності окремих агрегатів давно переросли національні, а іноді й континентальні кордони, й потреби оптимального їх використання вимагають створення надкраїнової — транснаціональної — системи розміщення виробництва. У процесі розвитку техніки й, головне, конкурентної боротьби розширяється номенклатура виробів. Це спонукає створювати чимраз більше спеціалізованих заводів, що працюють на всю Західну Європу або на весь світ у цілому.

  Глобалізація світового господарства дедалі масштабніше включає в нього відсталі країни та їхній активний соціально-економічний простір.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua