Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

33. СУЧАСНА ПОЛІТИЧНА КАРТА СВІТУ

33.4. Форми правління і адміністративно-територіального устрою країн

  Державний лад будь-якої країни характеризується перш за все формою правління: республіка це чи монархія.

  Республіканська форма правління виникла в давнину (Афінська демократична республіка (V—IV ст. до н.е.), Римська аристократична республіка (V—II ст. до н.е.)). Але найбільшого поширення вона набула в періоди Нової та Новітньої історії. У 1995 р. кількість республік у світі перевищила 140.

  За республіканського ладу законодавча влада належить парламенту, а виконавча — уряду. При цьому розрізняють так звану президентську республіку, де президент очолює уряд і наділений дуже великими повноваженнями (СІНА, ряд країн Латинської Америки), і парламентську республіку, де роль президента менша, а уряд очолює прем'єр-міністр (ФРН, Італія, Індія, Україна).

  Республіканську форму правління вважають найбільш прогресивною і найбільш демократичною. Її вибрали для себе не лише економічно розвинуті країни, але і більшість країн Латинської Америки, майже всі колишні колонії в Азії та африканські держави.

  Монархічна форма правління виникла в умовах рабовласництва. В середні віки вона стала основною формою правління. В ринкових відносинах збереглись лише традиційні, в більшості формальні риси монархічного правління. У 1996 р. в світі нараховувалось 30 монархій: немає жодної — в Америці, 14 — в Азії, 12 — в Європі, 3 — в Африці, 1 — в Океанії (Тонга). Серед них є імперія (Японія), королівства (Бельгія, Великобританія, Іспанія, Швеція та ін.), князівства (Андорра, Ліхтенштейн, Монако), герцогство (Люксембург), султанати (Бруней, Оман, Малайзія та ін.), емірати (Бахрейн, Катар, ОАЕ) і папська держава — місто Ватикан. Переважна більшість існуючих нині монархій — конституційні. Реальна законодавча влада в них належить парламенту, а виконавча — уряду, монарх «царствує», але не править (Великобританія, Норвегія, Швеція). Поряд з конституційними (парламентськими) на політичній карті збереглися ще декілька абсолютних монархій, де уряди або інші органи влади відповідальні лише перед монархом як главою держави, а парламенту немає, або він є лише дорадчим органом (Саудівська Аравія, Оман, Бруней та ін.).

  Розрізняють дві головні форми адміністративно-територіального устрою — унітарну і федеративну. Унітарна держава — це єдине цільне державне утворення, яке складається з адміністративно-територіальних одиниць, що підпорядковуються центральним органам влади і не мають ознак державного суверенітету. Таких держав у світі більшість. Федерація — добровільне об'єднання декількох раніше самостійних державних утворень в одну союзну державу. У федеративній державі є державні утворення — республіки, штати, провінції, землі, кантони, тобто території, які мають власні закони та органи влади. Нараховується 24 федерації: Російська Федерація, Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Індія, Австралійський Союз, Південно-Африканська Республіка, Канада, Сполучені Штати Америки та ін.

  Конфедерація — це юридичне об'єднання суверенних держав, створене для забезпечення їхніх загальних інтересів (Швейцарський союз). Конфедерація утворює центральні органи, які мають повноваження, делеговані їм державами-членами союзу. Правова основа конфедерації — договір, при федеративному устрої держави (федерації) такою основою є конституція.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua