Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів

ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ
ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

31. РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ УМОВ І ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ТА ЇХ ОХОРОНА

31.10. Моніторинг довкілля в Україні

  В 1972 р. в Стокгольмі на конференції ООН з охорони навколишнього середовища термін «моніторинг» визначено як систему стеження і контролю за станом довкілля для прогнозування його змін, прийняття рішень по регулюванню природогосподарювання. Водночас моніторинг — це система спостережень і контролю за станом природних та антропогенних ландшафтів, тими процесами і явищами, які в них відбуваються, для раціонального використання природних умов і природних ресурсів та їхньої охорони. Моніторинг може відбуватися на різних за площею територіях і за різними компонентами довкілля, різними його об'єктами.

  За масштабом територій, на яких здійснюється моніторинг, його поділяють на глобальний, регіональний та місцевий (локальний). Глобальний моніторинг здійснюється на різноманітних станціях, стаціонарах. Серед них в Україні функціонують такі.

1)               Станції і пости спостережень за змінами метеорологічних умов. До них належать мережа гідрометеорологічних станцій України, аерологічні та морські станції.

2)                 Станції, на яких проводяться комплексні спостереження за гідрогеологічними умовами, водними ресурсами. Це гідрологічні станції, гідрогеологічні, стокові та водно-балансові станції і пости.

3)               Станції, на яких спостерігають за окремими природними комплексами та їхніми компонентами, процесами, що в них відбуваються. До таких станцій належать озерні, болотні станції, станції на водосховищах, у різних типах рівнинних і гірських ландшафтів (лісові, степові та ін.).

4)                 Комплексні географічні стаціонари, на яких вивчають природні комплекси, сучасні природно-географічні процеси. Ними є природні заповідники, національні природні парки, спеціально створені географічні стаціонари — Димерський в зоні мішаних лісів, Карпатський на схилах гори Говерли, Великоанадольський у степовій зоні та ін. На таких стаціонарах працюють спеціалісти — географи. Вони стежать за сезонними змінами в природних комплексах.

5)               Станції і полігони, на яких спостерігають за протіканням процесів, несприятливих для людей. Це сейсмологічні станції, де прогнозують і фіксують дії землетрусів. Такими є також станції, на яких постійно спостерігають за розвитком зсувів (сповзанням земляної маси), проходженням селевих потоків (суміші води, грязі, каміння), сходами снігових лавин та ін.

6)               Станції, на яких досліджують можливості протидії несприятливим фізико-географічним процесам. Це протиерозійні, агромеліоративні, лісомеліоративні, протиселеві та протисніголавинні станції.

7)                Науково-дослідні станції, де розробляють і впроваджують заходи з раціонального господарювання. Це сільськогосподарські, лісові, агрометеорологічні станції, науково-дослідні станції садівництва, виноградарства, луківництва та ін.

8)                Своєрідними станціями біологічного моніторингу є ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки.

  Спостереження за природними комплексами, їхніми компонентами, впливом на них господарської діяльності ведеться за розробленими для цих цілей програмами і методиками. Станції моніторингу навколишнього природного середовища повинні охоплювати всю територію України, її природні і господарські регіони рівномірно.

  У різних регіонах України потрібне застосування природоохоронних заходів, в тому числі збільшення природно-заповідного фонду. Природоохоронні заходи об'єднуються в групи в залежності від видів господарського впливу на природне середовище, об'єктів господарського впливу та запобіжних природоохоронних заходів.

  Промислово-технологічні заходи включають попередження забруднень зменшенням викидів в атмосферу, очищенням їх від газу та пилу; попередженням забруднення водойм очищенням вод, що стікають в річки, озера, моря, створенням замкнених циклів використання води та ін. Шкідливі забруднення, пов'язані з негативним промисловим впливом чи недосконалою технологією, можуть знешкоджуватися за допомогою хімічних заводів (дезактивація), захоронення відходів, постійного санітарного, радіоекологічного, хімічного контролю за навколишнім середовищем. У промислових, гірничо-видобувних районах здійснюється рекультивація (відновлення) порушених земель.

  Окрему групу природоохоронних заходів складає запобігання негативному впливу та ліквідація забруднень повітря, вод, ґрунтів автомобільним та іншими видами транспорту. Вздовж Азово-Чорноморського узбережжя акваторії забруднюються викидами суден, промисловими та побутовими стоками.

  Важливе природоохоронне значення мають агромеліоративні та агротехнічні заходи, пов'язані із сільськогосподарським використанням ландшафтів, збереженням їхньої стійкості та високої продуктивності. Це досягається впровадженням зрошувально-осушувальних систем, на яких здійснюється двостороннє регулювання водного режиму на меліоративних землях. Сюди ж відносяться заходи по боротьбі з водною і вітровою ерозією, запобігання вторинного засолення земель, їхнього штучного підтоплення і заболочування, біологічні засоби боротьби зі шкідниками сільськогосподарських рослин.

  Водогосподарські заходи передбачають надійний захист річкових і морських берегів від руйнування, обвалування заплавних земель (захист від затоплення), запобігання і знешкодження цвітіння води. Важливими природоохоронними заходами є регулювання стоку, заліснення водозборів, створення водоохоронних зон уздовж річок, навколо озер, водойм, біля морських берегів та ін.

  Природоохоронними лісогосподарськими заходами передбачається боротьба з природною і антропогенною ерозією, селевими потоками, буреломами і вітровалами.

  Урбаністичні природоохоронні заходи включають ландшафтно-екологічно обумовлений вибір району і місця забудови, її регламентацію за площею, оцінкою впливу на ландшафти та можливостями створення сучасних урбанізованих природно-антропогенних комплексів. Сучасні урбанізовані ландшафти повинні бути зручні для проживання людей, екологічно чисті і естетично привабливі.

  Нарешті, рекреаційні природоохоронні заходи включають раціональне використання лікувальних можливостей клімату, водних, грязевих, мінерально-водних ресурсів, ландшафтно-естетичних ресурсів, збереження, догляд і збагачення ландшафтних ресурсів та ін.

  Дійовим засобом охорони природи є обов'язкова екологічна експертиза проектів використання території і господарювання. Її метою є попередження негативного впливу, який можливий при втіленні проектів, що не передбачають негативного впливу, забудови, прокладання шляхів, розселення, не враховують екологічної ситуації в регіонах з різними природно-господарськими умовами. Екологічна експертиза базується на пріоритетах безпеки для життя і здоров'я людей в навколишньому природному середовищі.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua