Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів

ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ
ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

31. РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ УМОВ І ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ТА ЇХ ОХОРОНА

31.9. Природоохоронні комплекси

  В Україні прийняті закони «Про природно-заповідний фонд України» (1992 p.), Програма перспективного розвитку заповідної справи в Україні «Заповідники» (1994 р.). У них подано класифікацію об'єктів природно-заповідного фонду як національного надбання, визначена соціальна, економічна, екологічна роль природоохоронних комплексів у державі. В Україні зберігаються генофонд рослин і тварин, типові та унікальні ландшафти, здійснюється моніторинг навколишнього природного середовища. Наша держава належить до територій з малою заповідністю. Про це свідчать як кількості, так і площі природоохоронних об'єктів різних категорій відносно до території України.

  Дамо визначення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їхнього статусу та завдань.

   Категорії природно-заповідного фонду України (станом на 01.01.1996 р.)


Категорія

Кількість

Площа

тис. га.

% до території країни

Природні заповідники

12

119,5

0,2

Біосферні заповідники

3

159,6

0,26

Національні природні парки

5

184,6

0,31

Регіональні ландшафтні парки

17

169,2

0,28

Заказники:

загальнодержавного значення

місцевого значення

259

1926

341,2

579,7

0,57

0,96

Пам'ятки природи:

загальнодержавного значення

місцевого значення

119

2795

4,7

14,7

0,01

0,02

Заповідні урочища

755

78,5

0,13

Ботанічні сади

18

1,9

0,031

Дендрологічні парки: загальнодержавного значення

місцевого значення

24

3

1,3

0,15

0,002

0,002

Зоологічні сади: загальнодержавного значення

6

0,1

0,002

Парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва:

загальнодержавного значення

місцевого значення

84

414

5.8                 

6.9                 

0,01

0,01

РАЗОМ

6445

1667,9

2,76

  Природні заповідники — це науково-дослідні установи, в яких охороняються типові або унікальні для даної території чи акваторії природні комплекси. Вони повністю вилучаються з господарського використання. Основними їхніми завданнями є збереження природних комплексів, виконання наукових досліджень за станом природних компонентів, протіканням природних процесів і явищ, станом навколишнього природного середовища, розроблення рекомендацій з охорони природи, поширення природоохоронних знань, екологічне і естетичне виховання громадян. За Законом «Про природно-заповідний фонд України», в природних заповідниках забороняються:

  будівництво споруд, шляхів сполучення, об'єктів транспорту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю природних заповідників, розведення вогнищ, влаштування місць відпочинку, стоянок транспорту, забороняються також проїзд і присутність сторонніх осіб, домашніх тварин, механічних транспортних засобів, лісосплав, проліт літаків та вертольотів нижче 2000 метрів над землею, подолання літаками звукового бар'єру над територією заповідника;

  геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, руйнування геологічних відслонень, порушення ґрунтового покриву та гідрологічного режиму, застосування хімічних засобів, усі види лісокористування, заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худоби, вилов і знищення звірів і птахів, порушення умов їхнього оселення, гніздування;

  мисливство, рибальство, інтродукція нових видів тварин і рослин, проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих видів тварин понад допустиму науково обґрунтовану ємкість угідь, збирання колекційних та інших матеріалів, за винятком тих, що необхідні для виконання наукових досліджень.

  У природному заповіднику допускається:

  виконання відновлювальних робіт на землях з порушеними корінними природними комплексами, а також здійснення заходів щодо запобігання змінам природних комплексів заповідника внаслідок антропогенного впливу — відновлення гідрологічного режиму, збереження та відновлення рослинних угруповань, що історично склалися, видів рослин і тварин, які зникають, тощо;

  здійснення протипожежних та санітарних заходів, які не порушують режим заповідників; виконання науково-дослідних робіт зі збором колекцій, стаціонарні дослідження на обладнаних ділянках (ключах), природоохоронна освітня і виховна діяльність.

  В Україні створені і функціонують природні заповідники:  Поліський, Розточчя, Медобори, Канівський, Дніпровсько-Орільський, Луганський, Український степовий, Дунайські Плавні, Ялтинський, Мис Март'ян, Карадазький, Карпатський.

  Біосферні заповідники — це природоохоронні науково-дослідні установи з міжнародним статусом. Вони створюються для збереження в природних станах типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів. Ці заповідники утворюють на базі природних заповідників, національних парків. До їхнього складу включають території та об'єкти природно-заповідного фонду інших категорій та земель. Вони належать до світової мережі біосферних заповідників. У межах біосферних заповідників виділяються «зони» за їхнім цивільним призначенням:

  заповідна зона — призначена для збереження і відновлення найцінніших природних та мінімально порушених антропогенними факторами природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу;

буферна зона — створюється з метою запобігання негативному впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях;

  зона антропогенних ландшафтів — об'єднує території з землекористуванням, лісокористуванням, водокористуванням, поселеннями, рекреацією та іншими видами господарської діяльності.

  У біосферних заповідниках можуть бути також території регульованого заповідного режиму (регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища).

  Важливо, що наукові дослідження, спостереження за станом навколишнього природного середовища та інша діяльність біосферних заповідників здійснюється на міжнародному рівні. В Україні створені біосферні заповідники — Асканія-Нова, Чорноморський, Карпатський.

  Додаткова інформація.

  Чорноморський біосферний заповідник.

Чорноморський біосферний заповідник розташований у Голопристанському районі Херсонської області та Очаківському районі Миколаївської області на північно-західному узбережжі Чорного моря. Заповідник утворений у 1927 p., а з 1933 р. став самостійною природоохоронною та науково-дослідною установою, з 1975 р. віднесений до водно-болотних угідь міжнародного значення. У 1984 р. його включено до міжнародної мережі біосферних заповідників. До складу Чорноморського біосферного заповідника входять ділянки на Кінбурнському півострові (Івано-Рибальчанська, Солоно-озерна, Волижин ліс), ділянки приморського степу (Ягорлицький Кут і Потіївська ), східна частина Тендрівської затоки з островами Тендрівська Коса, Бабин, Смалений Острів та ін., а також острови Довгий, Круглий і Кінські у Ягорлицькій затоці. Загальна площа заповідника 87 348 га, з них буферна зона — 30300 га. (Ягорлицька затока). Є охоронна зона (пл. 11 011 га).

 

  

Природні заповідні об'єкти України.

   

Природні заповідники.

Назва

Дата заснування

Площа, тис. га

Природна країна, зона, ПТК

Адміністративна область

Горгани

1996

5344,2

Українські Карпати

Івано-Франківська

Дніпровсько-Орільський

1990

3,8

Степова

Дніпропетровська

Дунайські плавні

1988

14,9

Степова, плавні

Одеська

Єланецький степ

1996

1675,7

Степова

Миколаївська

Канівський

1931

2,0

Лісостепова

Черкаська

Карадазький

1979

2,9

Субтропічний середземноморський

АР Крим

Кримський

1991

44,2

Кримські гори

АР Крим

Луганський

1968

1,6

Степова

Луганська

Медобори

1990

10,4

Лісостепова

Тернопільська

Мис Мартьян

1973

0,2

Південний берег Криму

АР Крим

Поліський

1968

20,1

Мішано — лісова

Житомирська

Розточчя

1984

2,1

Лісостепова

Львівська

Український степовий

1961

2,7

Степова (лісостепова)

Донецька, Сумська

Ялтинський

1973

14,5

Кримські гори

АР Крим

Біосферні заповідники

Асканія-Нова

1921

33,3

Степова

Херсонська

Карпатський

1968

63,2

Українські Карпати

Закарпатська

Чорноморський

1927

87,3

Степова, Чорне море

Херсонська, Миколаївська

  

Природні національні парки

Азово-Сиваський

1957

53,5

Степова

Херсонська

Вижницький

1995

915,0

Українські Карпати

Чернівецька

Карпатський

1980

50,3

Українські Карпати

Івано-Франківська

Подільські Товтри

1996

261,3

Лісостепова

Хмельницька

Синевир

1989

40,4

Українські Карпати

Закарпатська

Шацький

1983

32,5

Мішано — лісова

Волинська

Святі гори

1997

40,589

Степова,

Донецький

Кряж

Донецька


Рослинність окремих ділянок різноманітна. На лісостепових ділянках збереглися невеликі гаї-кілки, утворені дубом звичайним, березою дніпровською, осикою, вільхою клейкою; у підліску та на узліссях ростуть бузина, терен, крушина тощо. У трав'яному ярусі — конвалія звичайна, проліска дволиста, чина лісова, купина пахуча, валеріана лікарська. Кілки поєднуються з піщаними степами, для яких характерні костриця, кипець пісковий, повила дніпровська, житняк, а також ендемічні види (волоніка, цибуля савранська, кермек, юринея, козельці дніпровські). Степові ділянки Потіївська та Ягорлицький Кут розташовані на другій терасі Дніпра, мають рівнинний, місцями слабохвилястий рельєф з блюдцеподібними зниженнями, іноді заповненими водою. Велику площу займає солончакова рослинність, представлена формаціями солонцю європейського, сарсазану, меншу площу — засолені луки та опустелені типчаково-полинові степи. Рослинність островів галофітна, галофітно-лучна, галофітно-гідрофільна і псамофітно-ксерофітна (на Тендровській Косі). У складі останнього угруповання багато ендеміків.

  Всього у флорі Чорноморського біосферного заповідника налічується близько 600 видів вищих рослин, з них 13 занесені до «Червоної книги України» (зозуленцеві, ковила, тюльпан білоцвіт літній та ін.). Багатий і різноманітний тваринний світ Чорноморського біосферного заповідника, особливо орнітофауна. Тут зареєстровано близько 300 видів птахів, з них понад 145 гніздяться, решта зимують або залітають, зокрема на відпочинок під час міграцій; 22 види — рідкісні зникаючі. На території заповідника чотири основні орнітологічні комплекси: птахи деревно-чагарникових насаджень, відкритих просторів, водно-берегові та синантропні. До першого належать горобинні, кулики, чаплі, хижаки (шуліка чорний, боривітер, кібчик, чеглок, лунь болотяний, сова вухата); акліматизовано фазана. З рідкісних видів зимує орлан — білохвіст, занесений до «Червоної книги України». На відкритих просторах водяться жайворонки, перепілка, куріпка сіра, лежень, дерихвіст степовий, трапляються ( на прольоті) дрохва, стрепет, журавель степовий, а також журавель сірий, занесені до «Червоної книги України». Найбільш чисельні і різноманітні водно-берегові птахи: понад 60 видів гніздиться та близько 190 — на прольоті. На островах Тендрівської та Ягорлицької заток більше мартин і крячок. Тут гніздяться качки, багато куликів. На островах зустрічається чорноголовий реготун. Затоки чорноморського біосферного заповідника — місця зимівлі та линяння водоплавних птахів, зокрема лебедя-шипуна, лебедя-кликуна, крижня, гагари, норців, крохалів, черні. Ссавці представлені 44 видами, серед яких — козуля європейська, свиня дика, лисиця, куниця кам'яна, заєць — русак, їжак, єнотовидний собака; трапляється тхір степовий, занесений до «Червоної книги України».

  Національними природними парками в Україні є Шацький, Азово-Сиваський, Синевір. Один із описів цих об'єктів наводимо за професором С. Стойком, з доповненням авторів.

            Карпатський природний національний парк.

  Карпатський природний національний парк, створений у 1989 p., — перший в Україні природний національний парк, розташований у північно-східній частині Українських Карпат, у верхів'ях річки Прут, у межах Івано-Франківської області. Його площа 50,3 тис. га. Карпатський природний національний парк має зберігати унікальні для Центральної Європи природні ландшафти, що відзначаються багатим генофондом, рідкісними екосистемами і значним рекреаційним потенціалом, а також сприяє підтриманню екологічного балансу в регіоні. У флорі парку понад 1100 видів судинних рослин. У рослинному покриві більше мішаних, буково-ялицево-ялинкових, а вище 1100—1200 м. — чисті ялинові ліси. Букові ліси з домішкою явора, ясеня, в'яза, ялиці та ялини поширені на схилах гірських масивів до висоти 500— 600 м. над рівнем моря. Вище трапляються ялицево-букові та буково-ялицеві ліси з домішкою ялини у басейні Пруту. На схилах з кам'янистими осипищами зростає сосна звичайна, береза, ялина, збереглась реліктова сосна кедрова. Вище 1600 м. у субальпійському поясі сформувалося криволісся сосни гірської, вільхи зеленої, ялівцю сибірського та субальпійські луки подекуди з рододендроном східнокарпатським (ендемічний вид) та аркто-альпійськими видами верб. У альпійському поясі (понад 1800 м.) панують луки — полонини, де ростуть осоки, костриця, ситник та ін. На території парку відомо до 20 видів рослин, занесених до «Червоної книги України»: сосна кедрова європейська, рододендрон східнокарпатський, дріада восьмипелюсткова, тирлич жовтий, первоцвіт дрібний, ліннея північна, арніка гірська та ін. Дослідники відзначають багатство тваринного світу Карпатського парку. Тут 46 видів ссавців, до 180 видів птахів, численні плазуни, земноводні,риби, тут живуть ведмідь, вовк, рись, лисиця, куниця лісова, олень європейський, козуля, білка, глухар, тетерук; з рідкісних тварин трапляються кіт лісовий, беркут, сапсан, змієїд, лелека чорний, занесені до «Червоної книги України», а також бурозубка альпійська, снігова полівка європейська, пугач, завирушка альпійська, тритон карпатський, тритон гірський, занесені до «Червоної книги України».

  Природні національні парки виконують різні функції. За функціями (призначеннями), вони поділяються на зони. Так, територія Карпатського природного національного парку складається з чотирьох функціональних зон: заповідної, захисно-рекреаційної, рекреаційної, рекреаційно-господарської. Заповідна зона за охоронним режимом прирівнюється до заповідників. У захисно-рекреаційній зоні природоохоронні заходи здійснюються з метою збереження та відтворення природних екосистем, лісогосподарська діяльність спрямована на формування корінних лісових масивів. Тут туризм обмежений. Рекреаційні і рекреаційно-господарські зони використовуються для організованого туризму: в межах зон допускається формування окультурених ландшафтів, розташування місць відпочинку, санаторно-курортних та туристичних комплексів, створення туристичних і пізнавальних стежок. У Карпатському природному національному парку багато мальовничих  водоспадів, є печери та інші цікаві природні утворення, цінні пам'ятки дерев'яної архітектури. У високогір'ї особливо привабливі карстові озера. На полонині Пожижевській розташована сніголавинна станція, біологічний стаціонар Інституту ботаніки НАН України; у верхів'ях Пруту — географічний стаціонар Львівського університету. На їх основі вивчають структуру ландшафтів, закономірності їхнього формування, біологічну продуктивність, захисні функції гірських екосистем: тут проходять практику студенти.

  Заказники — це природні території (чи акваторії), в яких зберігаються і відтворюються природні комплекси або їхні компоненти. Земельні ділянки, водні та інші природні об'єкти, які оголошені заказниками, знаходяться в режимі охорони. В залежності від мети і режиму охорони організовуються лісові, зоологічні, гідрологічні, геологічні ландшафтні заказники.

  Пам'ятки природи — це окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з метою збереження їх у природному стані.

У межах пам'яток природи забороняється діяльність, яка загрожує їхньому збереженню або призводить до їхньої деградації.

  Заповідними урочищами є лісові, степові, болотні та інші ландшафти, які мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, для збереження їх у природному стані.

В їхніх межах забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах.

  Ботанічні сади — це установи, які створюються для збереження, вивчення, акліматизації, розмноження та господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори. Ця флора поповнюється, зберігається в ботанічних колекціях, у науковій, навчальній та освітній діяльності.

  У ботанічних садах є такі ділянки:

  експозиційна, відвідування якої регулюється;

  наукова, на якій розташовуються колекції, експериментальні ділянки;

  заповідна, на якій проводяться наукові спостереження.

  Відомі в Україні ботанічні сади — Нікітський, Центральний республіканський імені М. М. Гришка, Ботанічний імені О. В. Фоміна, Дніпропетровського, Львівського, Харківського, Чернівецького університетів.

  Дендрологічні парки — це установи, які утворюються для збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їхніх композицій з метою їх наукового,  культурного, рекреаційного та іншого використання. Відомі дендрологічні парки — Софіївський, Олександрійський, Тростянецький, Веселі Боковеньки та ін.

  Зоологічні парки — це природоохоронні культурно-освітні установи, які створюються для організації екологічної освітньо-виховної роботи, влаштування експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни та розробки наукових основ її розведення у неволі.

  В зоологічних парках є такі ділянки:

  експозиційна, на якій утримуються тварини з культурно-пізнавальною метою;

  наукова, де виконується науково-дослідна робота, організовуються відвідування;

  рекреаційна, в якій відпочивають відвідувачі;

  господарська з господарськими об'єктами.

  Серед парків — пам'яток садово-паркового мистецтва — природоохоронні, рекреаційні установи з визначними та цінними зразками паркового будівництва — для охорони та використання їх в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях.

  Оголошуються парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва з вилученням або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їхнього власників або користувачів.

  На їхній території можуть проводитися наукові дослідження, моніторинг навколишнього природного середовища, екскурсії та відпочинок населення, догляд за насадженнями, вживаються заходи щодо запобігання самосіву, збереження деревних, чагарникових і квіткових рослин.

  Наголосимо на тому, що природоохоронні комплекси України є компонентом світового переліку таких об'єктів. В Україні заповідано близько 300 тис. га. болотних ландшафтів. Місця, де ростуть лікарські рослини, охороняються (Тендрівська, Ягорлицька і Сиваська затоки, дельта Дунаю та інші біотопи). Природні ландшафти охороняються в усіх природних зонах рівнинної частини України, Кримських горах та Українських Карпатах. Охороняються також ділянки акваторій Чорного і Азовського морів та ін.

  Україна потребує збільшення площі природно-заповідних комплексів, що сприятиме геоекологічній рівновазі на території всієї країни. Необхідно спочатку збільшити площі природно-заповідного фонду до 4—5%, місцями до 10% території. Це стосується передусім територій біосферних заповідників, природних національних парків, природних заповідників.

  За рахунок яких ділянок можна збільшити мережу заповідних комплексів? Це можливо на основі ландшафтного картографування у середньому і великих масштабах, виявлення ділянок, на яких є види рослин і тварин, що занесені до «Червоної книги України». А до її другого видання занесено більше 530 видів рослин і грибів, а також більше 380 видів тварин.

  Заповідними мають стати ділянки з рослинними угрупованнями, занесеними до «Зеленої книги України». Таких угруповань в цій унікальній книзі близько 130, і пошук нових триває.

  Заповідними мають також стати басейни окремих річок, озера, коси і острови, колишні військові полігони, мисливські господарства, «державні дачі». Врешті заповідні комплекси можна проектувати і створювати в районах з інтенсивною ерозією, зсувами, археологічними розкопками, унікальними природними явищами і об'єктами (печерами, водоспадами, гірськими вершинами, річковими долинами, екзотичними рослинними угрупованнями та ін.), відтворюючи (чи створюючи) сучасні природоохоронні комплекси.

  Формування всієї мережі існуючих і майбутніх природно-заповідних комплексів має спиратися на географічну основу, бути по можливості збалансованим територіально відповідно до фізико-географічного та економіко — географічного районування України і суміжних з нею територій. У межах фізико-географічних провінцій, економіко-географічних районів повинні бути природні чи біосферні заповідники, природний національний чи регіональний ландшафтний парк, інші природно-заповідні комплекси.

  Збільшення площі заповідних комплексів здійснюється і за рахунок розширення існуючих природно-заповідних територій в Українських Карпатах, Кримських горах, Волинському, Київському і Чернігівському Поліссях, Правобережному і Лівобережному Лісостепу, степовій зоні, дельтах Дунаю, Дністра і Дніпра, Азово-Чорноморському узбережжі (коси Бердянська, Обитічна, Білосарайська, Крива), Південному березі Криму.

  Природно-заповідні комплекси повинні органічно поєднуватися з такими охоронюваними територіями, як приміські зелені смуги, високопродуктивні ліси, водоохоронні зони, полезахисні лісосмуги, лісопарки, дендропарки, акваторії та ін.

  У державі повинен бути резерв територій та акваторій, які за своїми природоохоронними, ландшафтними, естетичними,  природно-історичними особливостями можуть претендувати на заповідання. Для того, щоб мати детальні і достовірні дані про нинішній та перспективний обсяг природоохоронних комплексів в Україні, потрібно скласти державний кадастр природно-заповідного фонду.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua