Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів

ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ
ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

16. ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ УКРАЇНИ І ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ

16.3. Класифікація ландшафтів

  Ландшафти як природні утворення та як об'єкти географічних досліджень класифікуються за різними ознаками. Уважно розгляньте ландшафтну карту України. Вона може видатися дещо складнішою, ніж карти окремих природних компонентів. Це пов'язано з необхідністю врахування багатьох показників, властивих кожному з вирізнених ареалів ландшафтів. Для кращого розуміння цієї карти з'ясуйте, якою є послідовність вирізнення ландшафтних класифікаційних одиниць та їх підпорядкованість, що відображено в легенді до карти.

  Під час класифікації ландшафтів України беруться до уваги їх походження, історія розвитку, взаємозв'язки між їхніми компонентами, ступінь змінності під впливом господарської діяльності, закономірності як наслідок такої діяльності, закономірності просторової диференціації. В цьому полягає суть ландшафтно-генетичного принципу виявлення природно-територіальних комплексів (ПТК), визначення їх місця серед класифікаційних одиниць. їх типологія здійснюється на основі всебічного аналізу взаємозв'язків головних ландшафтоутворювальних чинників — сонячної радіації, літо - і гідросфери, на поверхні яких відбувається взаємодія сонячної  радіації та внутріземної енергії, циркуляції атмосфери як основного механізму переносу тепла й вологи, органо-мінерального речовинного обміну, що зумовлює виникнення й розвиток ПТК. їхні просторова структура, зовнішні риси й походження, особливості господарського використання зумовлюються не тільки певними фізико-географічними процесами, а й відображають особливості взаємодії ландшафтоутворювальних чинників і завжди мають риси зональності та провінційності. Характер ландшафтної структури території та властивості ПТК завжди позначені впливом зональних чинників ландшафтоутворення, рівночасно на ландшафтоутворення значною мірою впливають місцеві геолого-геоморфологічні, гідрогеологічні, гідрологічні чинники.

  Для відображення ландшафтної структури території України на ландшафтній карті та в легенді до неї виокремлені такі класифікаційні об'єднання природних комплексів: клас, тип, вид ландшафтів. У класи ландшафтів об'єднуються природні комплекси з однаковими загальними орографічними характеристиками, якими визначаються вертикальні зміни в балансах тепла, вологи та в біотичних процесах. У межах України поширені два класи: клас рівнинних і клас гірських ландшафтів. Клас рівнинних східноєвропейських ландшафтів охоплює понад 94% території України та об'єднує типи й підтипи ландшафтів, зміна яких відбувається в широтному напрямку. Клас гірських ландшафтів залежно від географічного положення, простягання і висоти гірських пасом Українських Карпат і Кримських гір характеризується певними спектрами і висотним положенням типів ландшафтів. Гірські ландшафти України представлені класом середньоєвропейських карпатських і класом кримських, що тяжіють до середземноморських, ландшафтів.

  Типи й підтипи ландшафтів розрізняються всередині класів за певним співвідношенням тепла і вологи, яким обумовлюється зональний розподіл типів ґрунтового і рослинного покриву, перебіг фізико-географічних процесів, особливості гідрологічного режиму. Клас рівнинних східноєвропейських ландшафтів об'єднує типи: мішано — лісові (17,2% території України); широколистяно-лісові (6,9%); лісостепові (31,2%); степові (31,7%) з підтипами північностепових, південностепових; сухостепові (7,3%) ландшафти. Східнокарпатські гірські лучно-лісові ландшафти поділяються на підтипи лісолучних остепнених, лучно-лісових, широколистяно-лісових, мішано — лісових, лучних (субальпійських) ландшафтів. Кримські гірські лучно-лісові ландшафти об'єднують такі підтипи: лісостепових посушливих,  мішано — лісових і широколистяно-лісових, лучних остепнених (яйлинських) ландшафтів. Окремі типи становлять ландшафти Південного берега Криму і заплав річок. Останні характеризуються періодичним надмірним зволоженням, гідроморфністю ґрунтового і рослинного покриву, своєрідністю просторової структури і динаміки фізико-географічних процесів.

  Мішано — лісові ландшафти України характеризуються помірно теплим і вологим кліматом, поширенням льодовикових, водно-льодовикових і давньоалювіальних мішаних відкладів, переважанням дерново-підзолистих ґрунтів під сосново-дубовими лісами, складним поєднанням зандрових і моренно-зандрових рівнин, долинно-терасових, лучних і болотних ландшафтів. Землеробський вплив на мішано — лісові ландшафти найбільше проявляється у процесі хімічних (вапнування кислих ґрунтів) та осушувальних меліорацій.

  Широколистяно-лісові ландшафти сформувалися за помірного теплого клімату з близьким до оптимального співвідношенням тепла і вологи. У функціонуванні їх помітно виражені період активної вегетації (6—7 місяців), протягом якого відбувається накопичення органічних речовин у ґрунті й рослинному покриві, зростають біопродуктивність і період різкого зимового спаду біогенного метаболізму. В межах України широколистяно-лісові ландшафти поширені переважно на височинах у західній та північній частинах лісостепової зони, в Передкарпатті, на схилах Українських Карпат і Кримських гір. Широколистяно-лісові ландшафти Західноукраїнської лісостепової провінції характеризуються помірно теплим літом із вегетаційним періодом 200 днів і сумою температур 2700 °С, річною сумою опадів 600—620 мм. У структурі широколистяно-лісових ландшафтів переважають височинні глибокорозчленовані лесові рівнини з сірими й темно-сірими лісовими ґрунтами під грабовими дібровами, а на високих вододілах — буковими лісами. На правобережжі й лівобережжі Дніпра в межах лісостепової зони широколистяно-лісові ландшафти розвинулись на височинах та їхніх схилах і високих правобережжях приток Дніпра.

  Лісостепові ландшафти охоплюють понад третину території України. Первинні широколистяні ліси і лучні різнотравно-злакові степи поступилися місцем агроландшафтним комплексам на 80—90%. Їхня відмінна риса — значна поширеність ерозійних форм (яружно-балкових, долинно-річкових).

  Степові ландшафти розвинулися за жаркого клімату з від'ємним балансом вологи. Під степовою рослинністю на суглинкових  лесових породах сформувалися звичайні та південні чорноземи, нині на 90% розорані. Сухостепові ландшафти поширені на півдні Причорноморської низовини, у Присивашші; тут під типчаково-ковиловими і полиново-злаковими степами утворилися темно-каштанові солонцюваті ґрунти, розвинулися солончаки, солонці.

Прояв зональних ландшафтоутворювальних процесів, істотні зміни елементів теплового і водного балансів, балансів органічних і мінеральних речовин залежать від континентально-океанічного переносу тепла і вологи, від геолого-геоморфологічної будови поверхні, орографії. Цим обумовлюються внутрішньозональні відмінності рівнинних ландшафтів та ярусна диференціація гірських ландшафтів, що враховується за фізико-географічного районування.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua